•  

«Політика – це бізнес»: голова облради Біленький

На каналі «112» вийшла чергова програма-розслідування «Кеш треш», у якій одним з головних героїв був голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький. Столичні журналісти привідкрили завісу особистого життя 43-річного очільника ради. Власне, мова йшла про його декларацію державного службовця.

Полтавські глядачі дізналися, що у 1994 році він розпочинав свою трудову діяльність керівником гуртків Решетилівського центру туризму. З 1998 по 2006 рік був помічником-консультантом народного депутата

Потім Олександр Біленький зайнявся бізнесом і був засновником чотирьох фірм. Займався бізнесом на Луганщині. У 2015 році повернувся на Полтавщину, де йому особливо поталанило, бо його обрали головою обласної ради.

І тут починається найцікавіше: бізнесмен, котрий заробляв мільйони, йде на 15 тисяч гривень зарплати, яких йому вочевидь не вистачає, і реально живе на заощадження попередніх років. Заощадження немаленькі, судячи з декларації: тільки готівки понад 16 мільйонів гривень. На хазяйстві є два Рендж Ровери, Хюндай. На вихід має два костюми Бріоні за 70 та 75 тисяч гривень кожен. І на щодень – двадцять костюмів.

Спочатку можна подумати: які у нас супер-патріоти! Не в дім, як кажуть, а з дому несуть… Та коли журналіст цікавиться, чому успішний бізнесмен йде на мізерну за попередніми мірками зарплату, Біленький каже, що «політика – це теж своєрідний бізнес, достатньо прибутковий».

- Збираєтеся на цьому заробити? - цікавиться телевізійник.

Відповідь Біленького нормальну людину приголомшує:

-А я вже заробив!

Дивує Олександр Біленький і своєю «довірливістю». Корпоративні права з бізнесу, перейшовши на держслужбу, передав якомусь Віктору Василюку, якого, як стверджує, й в очі не бачив…

Чимало пересічних полтавців після перегляду передачі скрушно кажуть: хіба може така багата людина зрозуміти наші біди й проблеми. Життя Біленького і наше виживання – як дві паралельні прямі, що ніколи не пересікаються. Життя з вікна Рендж Ровера і життя з вікна «вбитої» маршрутки – дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Або чотири маленьких…

Коментарі