•  

Румуни закрили російський нафтопереробний в Плоєшті

00
Поділитися
Румуни закрили російський нафтопереробний в Плоєшті

Румунська влада наказали зупинити нафтопереробний завод «Петротел» в Плоєшті, приналежному російській компанії "Лукойл". У заяві посла РФ в Бухаресті говориться, що дії влади «поставили під загрозу функціонування всього виробничого ланцюжка компанії ЛУКОЙЛ в Румунії». Румуни з свого боку повідомляють, що «Лукойл» зупиняється після того як їх прокуратура почала розслідування у справі про ухилення від сплати податків і відмиванні грошей.

Вірус Ебола добрався до Європи

У лікарні Мадрида проходить розслідування, після того як іспанська медсестра стала першою людиною, що заразилися Ебола за межами Західної Африки. Медсестра лікувала двох іспанських місіонерів, які згодом померли від вірусу, вони повернулися з цього регіону. Барак Обама, тим часом, оголосив про плани перевіряти на предмет зараження Ебола пасажирів, що прямують до США. Обама піддав критиці уряди інших держав за те, що ті не діють "настільки агресивно, наскільки повинні" в боротьбі з епідемією. 3400 осіб вже померло через спалах вірусу цієї. По суті, невиліковної хвороби, – більшість з них у Західній Африці.

Теж, начебто, Європа – але з якими африканськими пристрастями!

Режисер Микита Михалков не розуміє, навіщо музикант Андрій Макаревич живе в Росії. «Коли Макаревич каже, що Крим – анексія і нам потрібно його віддати і тільки тоді ми будемо цивілізованими людьми, – це недоумство» – сказав Михалков. «Якщо сказане ним правда, в яку він вірить, навіщо тоді йому жити в цій країні?» Режисер, російський єдиний «оскроносець» додав: мовляв, взагалі-то він любить творчість лідера «Машини часу…»

Путіноїди на марші. Перемога в Латвії

У Латвії на парламентських виборах святкує перемогу проросійська партія «Злагода», яка хоче ввести російську мову як другу державну і не маскує свої зв'язки з Росією. У сусідній Литві ця новина зустріли стривожила. На відміну від Латвії, де сьогодні близько 280 000 російськомовних негромадян, яких нерідко називають «п'ятою колоною», у цій країні ситуація більш стабільна. Доктор Вільнюського Інституту етнічних досліджень Віта Петрушаускайте назвала причини виникнення «п'ятої колони» в країнах Балтії. Це наслідки соціальної нерівності. Зокрема, й у Литві після економічної кризи нерівність між найбагатшими і найбіднішими посилилась. А звідси виникає негатив не тільки щодо влади, а й держави…

Коментар до питання: що таке «Пята колона»?

Почнемо з визначення. Термін «п'ята колона» придумав іспанський генерал Еміліо Мола, який командував армією франкістів в ході громадянської війни 30-х років минулого сторіччя в Іспанії. Наступаючи на Мадрид, він передав по радіо на початку жовтня 1936 звернення до рідненькі, ще не охмуренням республіканцями-комуністами іспанцям: мовляв, крім наявних у його розпорядженні чотирьох армійських колон він розташовує ще «п'ятою колоною». У самому Мадриді! Ця вирішальна сила в потрібний момент вдарить з тилу.

Методи дії? «П'ята колона» франкістів сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством і диверсіями. Але навіть і такі її акції мали тоді перебільшений, чисто «пропагандистський успіх», адже республіканський Мадрид протримався проти франкістів-фашистів два з половиною роки.

Іноземні спостерігачі, що знаходилися в цей час в Мадриді, легко «розшифрували» склад П'ятої колони: там були і політичні противники республіканського режиму, ховалися в місті й кримінальні елементи. Щось подібне відбувається сьогодні на Донбасі. Про зраду, зрадництво у верхніх ешелонах армії та СБУ вже неодноразово з являються повідомлення й коментарі у пресі. Але відчуття таке, що все те (що читаємо в ЗМІ) тільки зовнішня частина айсбергу. Відчуття, що нам морочать голову, й насправді більша частина зрадників, сепаратистів й саботажників, виконуючих волю Путіна, гуляє на волі. А тих, кого все ж таки спіймали «під ковпак» – їх скоро випустять. Як тільки вони позаплачують відповідні «відкати» від свого антидержавного «бізнесу» – одразу! Велика частина з них досі ховалася. А деякі навіть діяли відкрито й причому, у буцімто «правовому полі». І це найбільш обурює людей, бо ми насправді знаємо, ХТО у нас є ХУ…

На хвильку вернуся в історію питання й згадаю іспанський досвід.

П ята колона 30-х років у Мадриді переховувалася частково на території німецького посольства, який обіймав цілий квартал. Тобто це були ті ж фашисти, все як у нас тепер, – тільки якщо на оті всі волання росіян про фашизм в Україні поставити знак протилежної полярності.

Адже дещо аналогічні до подій в Іспанії 30-х років політичні процеси відбуваються зараз в Україні. Процес формування у нас П'ятої колони почався давно, багато років тому, ще за Радянського Союзу. Тому за всіма нашими негараздами й провалами в економіці та у військовому будівництві – за цим стоїть насправді організована сила. Фактично це ФСБ і значна частина, на жаль, тих же українських спецслужб. Обидві ці Держспецслужби є правонаступниками легендарного КДБ і діють тими ж методами (згадаймо історію «експорту соціалістичних революцій» в треті країни) і переслідують ті ж цілі. Тобто зміцнення тоталітаризму і відтворення імперії, її колишньої могутності… Коли я працював в Україні, у Полтаві, мені доводилося досить часто зустрічатися і брати інформацію «для громадськості» в прес-службі місцевого управління СБУ.

Враження склалося від цієї «контори» двояке.

З одного боку, я не пригадаю випадку за ці двадцять з гаком років Незалежності нашої держави, щоб полтавські есбеушники спіймали і помістили б у тюремну камеру якого-небудь маститого шпигуна, диверсанта, або, як раніше казали «шкідника» народного господарства. Нехай навіть не маститого, а якого-небудь миршавого стукача... З іншого боку, ці люди, багато з яких прийшли на службу в СБУ вже після 1991 року, мають патріотичні настрої і насправді вірні і віддані Незалежній Україні.

Та оцінювати дії СБУ (як і подібних їй організацій спеціального призначення) треба не за словами, а за справами. Справи наших «лицарів плаща і кинджала» завжди були досить засекречені. І полтавська громадськість, наприклад, дізнавалася раніше, ще рік тому, про їхні подвиги тільки з їхньої ж інформаційних лаконічних бюлетенів і рідкісних появ на публіці. А за непрямими ще ознаками можна було робити парадоксальні висновки. Адже тільки візьмемо зовнішній антураж.

Над полтавським управління СБУ ось уже не одне десятиліття «гордо майорять» червоні зірки! Та всі ж про них давно знають, що це – символ большевицької імперії зла. Ці зірки сьогодні не менша дивина, ніж оті численні пам'ятники Леніна, що прикрашали площі наших міст, і які люди в останні місяці почали хаотично знімати й зносити.

Утім, Бог з ними, з тими пам'ятниками. Точніше, біс із ними… Але от щодо знаків пентаграми на всіх чотирьох башточках нашого СБУ, то я колись навіть звертався особисто до одного з начальників цього обласного управління. Відповідь була така. Мовляв, на ліквідацію символів тоталітарного режиму у есбеушників немає грошей, вони, мовляв, бідна організація, бюджетна ... Зірки так і залишилися на баштах. Принаймні, коли востаннє був у Полтаві – вони там продовжували знаходитися. За повідомленнями щодо порушеного питання деяких напівофіційних осіб зірки ці, якщо вже відновлювати історичну достовірність, треба б поміняти на ... півників! Адже саме вони до революції прикрашали теперішній будинок СБУ, що тоді був Селянським банком. Під «півниками» нашим спецслужбам, ясна річ, не хочеться ходити!

А все ж мені цей весь «сюжет» представляється симптоматичним.

Бо в цьому контексті закономірним бачиться вихід: не хочете ходити «під півниками», то надіньте державну символіку. Інакше весь отой, мало не півстолітній «антураж», виглядає сьогодні як побічні ознаки національної зради.

Віталій Цебрій,

журналіст