•  

Якою побачимо відбудовану Україну? І чи побачимо колись?

220
Якою побачимо відбудовану Україну? І чи побачимо колись?

6 жовтня Всесвітній День архітектора

Сьогодні, згадуючи цю перманенту (тобто швидкоминучу) дату, на пам»ять приходять слова однієї полтавської знайомої. У неї було рідкісне ім«я Сталіна, і вона працювала до пенсії таким, знаєте, залізобетонним, незламним будівельником… Запам ятався, власне, один її крилатий вислів: під час розрухи, як це буває у післявоєнні часи, першими на ноги стають з усіх верств населення м ясники, а за ними одразу йдуть будівельники! Тобто й у тих, й у тих – доволі роботи під час відбудови народного господарства.

Сьогодні маємо також вже подумати про цю відбудову – і зруйнованого, і не збудованого. Бо не тільки маємо ті руїни, котрі створили путінські найманці на Донбасі.

Україна взагалі надзвичайно відстала від країн ЄС й розвинутих держав світу. Нас ніколи не пустять туди з нашими застарілими комунікаціями, а також і через похмурий, примітивний урбаністичний пейзаж, і завдяки нашим розбитим, недосконалим, далеко не відповідним євростандартам автомагістралям. Якщо не почнемо це відбудовувати зараз, відстанемо від цивілізованого світу, що називається, назавжди!

Сьогодні поговорити про все про це маю привід. У 1996 році Міжнародний союз архітекторів на XX Генеральній асамблеї в Барселоні прийняв резолюцію, за якою Всесвітній день архітектури надалі відзначатиметься в перший понеділок жовтня. Всесвітній день архітектури був установлений Міжнародним союзом архітекторів одразу після Другої світової війни, коли перед багатьма країнами стояло нагальне питання відновлення зруйнованих міст та інших населених пунктів… У Литві, де про війну вже у достатній мірі забули й руїн як таких майже не залишилося, тепер найбільш популярне в лексиконі слово це– «реновація». Для нас, до речі, це теж питання актуальне надзвичайно!

Мова про реставрацію і корінну переробку (не ремонт, підкреслюю) багатоквартирних будинків, побудованих за часів Микити Хрущова. Це важлива, державної ваги справа, про яку в Україні досі тільки говорять. А тут її проблеми вирішують і питання реновації житлових будівель всіляко підтримують. Тобто на всіх рівнях – від міських самоврядувань, до литовського Сейму. Наприклад, директор Асоціації постачальників теплоенергії Вітаутас Стасюнас,який у Литві єчи не найбільш затятим прихильником процесу реновації, вважає:

–Термін експлуатації перероблених та модернізованих «хрущоб» може досягати 125 років. Це наш пріоритет. Адже модернізація (реновація)багатоквартирних будинків коштує 500 літів (близько 200 євро) заквадратний метр.А будівництво нового будинку – 5000 літів за квадратний метр. Крім того, у будинках, котрі піддали реновації, ми можемо досягти майже таких же витрат на опалення, як і в новобудовах.

Реновація, як державна політика в плані будівництва житлових масивів й архітектури новобудов – це, грубо кажучи, найдешевший спосіб оновити будинок. При цьому, це додаткова можливість також й надати йому нових естетичних форм, привабливого вигляду! Правда, деякі фахівці вважають, що вартість квадратного метра будівництва нового дома не 5000 літів (близько 1500 євро), а дещо нижча. Насправді, мовляв, цей квадратний метр з усіма витратами і обробкою стоїть менше удвічі. Та це не змінює принципово співвідношення цін й витратну частину справи.

Держава з року в рік збільшує кошти, що виділяються під реновацію. Але тут у литовців виникають проблеми, схожі на наші. Тобто: окозамилювання й неефективне витрачання бюджетних грошей. А вони ж повинні бути використані розумно.Корнеліюс Папшіс, президент Національної конфедерації захисту прав споживачів, вважає:

– У нас же процес реновації зводиться тільки до утеплення стін будинку. Але це ж лише частина робіт! По-перше, треба замінити застарілий спосіб опалення та вентиляцію. По-друге, необхідно в рамках сучасних стандартів добитися розподілу витрат тепла в домі. Точніше – уникнути їх по максимуму! Адже в старих будинках, від усіх витрат енергії, третина втрачається через стіни, третина – через вікна-двері, багато через вентиляцію. Що ж лишається? У кожному будинку повинні, відтак, бути встановлені теплообмінники, при яких повітря, що під час вентиляції виходить з приміщення, підігріває повітря «вхідне».

У Литві побутують й звортні думки. Мовляв, оті всі «хрущовські спальні», зведені 60 років тому, треба довести до нормального стану не шляхом реновації, а капітальним ремонтом. Без всяких там фокусів! Для нас же могло б послужити уроком прислів«я: жадібний платить (переробляє) двічі.

У Вільнюсі, литовській столиці, завершилася вже реновація десятків, якщо не сотень, багатоквартирних будинків (врахуємо, що Вільнюс все-таки в шість з гаком разів менше Києва). І цієї осени почалася переробка близько 500 «хрущоб». Роботи не припиняються. Бика тут, що називається, беруть за роги. Причому, держава поступає доволі жорстко й спонукає мешканців «хрущоб» до змін свого комунального життя всілякими економічними санкціями. Міністр із захисту навколишнього середовища Альгірдас Мазуроніс каже з цього приводу:

– Щоб підштовхнути мешканців до реновації будинків, були скасовані компенсації за опалення для тих, хто з різних причин відмовляється поліпшити своє житло.

Зусилля уряду будуть ефективнішими, вважають у Литві, якщореновацію проведуть тут нецентралізовано, більше повноважень надано буде місцевим самоуправліням. До речі! За станом громадської думки щодо такого важливого питання тут теж скрупульозно стежать. Нещодавнє дослідження фахівців Каунаського технологічного університету, приміром, показало: кількість прихильників реновації порівняно з 2011 роком (перебуванням країни в кризі) збільшилося з 15 до 30 відсотків… Дехто з читачів може зауважити, що ці скромні нотатки мають здебільшого «комунальне» навантаження, й про архітектуру, як таку, мови у них майже не йде.

Я відповідав би: більшість з нас, українців, на жаль, взагалі далека від того, що у світі, – в розвинутому цивілізованому світі, підкреслив би, – зветься АРХІТЕКТУРОЮ. Це поняття для нашого пересічного обивателя майже так само чужа, що й висока паризька мода, –якщо її порівнювати з нашим звичним «секондхендом». Це й не дивно. Адже й тут, у невеличкій але затишній країні, котра в ЄС вже десять років, лишаються сильними «совкові» традиції та уявлення. Приміром, щодо тієї ж реновації, вважають до 80 відсотків литовців – то це таки процес суто зовнішнього або ж навіть й внутрішнього «підлампічування». Тобто це коли в старому будинку кой-як утеплюють стіни й встановлюють електрофотоелементи (релє) при вході до під їзду, поміняють вікна … Насправді ж, це дійсно процес АРХІТЕКТУРНИЙ! Тобто: все у старій житловій споруді змінюється, встановлюється абсолютно сучасна система комунікацій і утеплення. Реконструкції піддають й зовнішній вигляд, фасад будівлі.

Про щось подібне тривалий час йшла мова й і Україні. Говорили про організаційну реструктуризацію. Про передачу всього житла в так звані ОСББ. Уряд Янукович про це звітував перед населенням регулярно. Зокрема, говорили про те, що поетапно повинна була впроваджуватися передача управління багатоквартирним житловим фондом власникам (тобто безпосередньо громадянам України), а створення Об'єднань співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) до кінця 2014-го року передбачалося зробити обов'язковим! Й зовсім не події на Майдані на межі 2013 та 2014 провалили цю програму – вона була з самого початку фікцією й зрушень не трапилося жодних. Приміром, у тій «Програмі» значилися пункти, де до початку 2015-го року хтось (хто?) мав би забезпечити усіх українців і їхніх домівках якісною питною водою. Уряд також збирався провести термосанацію будинків, оновити склад міського електротранспорту, забезпечити населення доступним житлом, а також законодавчою базою, в якій будуть прописані реальні механізми передачі житлофонду житловим об'єднанням. В цілому українські житлові стандарти нам цілих десять років обіцяли гармонізувати з європейськими, будівельні норми і правила оновити, а тарифи на послуги тепло-, водопостачання і водовідведення привести до економічно обгрунтованого рівня…

Все те лишилося совковими вигадками, тобто паперово-бюрократичними фантазіями. 2014-й рік, який минає, лишився також й останнім роком псевдореформи ЖКГ, уряд Януковича жодного разу не відзвітував про її виконання. Невелику довідку можна знайти тільки на сайті Мінрегіону. У ній значиться, що в 2013-му році Міністерство реалізувало 17 з 33 заходів за напрямом Реформа житлово-комунального господарства, що «становить 51 відсотків від запланованого». Гадаю, й такі навіть, напівофіційні цифри – вигадка й брехня.

А тепер же у нашого уряду є ще й усі можливості й «об єктивні» умови «легально», з почуттям збереженої гідності відкараскатися від давно наболілих житлових проблем громадян: мовляв, війна ж іде, яке вже там капітальне будівництво? Які ще реновації, яка архітектура? 

Віталій Цебрій,

журналіст,

Литва