•  

​Великий майстер Малого Герба

0
​Великий майстер Малого Герба

Рідко про якого художника можна сказати, що його «знають всі». Про Василя

Кричевського ми справді «знаємо», навіть якщо комусь і невідоме це ім’я — бо про

нього нам нагадує знаменитий стилізований княжий Тризуб, основний елемент

нинішнього Малого Герба України. А у Полтаві кожен добре знає приміщення

обласного краєзнавчого музею, побудоване за проектом Василя Кричевського.

Не так давно в столиці українського гончарства Опішному урочисто відкрито

унікальний Музей родини Кричевських. Це перший в Україні музей, присвячений

творчому доробкові цілої мистецької династії. До речі, міститься він у приміщенні,

яке теж спроектував сам Кричевський.

Фото 1: Василь Кричевський

Василь Кричевський народився 12 січня 1873 року в селі Ворожба (нині містечко на

Сумщині) в родині повітового фельдшера. Малював змалку. У тринадцять літ став

студентом Харківського залізнично-технічного училища, а невдовзі йому вже доручали

проектувати приватні будинки. Здобув архітектурну та художню освіту. Уже в 19 літ

став помічником харківського міського архітектора. 1902 року, довідавшись, що у

Полтаві збираються споруджувати новий будинок земства (нині — Краєзнавчий музей),

Кричевський запропонував свій проект у стилі українського модерну. Будинок земства

став зразком національного стилю в нашій архітектурі, так званого українського модерну.

Фото 2: Будинок полтавського земства – нині приміщення Краєзнавчого музею у

Полтаві.

Ким він був, з ким він був

Ким він тільки не був і з ким тільки не працював! Оформляв спектаклі в театрі Миколи

Садовського. Приятелював з Михайлом Грушевським, жив у його домі в Києві, оформляв

його книжки. Співпрацював зі школою килимарства, яку відкрила Варвара Ханенко.

До 1913 року був керівником цієї килимарні. Оформив дванадцять фільмів, серед них

і «Звенигора» Олександра Довженка. До речі, ідею цієї знаменитої стрічки Довженкові

подарував саме Кричевський. 1917 року Кричевський став одним із організаторів

Української академії мистецтв. Працював у комісії зі створення Герба України, підготував

власні проекти великого і малого Державних гербів (28 березня 1918 року офіційним

Гербом України затверджено саме його Тризуб). У січні 1918 року почав працювати над

проектами паперових грошей і поштових марок УНР (в обіг тоді випустили двогривенну

банкноту, виготовлену за проектом Кричевського).

1925 року саме він відшукав у Києві будинок, де 1846 року жив Кобзар, відреставрував

його і домігся відкриття музею (нині — Літературно-меморіальний будинок-музей

Тараса Шевченка). А 1929 року Кричевському запропонували розробити й проект музею

Шевченка у Каневі.

Його двічі заарештовували більшовики. А згодом (1940) дали звання заслуженого діяча

мистецтв УРСР. З цієї нагоди в Києві влаштували велику персональну виставку. У цей час

Василь Кричевський очолював кафедру малярства Київського художнього інституту.

Полтаві.

Війна застала Кричевського в Києві, він сповна спізнав усі біди окупації: голод, холод,

поневіряння... 1943 року митрополит Андрей Шептицький запросив мистця до Львова,

куди той переїхав з сім’єю, обійняв посаду ректора Вищої мистецької української школи.

А далі війна погнала в еміграцію: Чехословаччина, Австрія, Німеччина...1945 року з

родиною осів у Франції — у свого сина від першого шлюбу Миколи, який теж став

художником. А ще через три роки Василь Кричевський перебрався за океан — до дочки

Галини, яка мешкала в Каракасі (Венесуела).

15 листопада 1952 року Василя Кричевського не стало. Його поховали в Каракасі, а

1975 року прах художника та його дружини Євгенії перенесли до українського цвинтаря

Святого Андрія в Баунд-Бруку поблизу Нью-Йорка.

Розкидані по світах

Василь Кричевський став патріархом великої мистецької родини, чотири покоління

якої працюють на мистецькій ниві. Це і його брат —Федір (1879—1947) — видатний

живописець і педагог, перший ректор Української академії мистецтв. Це і син Василь

Кричевський (1901-1978) — живописець, графік, педагог, художник кіно, почесний член

Об’єднання мистців-українців Америки. Й інший син Микола Кричевський (1898—1961)

— відомий художник-постімпресіоніст, живописець, графік, театральний декоратор, член

Асоціації незалежних українських мистців у Парижі.

У Венесуелі жила дочка Галина Кричевська-Лінде (1918—2006) - український художник,

скульптор, ткаля, вишивальниця. Внучка — Катерина Кричевська-Росандич —

український і американський живописець, заслужений діяч мистецтв України. Інша

внучка — Оксана Іванівна Лінде де Очоа — український і венесуельський живописець,

композитор, кавалер Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня. Внук — Василь Лінде-

Кричевський — кераміст, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Правнучка —

Бланка Мирослава Лінде-Дункан — живописець, дизайнер.

Фото 3: Внук — Василь Лінде-Кричевський — кераміст, майстер декоративно-

ужиткового мистецтва.

Творчу династію Кричевських продовжує і правнук Василь Лінде-Дункан. І продовжує

саме в Україні! Вперше побував на батьківщині прадіда кілька років тому, закохався в

наш край і нині є студентом архітектурного факультету Полтавського національного

технічного університету імені Юрія Кондратюка, працює як дизайнер.

Опішне і Кричевські

Напередодні 140-річчя від дня народження Василя Кричевського в столиці українського

гончарства Опішному урочисто відкрили унікальний музей — Музей родини

Кричевських. Він перший в Україні, присвячений творчому доробку цілої мистецької

династії. Створено його у приміщенні, яке спроектував сам Кричевський. Воно дивом

уціліло і тут його називають — будинок Кричевського-Лебіщака (Юрій Лебіщак —

славетний український кераміст, організатор національного гончарного виробництва).

Упродовж 1902—1919 років Кричевський не раз бував і жив у Опішному.

Фото 4: Будинок Кричевського Лебіщака у Опішному.

А історія створення музею така. 1988 року до об’єктів Національного музею-заповідника

українського гончарства в Опішному було передано будівлю колишнього Опішнянського

гончарного показового пункту Полтавського губернського земства. На час передачі

музею-заповіднику будівлі вона була дуже занедбана. Кошти на її відновлення вперше

виділено тільки 1994 року, їх вистачило тільки на початок робіт. Аж 2007 року за кошти

держбюджету вдалося перекрити дах, поставити вікна... А далі працівники музею-

заповідника здебільшого власними силами і за власний кошт довели будівлю до ладу.

— Онук Кричевського Василь Лінде-Кричевський вперше прибув з США до Опішного

2009 року, — розповідає директор Інституту керамології — відділення Інституту

народознавства НАН України, заступник голови Наглядової ради Національного музею-

заповідника українського гончарства, професор Олесь Пошивайло. — Він побував у

Музеї-заповіднику українського гончарства, зокрема в будинку, зведеному за проектом

його діда. 2010 року повернувся до Опішного, із сином — теж Василем. Їм запропонували

створити в земському будинку експозицію, присвячену Василю Кричевському. Так і

виникла ідея створення в Опішному наукового центру з вивчення творчої спадщини

двох славетних українських родин — Кричевських і Щербаківських. 2011 року Василі

Кричевські вдруге прибули до Опішного. Вони привезли зі США архів Кричевських,

пов’язаний із родинами Кричевських і Щербаківських. Увесь цей скарб подаровано

музею-заповіднику.

Унікальна колекція творів і архівних документів й стала підґрунтям заснування в

структурі Національного музею-заповідника українського гончарства Музею мистецької

родини Кричевських. Тут експонуються твори Василя Кричевського, Галини Кричевської-

Лінде, Оксани Лінде де Очоа; унікальні документи, рукописи і фотографії. Окрему залу

присвячено головному захопленню Василя Кричевського — народному мистецтву.

Експозиція нагадує інтер’єр квартири мистця в домі Грушевського: вона наповнена

унікальними творами кераміки (зокрема опішнянської), різьблення, ткацтва, вишивання.

22 травня 2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 140-

річчя з дня народження Василя Кричевського» на державному рівні.

Міністерство культури створило відповідний оргкомітет, розробило й затвердило

план першочергових заходів. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України й

Мінкультури підтримали ініціативу про створення на базі «Будинку Кричевського-

Лебіщака» Музею мистецької родини Кричевських упродовж 2012—2014 років.

Втім, коштів Кабмін так і не виділив, тож народженням Музею родини Кричевських

можна завдячувати виключно колективу музею-заповідника українського гончарства у

Опішному.

Павло ДОЛИНСЬКИЙ.