•  

​Безславне сьогодення славетного корпусу

0
​Безславне сьогодення славетного корпусу

Ще Великий Кобзар, зображаючи в комедійній формі суспільно-політичні конфлікти ХVIIXIX століть, вказав на їхні наслідки, що призвели до руїни, знищення пам’яток, розграбування національних скарбів.

Пророчі слова Тараса справдилися. Через кілька століть, коли ми здобули омріяну свободу, Україна занепадає, бо український народ виявляє до своєї культурної спадщини ганебну байдужість. Підтвердженням того є зокрема занедбані споруди колись пишного ансамблю Круглої площі Полтави, збудованого за проектом Михайла Амвросимова «Петербург у мініатюрі». У цій низці - колишній Будинок дворянського зібрання, а нині - кінотеатр ім.І.П.Котляревського, що потребує капітального ремонту. Та насамперед хочеться сказати про Петровський Полтавський кадетський корпус, що стоїть напівзруйнований у самісінькому центрі міста.

Не розумію, чим викликана неповага міської ради до цієї пам’ятки історії? Уже варто було б сконцентруватися на реставрації цієї будівлі. А щоб полтавці уявили, яке культурно-освітнє, навіть патріотичне значення відігравав цей заклад, розповімо про його минуле.

Будинок Петровського Полтавського кадетського корпусу споруджували протягом п’яти років (1835 - 1840) у стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М.І. Бонч-Бруєвича. Кадетом міг стати хлопець з десятирічного віку. Проте приймалина навчання й парубків віком до 18 років. Після зарахування на семирічний курс кадети першого курсу купували ікони, які після закінчення навчання передавали першокласникам з настановами. Вже у 1844 році тутнавчалося 400 кадетів (трохи пізніше - півтисячі).

Цей військово-навчальний заклад мав свої освітні традиції. Окрім обов’язкових дисциплін, кадетів навчали фотографувати, збирати гербарій, виготовляти опудала, доглядати за кіньми, їздити на модному тоді велосипеді, танцювати, співати і малювати. Звичайно, були і спеціальні дисципліни – фехтування, плавання, гімнастика, стройова підготовка та інші предмети військової справи. Якій дівчині не сподобався б такий кавалер?

Гордістю корпусу були його викладачі. Малювання викладали випускники Петербурзької академії мистецтв Василь Волков та Іван Зайцев, танці – артист імператорських театрів Василь Тарасов, історію – Іван Павловський, який створив музей Полтавської битви.

Свого часу в корпусі зберігались унікальні реліквії, наприклад прижиттєвий портрет Петра I роботи Миколи де Ларжильєра. Корпус доглядав за могилою російських воїнів на Полтавському полі та іншими пам’ятками битви.

Традиційно святково проходили і зустрічі випускників. Видатними випускниками були герой оборони Порт-Артура генерал С. Рашевський, композитор М. Казанлі, художник М. Ярошенко, піонер повітроплавання В. Ельяшевич, М. Максимович - майбутній митрополит Шанхайський і Сан-Франциський Іоанн та багато інших.

У 1919 році корпус евакуювали в Сербію, де на його базі створили російську школу.З ним, до речі, поїхав і Михайло Максимович, майбутній священик.

У 1920 р. в будівлі розмістили піхотну школу, де навчався Микола Ватутін (пізніше генерал армії, визволитель Києва в 1943 р., на честь якого на стіні корпусу встановлена дошка). Потім тут діяло артилерійське училище, а після війни – Полтавське вище зенітно-ракетне командне училище. Стіни будинку перефарбували у білий колір, у капличці, що була в самій будівлі, влаштували актовий зал з барельєфом Леніна, який і тепер самотньо висить серед обдертих стін.

У часи незалежності Полтава активно розбудовується. З’явилися нові багатоповерхівки, торговельні «гіганти»… І, можливо, будуватимуться нові… Для них грошей завжди вистачало, дозволів від міської ради теж.Лише самотній сивочолий Кадетський корпус, позбавлений людської турботи, досі – руїна з розбитими вікнами.

Чи врятує будівлю те, що її передали на баланс Полтавської міської ради? Поки про це думають, історична споруда продовжує стрімко руйнуватися.

Руслан РИЖКОВ,

студент ПНПУ ім. В.Г.Короленка