•  

Чи був Рузвельт у Полтаві?

0
Чи був Рузвельт у Полтаві?

Цього року відзначатиметься 70-річчя радянсько-американської операції «Френтік».  А не так давно потрапило до рук одне цікаве видання під назвою «У зведеннях про це не повідомлялось»,  де від однієї зі світлим так і повіяло сенсацією. Підпис під нею говорить сам за себе: «Напередодні Ялтинської конференції на Полтавській авіабазі побували президент США Ф.Рузвельт, В.Молотов, інші офіційні особи». Рузвельт у Полтаві?  Так це ж і справді сенсація! Але чому досі про це ніхто не знав? Так почався пошук, який вивів не лише на Музей Франкліна Рузвельта в США, але навіть на… Гідрометцентр. Але про все спочатку…

«Священна корова» над Саками

– Спеціально цією темою я не займався, але цілком ймовірно, що Рузвельт міг побувати у Полтаві, –  каже директор Полтавського музею авіації і космонавтики Андрій Пушкарьов. – Принаймні це логічно. Адже летіти до Ялти через Європу Президент США на той час явно не міг. Могло бути, що летів через Англію, а проміжну посадку міг здійснити й у Полтаві. Кращого місця для цього годі й шукати, адже тут знаходилася американська військова база, звідки союзниками здійснювалася славнозвісна операція «Френтік». Чому б її і не відвідати? 

Справді, логіка тут є. Однак жодних документальних підтверджень цього факту знайти не вдавалося. Звісно, можна було б передбачити, що такий «заліт» був неофіційним, а, можливо, навіть таємним, адже у пам’яті ще свіжі були трагічні події у Полтаві 22 червня 1944 року, коли німецька авіація розбомбила американську авіабазу. І хоч сил і засобів для цього у лютому 1945 року у німців для подібної акції вже не було, та все ж…

Але насторожувало інше. На усіх знімках з цієї серії видно, що Рузвельт і навіть ті, хто його зустрічає одягнені явно не по-зимовому. Тоді й довелося звернутися до метеорологів, які підтвердили: у перший половині лютого 1945 року у Полтаві було ще доволі холодно. Ну, гаразд, Рузвельт і супроводжуючі його особи могли не знати прогнозу погоди у Полтаві,  але на одному з фото і сам Молотов одягнений не «по погоді» - у плащі і шляпі. Здавалося б, дрібниці, але…

Зрештою за допомогою Музею Рузвельта в США вдалося з’ясувати усі подробиці візиту американського президента до СРСР у лютому 1945 року. Виявляється, летів він «південним шляхом»: спершу на  Мальту, а звідси через Грецію у Крим. 3 лютого о 12.15 літак президента СІ-54 «Священна корова», який супроводжували 16 американських винищувачів, приземлився на військовому аеродромі у Саках. Сюди ж дещо раніше прилетів  і прем’єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль, який зустрічав американського президента разом з міністром  закордонних справ СРСР В’ячеславом  Молотовим. Рузвельт, який не міг ходити,   спустився з літака спеціальним ліфтом, після привітань його пересадили у «Вілліс». Потім разом з  У. Черчіллем, В. Молотовим та іншими офіційними особами всі рушили поруч з його автомашиною мимо почесного караулу. Неподалік від злітної смуги було влаштовано спеціальну палатку, де можна було зігрітися, з’їсти бутерброд, випити горілки і чаю… Однак Рузвельт, його донька Анна на інші члени американської делегації відмовилися від відвідин буфету і одразу ж поїхали до Ялти.   

 

Тож у Полтаву Рузвельт потрапити ніяк не міг. Можливо, він «заскочив» до нас на зворотному шляху? Але знову ж таки документи засвідчили: після закінчення конференції, Рузвельт і Черчілль, попрощавшись зі Сталіним у Ялті, поїхали до Севастополя. Англійський прем’єр гостював тут кілька днів, побувавши на Сапун-Горі і в Балаклаві, де англійці воювали в 1854-55 рр. під час російсько-турецької війни. Рузвельт же всього одну ніч провів на борту американського військового корабля, який стояв у Севастопольській бухті, а наступного ранку, 12 лютого, виїхав на той же Сакський аеродром, звідки полетів до Єгипту.

Схоже, й знімки, в яких проскочив «полтавський слід» були зроблені саме під час відльоту Рузвельта з Сак.

Отже, сенсація лопнула?

І все-таки Рузвельт у Полтаві був!

Так, був!  Але не Франклін, а Еліот – син американського президента. Офіційно він був радником Рузвельта-старшого і той довіряв синові різні найделікатніші справи, посилав виконувати найскладніші і  найпотаємніші  завдання. Одним із таких була й організація операції «Френтік». Саме для цього капітан Еліот Рузвельт 15 травня 1944 року уперше прилетів до Полтави в супроводі заступника командуючого ВПС США в Європі генерала Андерса.

Ось як згадує про це сам Еліот Рузвельт у книзі про свого батька «Його очима»:

«Я добре пам’ятаю політ, який ми здійснили, оглядаючи аеродроми, які було виділено для наших човникових операцій. Особливо запам’ятався аеродром у Полтаві, який до війни не поступався нашому аеродрому Рандольф у Техасі. А коли ми його побачили тепер, він знаходився ще майже у тому ж розгромленому стані, в якому залишили його німці. Тут же я вперше побачив за роботою червоноармійців і проникся повагою до енергії, з якою вони працювали, долали усі труднощі і перешкоди. Щоб побудувати аеродром, радянському командуванню доводилося ставити на тяжку фізичну роботу тисячі нестройових солдатів і вони напрочуд швидко і добре справлялися зі справою. Тут же працювали і жінки – здоровенні амазонки, яким нічого не вартувало перекидати 50-галонні бідони бензину, як м’ячики…».

Делегація переконалася, що база буде готова вчасно. Темп робіт, засвідчує Рузвельт-молодший, був таким, що уже 2 червня 1944 року вона прийняла перші літаки. Відбомбившись у Європі, 127 бомбардувальників Б-17 і 64 винищувачів Р-51 («Мустанг») на чолі з командуючим 15-ю повітряною армією генералом Еккером взяли курс на Полтаву, куди прилетіли рівно о 13.00. Посадка пройшла організовано, в хорошому темпі і лише один літак зазнав аварії – у нього надломилася стійка шасі, перебита під час німецьким зенітним снарядом.

Зустрічав гостей увесь персонал бази, а з Москви спеціально прилетів посол США А.Гарріман та інші офіційні особи. Генерал Еккер, відзвітувавши про операцію, тут же, на льотному полі вручив командиру авіабази генерала Олександру Пермінову особистого листа-подяку від президента США і навіть незвичну для наших офіцерів нагороду – американський орден «Легіон заслужених». Ну, а закінчилася зустріч, як згадували очевидці, грандіозним банкетом.

Маршал Худяков і маршал Ахромеєв

Жаль, звісно, що у  Полтаві побував лише Рузвельт-молодший, а не його батько. Зате під час розслідування цієї історії вдалося знайти й багато інших цікавих фактів, пов’язаних з історію візиту президента США до Ялти та операцією «Френтік».

Так, ми з’ясували, що автором фотознімків на сакському аеродромі був фронтовий кореспондент газети «Красный флот» Борис Шейнін, з яким пізніше трапилася дивовижна історія. Там, на аеродромі, до нього підійшов військовий у шкіряному плащі, але без погон і попросив сфотографувати його так,  аби в кадр потрапив і президент Рузвельт. Фотокор виконав прохання, але запитав: «А як же мені  передати вам знімки?». Військовий написав на аркушику свій службовий телефон у Москві і сказав: «Коли вам потрібна буде якась термінова допомога, подзвоніть за цим телефоном, а заодно й про знімки домовимося…». Через кілька місяців Шейнін разом з колегою мав вилітати у Берлін, адже там уже йшли вирішальні бої – ось-ось Перемога!Утім добратися туди навіть з посвідченням військового кореспондента було нелегко і в критичний момент фотокореспондент згадав про військового в Саках і залишений ним телефон. Подзвонив… На тому кінці дроту відповіли: «Слухаю. Хто це?». Шейнін пояснив, нагадав про свій боржок… «Їдьте на аеродром, там вас зустрінуть», – «відповіла» слухавка. – А як же передати вам знімки?». «Зустрінемося після Перемоги і передасте, а тепер не втрачайте часу…».

На аеродромі журналістів уже чекав… військовий літак. Лише тут Шейнін поцікавився  у командира екіпажу гвардії капітана Олексія Бережного:

– А хто цей чоловік, що виділив нам літак?

Капітан здивовано зиркнув на журналістів:

– Маршал авіації Сергій Олександрович Худяков!

А ось , до речі, ще один цікавий факт, про який вдалося дізнатися «завдяки» Рузвельту. Виявляється, у Полтаві у період операції «Френтік» служив і майбутній маршал Радянського Союзу Сергій Ахромеєв. У своїй книзі «Очима маршала і дипломата» він згадував: « У 1944 році, тільки-но була звільнена та територія України, куди могли долітати для посадки американські бомбардувальники, для цієї мети було виділено крупний аеродром поблизу Полтави. І хоч я про тегеранські домовленості з цього приводу дізнався лише через багато років, але про існування цієї авіабази знав від самого початку, оскільки в 1944 році служив у Полтаві, там часто доводилося зустрічатися з американськими льотчиками».

В останні роки життя маршал Ахромеєв був начальником Генштабу, заступником міністра оборони СРСР, військовим радником президента Михайла Горбачова. Як людина честі він не зміг змиритися з розпадом СРСР і 24 серпня 1991 року… покінчив життя самогубством.

…Ось такі дивовижні історії «проявилися» завдяки одному-єдиному знімку, підпис під яким виявився помилковим. А скільки ж іще таємниць береже операція «Френтік»? Принаймні  одна з них уже «наклюнулася» у журналістському блокноті. Але це вже, як кажуть, зовсім інша історія.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.