•  

Крим і Україна

0
Крим і Україна

Більше як три тисячі років тому на узбережжі Чорного моря в Криму постали грецькі, пізніше – римсько-візантійські міста, які утверджувалися як незалежні міста-держави або об’єднувалися у федеративні держави з різним ступенем залежності від грецької, римської або візантійської метрополії. В різний час через Крим пройшли чисельні кочові народи: кимерійці, скіфи, сармати, німецькі племена готів, гуни, авари, болгари, хозари. Протягом 13-15 століття південна частина Криму побувала і під владою італійців. З середини 13 століття Крим входив до складу Золотої Орди, величезної за територією, але недовговічної монгольської імперії, яка розпалася в середині 14 століття. На її місці утворилося три ханства, одним з них було Кримське з династії Гіреїв на чолі. Кримський ханат недовго був суверенною державою, тому що з кінця 15 століття потрапив у васальну залежність від могутньої Османської імперії.

Поява татар, а більше ногайських племен, у причорноморських степах стала справжнім лихом для українців, які аж до середини 17 століття входили до складу Литовсько-Польської держави. Вони стали основним джерелом поповнення рабами-християнами Криму і Османської імперії Центром работоргівлі стала Кафа (нині – Феодосія). Деякі вчені оцінюють щорічну кількість людей, взятих у полон на території Литовсько-Польської держави, у 20 тисяч чоловік. Але було б помилкою вважати, що українці і татари були вічними ворогами між Кримом і Україною завжди велася жвава торгівля. Щороку десятки валок чумаків вирушали у Крим по сіль. Татари були союзниками, хоч і не завжди послідовними, Б.Хмельницького в боротьбі проти Польщі, а І.Виговського – проти Московії.

Російська імперія протягом 18 століття вела постійні загарбницькі війни проти сусідніх держав, в результат яких Катериною ІІ була ліквідована і автономія України-Гетьманщини і Кримське ханство, яке стало «перлиною в царській короні». Колоніальна політика російського самодержавства привела до того, що наприкінці 18 століття Крим покинуло близько 100 тисяч татар, а в другій половині 19 століття – ще 200 тисяч. Якщо на початку російського правління татари становили майже 90 відсотків кримського населення, то  середині 19 присутність татар зменшилась до 60 відсотків усіх мешканців Криму, а на кінець століття – до 34. Кримські землі почали інтенсивно роздаватися царським вельможам які заселяли їх кріпаками з своїх маєтків у центральній Росії. Непоправних втрат зазнала і татарська культура.

Повалення самодержавства в Росії сприяло національному відродженню кримськотатарського народу. 24 листопада 1917 році Курултай (представницький орган татар) обрав національний уряд і прийняв Конституцію, яка проголошувала утворення Кримського демократичної республіки. Продовж всього 1917 року кримське керівництво мало дружні відносини з Українською Центральною Радою, яка підтримувала вимоги татар на територіальну і культурні автономію. Перша агресія більшовицької Росії проти України поклала кінець і існуванню національного уряду в Криму. У січні 1918 року більшовики його розігнали, вбили голову Курултаю і проголосили Радянську соціалістичну республіку Тавриди.

Вдруге російські більшовики вступили до Криму у жовтні 1920 року після розгрому білогвардійських військ Врангеля. Червоні фізично знищили більше 60 тисяч противників більшовизму, які не стигли виїхати з кордон, в тому числі і «татарських націоналістів», оголосили поза законом Кримськотатарську національну партію і створили Кримську автономну соціалістичну радянську республіку у складі Російської федерації.

Спроба національного відродження кримських татар була здійснена у 20-роках 20 століття під час проголошення комуністами політики коренізація (татаризації). У цей час була створена кримськотатарська літературна мова, відкрито чотири педагогічних училища, Таврійський університет із сходознавчим інститутом при ньому, Сімферополю повернуто історичну назву Ак-Мечеть. Проте кримськотатарське національне відродження, як і українське, було розстріляне на рубежі 20-30-х років. Близько 3500 представників татарської інтелігенції, урядовців і мусульманського духовенства було або розстріляно, або заслано до Сибіру, традиційну арабську абетку замінили спочатку на латиницю, а в 1938р. – на кирилицю. В результаті більшовицьких експериментів відсоток татар серед населення півострова знизився до 19,3. Південне узбережжя Криму стало місцем відпочинку партійно-радянської номенклатури.

Справжній геноцид проти кримськотатарського народу вчинили комуністи в 1944р. Кримські татари були огульно оголені народом-зрадником і за наказом Сталіна протягом двох днів виселені до степів Казахстану. Разом з ними вислали греків, а кримська земля прийшла у запустіння.

Економіка Криму почала відроджуватися лише після спорудження Каховської ГЕС і створення величного штучного моря, коли дніпровська вода напоїла спраглі степи і дійшла аж до Керчі та Південного узбережжя. На 70-80 відсотків Крим почав забезпечуватися водою, газом і електроенергію з України. У зв’язку з тим, що він став єдиною частиною народногосподарського комплексу, Кримська область у 1954 році була передана в адміністративне підпорядкування УРСР. Захоплення Криму «демократичною» Росією є актом неприкритої агресії проти України, якій немає виправдання. Повернути його Україні можливо лише за умови розпаду решток Путінської Російської Імперії.

Віктор Ревегук,

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ПНПУ ім. В.Г. Короленка