Початок археологічних розкопок у Полтаві
Святе місце порожнім не буває. Заселення території сучасної Полтави почалося ще близько 2,5 тис. років тому. З того часу ця місцевість витримує значний пласт культурних нашарувань, що бережуть в собі невідомі сторінки історії нашого міста. Розкопки в Полтаві мають свою історію, що почалася 75 років тому.
У кінці 30-х на початку 40-х років ХХ ст. в поле зору археологів потрапили пам’ятки басейну р. Ворскла. Вченими академічних установ та місцевих музеїв проводилися обстеження давніх поселень по берегами цієї річки та її притоків. Наприкінці серпня 1940 -го року до Полтави прибула археологічна експедиція Інституту історії матеріальної культури Академії наук СРСР під керівництвом І.І. Ляпушкіна. На той час відбувалися значні зміни у переробці генерального плану містата його благоустрою. Археологи обрали місцем розкопок територію сучасного Соборного майдану (тоді – Червона площа), на якому на той час лежали купи цегли від зруйнованого собору. В цих межах науковці сподівалися провести розвідку і віднайти рештки скіфського поселення. За допомогою у вирішенні дослідницьких задач І.І. Ляпушкін звернувся до тогочасного міського архітектора Л.С. Вайнгорта, в якого просив виділити для нього геодезиста та двох робітників. Перебуваючи в роздумах стосовно археологічних розвідок на Червоній площі, Л.С. Вайнгорт все ж вирішив сприяти науковим дослідженням, оскільки вони, на його думку, завадили б будівництву службових гаражів на фундаментах собору. Зрештою, наступного ранку міський архітектор з помічниками прибули на місце, прихопивши з собою лопати. В тім копати їм не довелося: археологи зішкрібали ножами та просіювали землю із шурфу в пошуках артефактів, збирали в поруч підйомний матеріал. Одразу після початку робіт фахівці виявили культурні нашарування давніх полтавських поселень: скіфського та слов’яно-руського. Проведені дослідження переконали місцеву владу відмовитись від ідеї забудови Червоної площі та відновити дослідження влітку 1941 року.
З відомих причин археологи завітали до нашого міста лише у 1945 році. Загалом розкопки тривали два польові сезони, 1945 -1946 років. Результати цих робіт перевершили очікування. Вони дозволили по-новому розглянути давню історію нашого міста та й цілого мікрорегіону. Окрім цього, проведені роботи 40-х років дали ключ до розуміння містобудівельної та планувальної концепції цього історичного куточка старої Полтави. Завдяки плідній співпраці археолога та архітектора було вирішено озеленити цю територію, поклавши, таким чином, початок створення парку «Стара Полтава».
На завершення хотілося б зауважити, що лише через 50 років археологи знову змогли працювати на Соборному майдані - місці, звідки почалася Полтава, досліджуючи і відкриваючи непересічну історію нашого невеликого, але стародавнього міста. А от ідея зі створення історичного парку «Стара Полтава» такі і лишилася на папері. Іванова гора та її схили частково забудовуються, а частково захаращуються сміттям та чагарниками. Поодинокі спроби небайдужих полтавців прибрати тут сміття зводяться нанівець без належної підтримки місцевої влади та відсутності концепції розвитку цієї території, яка, до речі, є пам’яткою археології національного значення. На відновлення розкопок знадобилося півстоліття, а на збереження нашої історії часу лишається все менше. Тому чи стане Полтава в майбутньому поруч із таким історичними містами-брендами як Київ, Чернігів, Переяслав-Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Львів, чи залишиться в постколоніальному малоросійському просторі – наразі невідомо.
Юрій Пуголовок,
кандидат історичних наук
