Полтавський скарб 1905 року: до 110-річчя відкриття
Цього року виповнюється 110 років з моменту виявлення одного з найбагатших скарбів літописних сіверян – засновників нашого міста. В далекому 1905 році на Соборному майдані під час земляних робіт з облаштування водогону, за випадкових обставин була знайдена ціла серія виразних жіночих прикрас, виготовлених зі срібла. Скарб складався із кованої шийної гривни, двох семилопатевих скроневих кілець, десяти спіральних скроневих кілець, а також восьми браслетів. Всі предмети розміщувалися компактно, і були немовби нанизані на шийну гривну. Предмети виготовлені із якісного срібла, вірогідно, отриманого від переплавки арабських монет. На думку автора першої публікації, видатного українського археолога Миколи Макаренка, ця знахідка є продукцією одного майстра і позначає місце схоронення виробів, пов’язане з певними трагічними для літописної Лтави обставинами.
Полтавський скарб не одноразово привертав увага фахівців. Окрім вже згадуваного Миколи Макаренка, до його матеріалів зверталися відомі українські та російські археологи та історики. Завдяки їх зусиллям скарб отримав хронологічну та культурну атрибуцію. Наразі скарб датується кінцем Х ст.
На сьогодні знахідка, яка є виразним свідченням майстерності слов’янських майстрів-ювелірів, експонується у виставкових залах Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського і є доступною для огляду для всіх, хто цікавиться нашою історією.
Історія знаходження цього скарбу показує ставлення тогочасних полтавців до предметів старовини. Не дивлячись на те, що скарб був знайдений працівниками в процесі будівельних робіт, все ж він був переданий до Полтавського Земського музею. А той факт, що будівельні роботи в історичній частині міста проходили без участі археологів, навіть через століття підтверджує необхідність присутності фахівців на будівельних майданчиках історичного ядра Полтави. До речі, ні до ні після виявлення цього скарбу подібних комплексів полтавські археологи не знаходили, однак ніколи не знаєш наперед, що ховається за черговим нашаруванням землі в історичній частині міста.
Юрій Пуголовок,
кандидат історичних наук
