•  

Визволитель Полтави – Хусен Коншаов

0
Визволитель Полтави – Хусен Коншаов

Цікавий лист прийшов з Кабардино-Балкарії. Його прислав Хусен Коншаов з Нальчика – племінник… Хусена Коншаова, який був одним із тих, хто 23 вересня 1943 року встановив прапор перемоги у Полтаві. Коншаов-молодший дослідив бойовий шлях свого дядька, який геройськи воював за Україну і загинув на нашій землі. 2009 року племінник побував у Полтаві – саме 23 вересня – у день визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Відбулася тепла зустріч і відтоді ми й підтримуємо зв’язки з Хусеном Коншаовим.

Він врятував Вакуленці

Хусен Коншаов пише: «Доброго дня, друзі! Найкращі вітання усім полтавцям, усій Україні! Бажаю вам усім у цей нелегкий для країни час щастя і здоров’я, усього найкращого у життя і роботі. Я завжди з теплотою згадую Полтаву, хотілося, аби там і надалі не забували про мого дядька, який визволяв ваше прекрасне місто».

До свого листа Хусен додав і копію нагородного листа свого дядька:

«Розвідник Хусен Коншаов в складі групи розвідників, яка мала захопити язика в районі села Вакуленці поблизу Полтави проявив себе виключно смілим і ініціативним бійцем. Група, до якої він входив захопила двох німців, п’ятьох було убито, захоплено також німецьку автомашину і трьох коней з підводами. Особисто сам Коншаов прицільним пострілом убив обер-єфрейтора. Полонені з документами , а також документи убитих доставлені командуванню. Своїми діями група, до якої входив Коншаов попередила таким чином знищення села Ванкуленці, оскільки взяті в полоні та убиті німці виявилися факельниками. Їх завданням було знищення села та навколишніх хуторів. За героїзм і ініціативність розвідник Коншаов гідний представлення до урядової нагороди – ордена Червоної Зірки. Командир 8-ї розвідувальної роти старший лейтенант Кошкін».

У боях за Полтаву

Розвідник Хусен Коншаов був і одним із перших, хто разом з товаришами 23 вересня 1943-го, ще до підходу основних сил, увірвався з боями до Полтави. Він і встановив над однією з уцілілих споруд Круглої площі червоний прапор. Про цей подвиг розвідника згадує у своїх мемуарах навіть маршал Радянського Союзу Іван Конєв у «Записках командуючого фронтом»: «Першими в місто увірвалися розвідники 95-ї гвардійської стрілецької дивізії на чолі зі старшим лейтенантом В.Скачком і розвідники 84-ї стрілецької дивізії сержант Мухін і рядовий Коншалов (звісно, в тексті помилка і слід читати «Коншаов» -- прим. авт.). Група Скачка близько 3 години досягла Жовтневого парку. Розвідник Іван Бєлих встановив тут червоний прапор на пам’ятнику Слави. Мухін і Коншаов теж встановили прапор на одному з будинків у центрі міста».

А слідом за ними пішли штурмові батальйони і до 6-ї ранку Полтава вже була звільнена від окупантів. Тож цього дня розвідники стали справжніми героями в нашому місті. Наказом командуючого 5-ю гвардійської армією генерал-лейтенанта Жадова Хусена Коншаова нагородили орденом Вітчизняної війни першого ступеня!

До речі, про нашого героя згадує у своїй книзі «Штурм «східного валу» і історик Григорій Уткін.

Він завжди діяв по-геройськи

Хто ж такий Хусен Коншаов?

Він народився і жив в Кабардино-Балкарії в селищі Кізбурун Перший, неподалік найвищої гори Кавказу – Ельбрусу. Брав участь у будівництву Баксанскої ГЕС і свого часу його – не лише передового робітника, але й вправного вершника – відібрали в числі кращих спортсменів-кіннотників для участі в першому в історії пробігу навколо Кавказького хребта у лютому 1936 року. За 47 днів кіннотники подолали майже три тисячі кілометрів, але досягли поставленої мети. А Хусена невдовзі навіть призначили директором місцевого Малкінського конезаводу. Коли восени 42-го німецькі війська та їх румунські союзники вже окупували Кабардино-Балкарію, Коншаов зі своїми людьми усе ж встиг врятувати коней, перегнавши їх через гірський перевал до Грузії.

Сам він невдовзі після цього пішов на фронт.

Про характер Коншаова свідчить і такий факт: коли в районі Сталінграда його частина потрапила в оточення, то чимало бійців (в тому числі і Хусен), хоч і билися вони, яка кажуть, до останнього патрона, але опинилися таки в полоні. Та хіба міг Коншаов з цим змиритися! З групою товаришів він вчинив відчайдушну втечу, буквально втопивши конвоїрів під час забору води. Думав податися додому, але з’ясувалося, що там уже хазяйнують румуни. І знову – фронт! Воював на Курській дузі, визволяв Полтаву, Кременчук, форсував Дніпро…

Останній бій

Свій останній бій 37-річний Хусен Коншаов прийняв 25 березня 1944 року під Новопавлівкою Кіровоградського району. Там і похований у братській могилі. Однак рідні довгий час не знали, де саме знайшов свій останній притулок відважний розвідник. До речі, воювали з німцями троє з п’яти братів Коншаових – з фронту повернувся лише один, але інвалідом (у боях за Україну втратив руку). Це й був батько Хусена Коншаова-молодшого, якого й назвали на честь дядька. А батько з дитинства багато розповідав хлопцеві про свого брата. Він навіть показував синові фронтову газету, де йшлося про те, що Хусен Коншаов представлений до звання Героя Радянського Союзу.

Та лише через 66 років племіннику вдалося розшукати, де саме похований його дядько, побувати на його могилі у Новопавлівці на Кіровоградщині. Там Коншаова-молодшого радо зустрічали ветерани і місцеві жителі, тож і цього року він планує навідати Кіровоградщину, побувати і в Полтаві, де теж жива пам'ять про одного з визволителів міста.

Павло ДОЛИНСЬКИЙ.

На знімках:

Таким був Хусен Коншаов (передвоєнне фото).

Хусен Коншаов-молодший.

Книга Г.Уткіна «Штурм «східного валу».