•  

Як ракети знищили … «Українця»

0
  • apps/775e498b64aa48c4a8e50da1418e7375.jpg
  • apps/8cad84d5cc5c4db3b83c227a1d344e5d.jpg
  • apps/8aec5344e8614b418822778dd8ddf85a.jpg
  • /media/cache/63/52/63526695a5fe27203126b52990bdf6f0.jpg
  • /media/cache/8e/93/8e937b8a583ff7c61fdbda26d02b217d.jpg
  • /media/cache/6c/9d/6c9dbc49b3dccb48293dcbf8df50ea6e.jpg
Л.І.Брежнєв знайомиться з дослідними зразками  ДАЗ-150

Л.І.Брежнєв знайомиться з дослідними зразками ДАЗ-150


Чому на дорогах Радянського Союзу так і не з’явився автомобіль з такою промовистою назвою?

Полтавець Сергій Якименко в листі до редакції пише: «Після служби в армії я за комсомольською путівкою на початку 50-х років потрапив на роботу до Дніпропетровська, на будівництво автозаводу. Тут кілька разів доводилося бачити оригінальний автомобіль, про який тоді тільки й розмов було у місті. Його називали «Українець», однак пізніше цю машину більше ніде і ніколи зустрічати не доводилося. Що ж трапилося з «Українцем» і чому його так і не почали випускати серійно?».

…У музеї «Південмашу» зберігся цікавий знімок 1949 року: Леонід Ілліч Брежнєв (тоді перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ) знайомиться з дослідними зразками автомобіля ДАЗ-150. Це і є той самий «Українець»! Історія створення моделі і справді виявилася дуже цікавою і навіть повчальною.

Мало хто знає, але нинішній знаменитий «Південмаш» починався свого часу як …автозавод. Уже 21 липня 1944 року, невдовзі після звільнення Дніпропетровська, Державний комітет оборони ухвалив рішення про будівництво тут великого автомобільного заводу -- ДАЗ. Його вирішили створити на території авіаційного заводу, спорудження якого почали якраз перед війною, але встигли тоді підготувати лише фундаменти. І ось на цьому місці робота закипіла знову, адже через рік тут мали з’явитися перші два цехи підприємства, а на грудень 1947 року було заплановано уже випуск перших автомобілів. Спершу передбачали, що це буде ГАЗ-51, тому кістяк місцевого конструкторського бюро склали горьківчани на чолі з Віталієм Андрійовичем Грачовим. Однак невдовзі ситуація змінилася і за основу майбутньої моделі вирішено було взяти «московський» ЗиС-150.

Утім в умовах післявоєнної розрухи роботи йшли доволі мляво, хоча до них «підключили» навіть німецьких військовополонених. Тож ЦК КПУ та уряд республіки оголосили ДАЗ ударною будовою, а ЛКСМУ направив сюди кілька тисяч комсомольців. Тож уже в грудні 1946 року на заводі було зібрано перші автомобілі, однак це були не ЗиС-150, а ЗиС-5, на базі яких почали випускати автокрани. А тим часом конструктори на чолі з В.Грачовим, які й раніше доволі критично оцінювали ЗиС-150, взялися за розробку модернізованого варіанту вантажівки, однак вони так глибоко «копнули», що в результаті вималювалася цілком автономна модель – 4-тонний бортовий автомобіль ДАЗ-150. Однак «нагорі» її схвалювати не квапилися і називали все «самодіяльністю на місцях». Але треба знати Грачова! Його не злякали міністерські застороги і він разом з колегами продовжував працювати над своїм дітищем, яке назвали «Українець». У підсумку модель почала вигідно відрізнятися від базового ЗиС-150 не лише технічними характеристиками, але й зовнішнім виглядом, адже ДАЗ мав на той час доволі сучасний дизайн. Нарешті «Українцеві» дали «зелене світло» й у Москві, вантажівки були рекомендовані до виробництва.

Так чому ж машина так і не пішла в серію? Завадили … ракети. На початку 50-х стало зрозумілим, що саме цей вид озброєння має стати найперспективнішим. Але діяти треба було швидко, оскільки на п’яти наступали й американці. Тому в СРСР вирішили не мучитися зі спорудженням нового заводу, а перепрофілювати «готовеньке». І 9 травня 1951 року, коли до пуску першої черги ДАЗу залишалися лічені дні, вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР про передачу Дніпропетровського автомобільного заводу Міністерству озброєння і об’єднання його з шинним заводом у одне підприємство – Дніпропетровський машинобудівний завод №586.

Пізніше його перейменували у Південний машинобудівний завод, але «автомобільна тема» тут все ж не зникла. Точніше вона стала «тракторною». Аби «прикрити» секретне ракетне виробництво тут з кінця 1953 року почали випускати трактори МТЗ-2, на базі яких у 70-ті з’явилися доволі поширені в СРСР ЮМЗ-6. Вони відрізнялися від «оригіналу» не лише сучаснішим дизайном, але й були комфортнішими, тому перші моделі нового трактора у колгоспах зазвичай передавали жінкам-трактористкам.

А скільки ж встигли випустити самих «Українців»? Навіть фахівці з автомобільної історії точної цифри назвати не можуть. За деякими даними, першу партію з кількох десятків автомобілів навіть відправили на пробну експлуатацію в «Кузбасшахтбуд». Однак, за свідченням історика Євгена Прочка, швидше за все це були все-таки ЗиС-150, які у Дніпропетровську лише переобладнали на крани та самоскиди. А от самих ДАЗ-150 «Українець» було, мовляв, випущено не більше десятка у вигляді дослідних зразків: кілька вантажівок, сідельний тягач з напівпричепом та так звана короткобазова модель.

До речі, про один із «Українців» ходить така легенда. Після того, як конструктора В.Грачова перевели на роботу у Москву, він буцімто й переїжджав у столицю разом з сімейством (навіть кота с собою везли!) на своєму любимому ДАЗ-150. Після цього, нібито, машина так і «осіла» на автозаводі ім. Сталіна, де працював пізніше В.Грачов. Цю машину, кажуть, довгі роки можна було бачити у столиці, де вона щоразу викликала неабиякий ажіотаж на вулицях, адже незвичний вигляд «Українця» і те, що подібних машин більше не було, наштовхувало людей на думку, що вантажівка …іноземного виробництва.

На жаль, тепер побачити ДАЗ-150 можна лише на рідкісних фото. Однак чимало конструкторських рішень, застосованих в роботі над моделлю ( в тому числі й дизайн), були використані радянським автопромом на інших заводах. А сам В.Грачов застосовував їх і в роботі над машинами-амфібіями, адже невдовзі він став провідним радянським конструктором цього унікального виду військової авіатехніки. До речі, саме в Дніпропетровську було випущено перший у Радянському Союзі «плаваючий» автомобіль ДАЗ-485. Але це вже, як кажуть, зовсім інша історія…

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ