Полтавою керували «будівельник» і «комсомолець», а тепер – «колгоспник»
Співрозмовником журналістів «Останнього Бастіону» сьогодні виступив чоловік, який вже понад 30 років працює в системі міського самоврядування Полтави.
Свого часу він очолював один із відділів міськвиконкому, тому добре знає цю «кухню» зсередини.
Йому довелося працювати з трьома міськими головами Полтави – з Анатолієм Кукобою, Андрієм Матковським і тепер – з Олександром Мамаєм.
Про кожного з них ми й попросили розповісти Івана Григоровича. Свого прізвища він просив не називати, оскільки до пенсії чоловікові залишилося буквально кілька років, тому й переживає, що начальству його одкровення можуть не сподобатися.
- Що ви можете розповісти про Анатолія Тихоновича Кукобу, першого мера Полтави в незалежній Україні? Коли він останніми роками керував містом, його часто критикували за авторитаризм, за інші якісь негативні якості, за те, що чіплявся за владу… Але багато людей хвалили за роботу. Тепер, схоже, здебільшого переважають позитивні відгуки: «От, при Кукобі було…!».
F 4 1/80 ISO 400 70 mm NIKON CORPORATION NIKON D80
F 4 1/80 ISO 400 70 mm NIKON CORPORATION NIKON D80
F 4 1/80 ISO 400 70 mm NIKON CORPORATION NIKON D80 ">
- Ну, знаєте, в Анатолія Тихоновича було й справді багато позитивних рис. По-перше, він фахівець, добре знав усю систему функціонування комунального господарства, я вже не кажу про будівельну галузь, де він був як риба у воді, бо це його професійне… Мене, наприклад, вражала його виняткова пам'ять. Пригадую, якось на одному з будмайданчиків до міського голови підійшов якийсь роботяга і почав йому говорити про проблеми, які є з водопостачанням в одному з передмість, де він живе. Чоловік назвав якийсь провулок, про який я ніколи навіть не чув, а Кукоба одразу почав називати такі деталі, від яких і сам скаржник отетерів! Він і сотні рядових будівельників знав особисто, називаючи їх по імені, міг навіть спитати начальника ЖЕКу: «А у вас ще працює слюсар таки-то?.. Привіт йому!». Тримав у голові десятки номерів телефонів, тому часто-густо дзвонив комусь, набираючи номер «напряму», без секретарки… Чітко знав ситуацію на будь-якому об’єкті міста…
- А оці його знамениті ранкові об’їзди міста?
- Так, він любив проїхати Полтавою, коли вона ще «спить», коли ще нема масово на вулицях людей. Тоді й різні недоліки одразу кидаються у вічі. А вранці ще якийсь начальничок не встигає продерти очей, а Кукоба вже дзвонить: «А що там у тебе відбувається?». Міг підняти й у вихідний день, і серед ночі… Один мій товариш, дача якого була на Вороніна, коли з’явилися пейджери, встановив на ділянці такий собі «флагшток», на який піднімав свій пейджер, бо зв'язок там ще був поганий, а Кукоба міг його шукати. Там зателенькає – то він кидає лопату і біжить через город до «флагштока»!
- Але кажуть, що Кукоба міг ефективно працювати лише до обіду, а то й лише зранку?
- Ну, чого гріха таїти, було таке… Особливо в останні роки, коли організм уже не міг витримувати таких навантажень. Коли був молодший, то, звісно, міг перепити кожного… Однак, попри це, він і до обіду встигав так усім «накрутити хвоста»!... Але не хотілося б про це говорити: це біда, яка його у великій мірі й підкосила. Але повторюю: менеджером, як тепер кажуть, він був ефективним. А головне – пробивним, що у ті часи, коли були всякі ліміти, наряди, було дуже важливо… Не слід забувати й те, що керувати йому доводилося чи не в найскладніші часи, коли міському голові навіть постачанням цигарок у місто свого часу доводилося займатися…
- А Андрій Матковський? Чим він запам’ятався?
">
- З Матковським мені доводилося спілкуватися менше. І був він на посаді лише один термін. Якщо Кукобу ми називали «будівельником», то Матковського - «комсомольцем». У цьому не було нічого образливого, адже він починав свою чиновницьку кар'єру з комсомолу. І люди, які прийшли з ним до міськради - це теж були, в основному, колишні комсомольські функціонери. Вони часто не були фахівцями, але мали певні чиновницькі навички, знали систему управління. Він шліфував саме управлінську систему, яку бачив, схоже, як панацею до вирішення всіх проблем. Тоді частими були різні наради, планірки ...
- Наскільки це йшло на користь справі?
- Навіть і не знаю ... Матковському ще пощастило і в тому, що в той час відроджувалося житлове будівництво, спорудження різних торгово-розважальних закладів. У міста було ще чимало вільних ділянок під забудову, тому з'являлися гроші в бюджеті, і за рахунок цього можна було вирішувати проблеми в місті.
- А чим запам’ятається Мамай?
">
- Одразу скажу: він не чиновник! Я б скоріше назвав його «колгоспником». І не лише тому, що він прийшов на посаду міського голови з аграрного бізнесу. Просто чимало питань він й насправді вирішує «по-колгоспному», інтуїтивно, часто без певної системи… Пригадую, як усі чиновники здивувалися, коли при Мамаєві відмінили апаратні наради щопонеділка. До цього впродовж багатьох років всі ми знали як «Отче наш…»: понеділок, 8.00 – всі сидять у залі засідань – від керівників міськради, виконкому і до керівників «найменших» служб. Розглядали зазвичай якийсь головні на даний момент питання. а тоді побіжні… Було зручно й тим, що самі керівники могли теж поспілкуватися між собою, вирішити якісь службові питання. А коли прийшов Мамай, коли змінилися керівники багатьох служб, то було таке враження, що вони довгий час навіть не знали один одного і навіть багатьох чиновників міськвиконкому.
І якось система сама собою розладилася. Я пам’ятаю, коли Мамай тільки з’явився, то пару тижнів чиновники не могли нарадітися: ніхто ні на які наради не скликав, нічого не вимагав… Але потім вони самі й жахнулися: треба ж щось робити, бо рано чи пізно з тебе спитають! А ніхто нічого не каже! Знаю кількох людей, які навіть звільнилися з посад, бо не звикли працювати в такому режимі.
- Може, просто не звикли працювати автономно, брати на себе відповідальність?
- Може, й так… Але здебільшого не це. Люди мають бачити принаймні головні напрямки роботи, відчувати підтримку… А коли цього нема, ти ухвалюєш якісь рішення на свій страх і ризик, а потім тобі скажуть: «Навіщо ти це зробив? Ти дурень!». Та й узагалі більшість питань вирішується якось кулуарно…
Багато кадрових проколів. Ну, про саму міськраду, про депутатів я взагалі мовчу… Ви ж самі бачите, яка тепер більшість. Серед людей, яких привів Мамай через партію «Совість України», багато таких, про кого ніхто навіть ніколи в місті й не чув! А загалом, якщо нема чіткої організації на горі, то й «маленькі» чиновники працюють так само.
Про особисті якості Мамая говорити не буду. Ви самі бачите… Навіть у тих речах, які стосуються його безпосередньо участі, він часто-густо намагається якось «розтягнути» час, відтягти… Викрутитися! Це інколи виглядає просто смішно і не варто думати, що народ цього не бачить…
