•  

Справжня Польща. Історія полтавця, що повернувся із заробітків

1650
Справжня Польща. Історія полтавця, що повернувся із заробітків

З Дмитром говоримо на лавці поблизу Полтавського міського будинку культури. Він запалює сигарету, дивиться на обшарпану стіну і купу цегли та іронічно усміхається.

Дмитро, розкажи свою історію. Як ти вирішив поїхати працювати за кордон?

Це була не спонтанна ідея. Три роки я вагався, але потім все ж поїхав. Основна мета була не стільки заробити грошей, скільки побачити іншу країну. Ми сусіди з Польщею, але розрив між нашими країнами колосальний.

Скільки коштували дорога та необхідні документи?

Оформлював документи я ще в той час, коли безвізу для України не було. В цьому мені допомагали посередники. Віза, білети, харчування мені обійшлися десь у 200 доларів.

Ти знав куди саме їдеш і де будеш працювати?

Рекрутингова фірма надає виклик на роботу. Спочатку ми приїхали до Кракова, а потім до міста Ченстохова. Там працювали на підприємстві з виготовлення тентів для вантажних автомобілів. Робота не дуже важка, але й оплата праці невисока. Нічна зміна – 10,50 злотих за годину, денна зміна – 9,55. Робочий день – 12 годин. Тобто в день заробляли десь 850 грн.

Після трьох тижнів роботи ми з товаришем вирішили шукати інше місце з кращими умовами. За допомогою безкоштовних оголошень знайшли інше потенційне місце. Обговорили по телефону умови і вирушили до міста Познань. Ближче до німецького кордону.

Їхали потягом. Проїзд доволі дорогий. Білет коштував 70 злотих, тобто майже 500 грн. Нам обіцяли роботу на складі побутової хімії. Але посередник так і не з’явився, хоча обіцяв. Прочекавши дві доби, ми покинули готель і поїхали до міста Бидгощ. Цього разу їхали автобусом. Автобусом їздити дешевше.

Чому саме Бидгощ?

Рекрутингова фірма, яка нам допомагала, зобов’язувалась надати декілька місць роботи на вибір. От вони і запропонували Бидгощ. Юридично ми працюємо на цій рекрутинговій фірмі, а вже вона направляє на ту чи іншу роботу. Напряму роботодавці не беруть на роботу іноземців. Тому раджу не вестись на такі пропозиції. Швидше за все там буде кидалово.

У Бидгощі працювали на деревообробному підприємстві. Фасували деревину по нормам, зачищали її, перевіряли на рівень вологи, на наявність дефектів. 12-годинний робочий день, але оплата була навіть меншою ніж за виготовлення тентів в Ченстохові. Для життя там, у Ченстохові, ця заробітна плата була б ще достатньою, але коли хочеш щось відкласти, цих грошей замало. Тому ми знову почали шукати іншу роботу.

А як відреагувала на це ваша рекрутингова фірма?

Ми розірвали з нею договір. Хоча за умовами таких договорів у випадку їх дострокового розривання, фірма може вирахувати певну «неустойку». В нашому випадку фірма не взяла нічого, але загалом ця цифра в середньому 25-30 % від місячного окладу.

Тепер за допомогою знайомих домовились поїхати працювати на склад в місто Лодзь. Нас зустріли, але попередили, що треба почекати декілька днів. Бо саме в цей час у Лодзі працювала інспекція по праці та виявляла нелегальних працівників, які не мали освідчення на працю. Тобто ми потрапили трішки в невдалий час.

Яке покарання передбачене за відсутність такого освідчення на працю?

За відсутності такого дозволу з роботодавця стягують штраф урозмірі 70-80 тисяч злотих. Тобто десь півмільйона гривень. В таких умовах роботодавцям невигідно обманювати державу.

Через цю перевірку нам довелося тиждень чекали. Потім ми переїхали до міста Пщина, де будували модульні будинки. Працювали підсобниками на будівництві. Тут умови були значно кращі. В день заробляли більше 1000 грн. І це нам ще пощастило. Проживали поруч в готелі за 250 злотих на місяць.

Яка ситуація з харчуванням і цінами на продукти?

Загалом ціни нормальні, а якість продуктів харчування висока. Хороше м’ясо приміром коштує 12-13 злотих. Але і за 10 злотих можна вибрати нормальний шмат свинини. Тобто 70-100 грн. за кілограм. Яйця коштують до 25 грн. Поляки говорять, що такі ціни в них тримаються вже близько 3-4 років. Пиво коштує десь як і у нас. Але є і інша сторона. Горілка дуже дорога. Якщо напій більше 40 градусів міцності, то він коштує від 25 злотих і вище за півлітра. Тобто, щонайменше 300 грн. Сигарети підакцизні – від 11 злотих (80 грн.) за пачку. Контрабандні – у середньому в половину дешевше.

Яке ставлення до українців і України?

По різному. Загалом нормально. Чимало зустрічав поляків, які мають коріння з України. Хоча багато що залежить від регіонів. Більшість все таки підтримують Україну в усіх сенсах.

Які в тебе склалися загальні враження про країну?

Відразу після перетину кордону кидаються в очі чисті узбіччя, чисті посадки, ідеальні дороги. Відразу згадуєш наші хащі уздовж доріг. Над дорогами розміщуються звуковідбиваючі панелі, які подавляють звуки. Для нас це фантастика.

Надзвичайно вразила свідомість громадян. Поляки дуже чутливо ставляться до того місця, де вони мешкають. Вони дійсно люблять свої населені пункти і намагаються зробити їх кращими для свого життя.

У поляків підвищене відчуття власної гідності. Вони вважають, що сучасна Польща – це нова Річ Посполита і навіть протиставляють себе Франції і Німеччині. От чого не вистачає українцям, того вдосталь у поляків. Вони дійсно пишаються тим, що вони поляки, пишаються своїми досягненнями.

Польське суспільство не політизоване. Їм абсолютно байдужі такі питання, як УПА, Бандера, Волинська трагедія тощо.

Вразили дуже професійні правоохоронні органи. З нашою поліцію навіть не можна порівнювати. До правоохоронців всі ставляться з великою повагою. І не тому, що бояться, а тому що вони дійсно користуються повагою. Поводять себе коректно, культурно, професійно.

Був випадок, коли двох безхатьків, які пиячили на зупинці, забрали правоохоронці. А потім ще й приїхала спеціальна дезінфекційна служба, яка швидко все прибрала й обробила місце спеціальними розчинами.

Також звернув увагу, що на вулицях абсолютно немає бездомних тварин. Хоча багато безхатченків і людей, які випрошують допомогу.

Лишився б жити в Польщі чи краще в Україні?

У Польщі дійсно створені умови для нормального життя. Можна отримати доступні кредити на житло та жити в своє задоволення. Але знаєш, як кажуть, Батьківщина одна. Все таки я ще вірю, що Україна теж зможе вирватись із бідності. Я ще вірю в це. Якою б не були хорошими інші країни – вони все одно чужі. А дім, він один. Його не забути. Я не хочу покидати Україну, щоб не сталося. Так, можливо ще декілька разів поїду підзаробити трішки грошей, щоб повернутися і розпочати тут власну справу. Це все реально. Головне не боятися і рухатись вперед. Чим більше українців стоятиме фінансово міцно на ногах, тим менше буде голосувати за гречку, цукор, ліки. Тоді у нас з’являться реальні механізми зміни влади в цій країні, спокійно і без заворушень.

Головне не здаватись, працювати і все буде.