12 квітня – День космонавтики: Як полтавці зустріли звістку про політ Гагаріна
Космічний корабель «Восток-1», пілотований 27-літнім Юрієм Гагаріним, 12 квітня 1961 року стартував о 9.07 за московським часом з космодрому Байконур (Казахстан), зробив за 108 хвилин один виток навколо Землі й о 10.55 приземлився поблизу поволзького міста Енгельс (Росія). Це був перший вдалий політ у космос, коли космонавт живим повернувся на Землю.
Звістка про вдале приземлення Юрія Гагаріна викликала бурю емоцій, люди виходили на вулиці, це був справжній єднальний фактор. Гортаючи сторінки старих газет, спробуємо показати, як полтавці сприйняли перший політ людини в космос.
Повідомлення про перший штучний супутник Землі, запущений на орбіту в СРСР 4 жовт-ня 1957 року, в полтавській пресі відобразили скромно. Обмежилися офіційним повідомленням ТАРС. 13 вересня 1959 року сталася друга космічна перемога: радянська космічна ракета «Місяць-2» уперше здійснила тверду посадку на місячну поверхню. Газета «Зоря Полтавщини» присвятила цій події цілу шпальту. Про реакцію жителів нашого міста в статті «Прилунились!» написала: «Багато полтавців товпляться біля репродукторів у Жовтневому саду. Їх сюди привело не бажання послухати жвавий репортаж Вадима Синявського зі стадіону «Динамо». Вони з хвилюванням ловили кожне слово диктора, що читав останні вісті.
– При зустрічі з Місяцем ракета може бути зруйнована. А як же вимпел з гербом СРСР? – переживав працівник театру імені Гоголя Петро Лопатін. – У ці дні збіглося стільки знаменних подій – Микита Хрущов їде в США, спущений на воду перший криголам «Ленін», і ось – ракета!».
У цьому ж номері був надрукований вірш полтавського поета Андрія Пашка:
День сенсаційний, чудова прикмета –
В небо на Місяць злетіла ракета.
Створена нами і нам підопічна
Друга радянська, друга космічна…
Коли ж Юрій Гагарін полетів у космос, «Зоря Полтавщини» цій радісній події присвятила три повних номери. Ситуація в місті була приблизно така…
«…Живі струмки вливались у всі проходи Жовтневого парку і стікались до одного місця. А тут біля репродуктора вже шумувало море людських почуттів. І лиш замовкне голос Левітана, думки просяться назовні. Ось дві жінки з сяючим обличчям бурхливо обговорюють знаменну подію.
– Людина в космосі, яким же сміливим треба бути, щоб на таке наважитись – говорить перша.
– Ця людина у серці носить любов до Вітчизни і вірить радянській науці. От що й повело Гагаріна на подвиг, – говорить друга.
Люди поглядають на годинники, їх чекає якась справа, та вони не в силі відірватися від репродуктора: «О 10 годині 25 хвилин московського часу, після обльоту земної кулі, відповідно до заданої програми, було включено гальмову рухову установку..». І коли нарешті Левітан повідомив про благополучне повернення на Землю першого космонавта, низенький чоловік схопив за руку сусіда, потиснув її і бігом помчав алеєю парку. (З публікації «Море людських почуттів»).
«…В обласному радіоклубі включені всі апарати. Начальника радіостанції Павла Русанова, мабуть, одного з перших полтавців поздоровляють з усіх кінців країни. У парках, на вулицях, у магазинах усюди тільки й розмов про безприкладний подвиг радянського льотчика Гагаріна. На зупинці таксі машину з радіоприймачем оточили водії.
– Які останні вісті з космосу?
– Усе в порядку, політ проходить нормально, – діловито відповідає господар «ЗІМа» Олександр Кротенко.
І ніхто з пасажирів не поспішає сідати в машину. Водії таксі сьогодні обіцяють безплатно доставити в будь-який кінець міста». (З публікації «Слухають, радіють»).
Під фото 14 квітня 1961 року підпис: «Незвичайне пожвавлення в цей день панувало і в майбутніх педагогів – студентів Полтавського педагогічного інституту. Подивіться на знімок – і ви самі зрозумієте, як радо зустріли вони повідомлення про героїчний подвиг Юрія Гагаріна». Фото, звичайно ж постановочне, але емоції справжні.
«Минуло два дні з того часу, а полтавці ще досі під враженням від героїчного подвигу Юрія Гагаріна. Усюди, де б ви не побували – на сонцем залитих вулицях, в автобусі, в цеху на заводі, – можна побачити щасливі обличчя людей, почути схвильовані розмови.
Учора вся Полтавщина теж жила під враженням від історичного подвигу радянської людини.
Зранку в цехах, польових таборах проходили багатолюдні мітинги.
12 година 48 хвилин, 14 квітня. На площі біля пам’ятника Леніну, в Жовтневому парку, по вулиці Сталіна тисячі полтавців, затамувавши подих, слухали Москву. Дивлюся на щасливі посмішки людей, як вони уважно слухають голос диктора, і відчуваю, що кожному хотілося бути там і бачити, як обіймає героя-космонавта Микита Хрущов.
На розі вулиць Сталіна і Гоголя біля гучномовця росте і росте людський натовп. Червоний куточок трикотажно-рукавичної фабрики ледве вмістив усіх бажаючих послухати репортаж біля радіоприймача». (З публікації «Полтава. 14 квітня 1961 року»).
Ця подія багатьох наших земляків надихала на нові творчі та виробничі подвиги. Поети писали за ніч вірші, учні полтавських шкіл обіцяли вчитися лише на «4» і «5», робітники – працювати понад план. Полтавці раділи подвигу Гагаріна не менше за інших.
Володимир СУЛИМЕНКО.
На фото 1961 року: студенти Полтавського педагогічного інституту радо зустріли повідомлення про героїчний подвиг Юрія Гагаріна.
