•  

Чи відбився Мамай від права на чесне правосуддя?

5060
Чи відбився Мамай від права на чесне правосуддя?

Суддя по корупційній справі Полтавського міського голови Олександра Мамая Лариса Гольник одна з небагатьох служителів дійсно Феміди. Тобто одна з тих, хто незаплямований сумнівними рішеннями протягом кар’єри. При цьому їй вдавалося доводити справи до справедливого рішення за різної влади. Можливо тому, що не траплялися достатньо впливові і багаті пройдисвіти. Але один (з найсвіжішої практики) таки вскочив в халепу. І суддя, схоже, вирішила не змінювати собі.

Лариса Гольник уже увійшла до історії полтавського судочинства як служитель Феміди, що не побоявся привести в наручниках до зали суду самого мера, який загрався на черговому балу життя.

Минулої суботи адвокат Олександра Мамая подав чергове клопотання про відвід судді, котра вважає що закон один для всіх. Відсторонити від справи саме цю суддю захисники мера намагалися з самого початку.

Приводом для цього стала заява мера. Мамай на телекамери звинуватив Гольник у тому, що вона вимагала з нього гроші за закриття справи.

Але сума $5 000 поспіхом названа мером виглядає смішною, адже на кону не тільки репутація і посада, а й куди серйозніше – свобода доларового мультимільйонера. А боятися Мамаю є чого: санкція його статті передбачає довгі роки реального ув’язнення.

Проте тієї ж суботи суддя була змушена фактично відвестися від подальшого розгляду справи, після чисельних закидів Олександра Мамая в вимаганні з нього грошей.

Постала ситуація яка рано чи пізно призвела б до протистояння: слово мера проти слова судді. Мерів обласних центрів у нас звісно менше за суддів, і підсвідомо слово голови міста може відчуватися вагомішим. Але зважувати варто не на високу посаду можновладців а іншу, справжню, цінність – чесність.

Олександр Мамай, не ходячи на судові засідання протягом всього часу слухання, фактично ігнорує українське законодавство.

Захисника мер обрав доволі цікавого, можна сказати собі під стать. Олександр Ковжога колишній міліціонері відомий багатьма провокаціями та тим, що досі сподівається очолити обласне УМВС (отож незрозуміло чи то саджати, чи то випускати він мріяв в дитинстві, а може просто про гроші), але тільки не як блискавичний знавець законів.

Цікаве про Ковжогу можна >>> прочитати тут <<<.

Знаючи всіх фігурантів звинувачення судді в здирництві, і якщо уявити собі цих трьох в одній кімнаті, в уяві спливає тільки один розвиток подій: Мамай і Ковжога самі пропонують судді гроші. Але для провокації і як наслідок дискредитації судді цього достатньо.

Чого домагався Олександр Мамай так завзято відбиваючись від чесного судочинства – очевидно.

Зараз він думає, що відкараскався від правочинства. Але чесні судді в Полтаві ще не скінчилися. Якщо Мамаю видадуть чесного суддю та ще й міцного горішка то вдруге йому буде складно довести що суддя може бути ангажований фінансово чи політично.

Чесне правосуддя для Мамая повинно бути не тільки його правом, а стати для нього обов’язковим.

Привід вимагати це є – достатньо визирнути у вікно щоб побачити вкрадені мільйони і гектари. Хай за дрібницю, але він попадеться.

Меру прокуратура ставить у провину незаконну передачу міської землі родичці. Але Олександр Мамай гальмує судовий розгляд всіма силами. Саме гальмує, а не захищається. Замість того щоб наводити докази, хай просто аргументи своєї невинуватості, мер обрав тактику – дискредитуй і ховайся. Міцних доводів своєї правоти Мамай так і не представив не тільки суду (якщо на секунду припустити, що обранець може бути правий) а і громаді міста.

Тоді виникає питання – в чому мер недовіряє громаді? Чи просто не вважає за важливе пояснити – чому не є злочином передача гектарів землі в центрі Полтави компаніям пов’язаним з його родичами і бізнес-партнерами, і чому не є злочином нереагування на неякісні новобудови, які на цій землі потім з’являються, і ховання до столу сотень скарг їхніх жильців.

Мамай не представив доказів тому-що громада не запроторить на нари, а якщо підкинути гречки то навпаки – посадить у мерське крісло.

В житті, в якому багато кого можна купити, не чергове порушення закону, а несподівана перспектива чесного правочинства над діянням стало для Мамая халепою. З якої він зараз дереться назад догори.

По-суті суддя Лариса Гольник виконувала роботу за кожного жителя Полтави, котрий звик жити «у своїй хаті з краю». Настав час трохи допомогти суду і вимагати чесного суддю.

Семен Чорнехата

Коментарі