•  

Чому Україні не потрібні розумні діти? Точка зору (Частина 2)

4620
Чому Україні не потрібні розумні діти? Точка зору (Частина 2)

Шановні працівники редакції газети «Останній Бастіон». Хочу поділитися своїми думками і враженнями від статей «Чому Україні не потрібні розумні діти?» та «Хто дозволив знущатися над дітьми в Полтавських школах?».

Починаю розуміти, чому на телеканалі «1+1» постійно критикують школу, вчителів. Як кажуть: «Диму без вогню не буває». Як вчителя з двадцятирічним стажем педагогічної роботи, мене здивувала, обурила та образила така негідна поведінка директора з школи № 10 м. Полтави, та її підлеглих. Я розумію, що колектив повинен бути єдиним, однак єдиним стосовно дотримання Законів України, насамперед Конституції, Закону України «Про освіту» та інших законів і нормативних документів, та й посадових обов’язків ще ніхто не відміняв.

Отже, здивували мене не стільки не дотримання норм поведінки педагогів, скільки не дотримання звичайних «людських» загальноприйнятих норм, їх ставлення до людини, не кажучи вже про те, що педагог повинен любити дитину, поважати її гідність, а навчальний заклад зобов’язаний, принаймні, має створити гідні, комфортні та рівні умови перебування дітей у навчальному закладі.

Так, припускаю, що від виробничих травм вберегти дитину у великому учнівському колективі складно, проте замовчування, приховування таких випадків злочинне, так як злочином є й не надання, чи заборона надання необхідної медичної допомоги (виклик швидкої допомоги) у випадку травмування.

Щодо випадків жорстокого поводження однокласників з учнем 4 класу та реакцією на це класного керівника, на мою думку, заклад мав провести правовиховну, роз’яснювальну роботу з кривдниками, їх батьками, а для попередження подібних випадків залучити до цього представників правоохоронних органів, за потреби – батьківський комітет, актив школи, учнівське самоврядування. Це робота як самого керівника закладу, так і його заступників з виховної роботи, психолога, соціального працівника, які за це отримують зарплату.

Одним із обов’язків вчителя, класного керівника, тим більше, директора школи є співпраця з батьками вихованців, тому що лише їх спільними зусиллями можна виховати гідну ЛЮДИНУ, не здатну образити слабшого, чи меншого за себе, здатного визнавати помилки, говорити правду, навіть коли вона є гіркою. Постає питання, яку людину, особистість, в майбутньому, якого фахівця, здатна виховати та випустити така школа? А тоді ми дивуємося, що у нас виросло покоління бездушних, жорстоких, ні, не громадян, СПОЖИВАЧІВ. І в нинішніх умовах школа має не стільки дати знання, але навчити застосовувати набуті знання в житті. Можливо, десь глибоко у душі, я залишаюся романтиком, проте, мені так здається, що пані Алла Володимирівна, яка не все життя була директоркою, а ще була й ученицею якоїсь із шкіл, студенткою педагогічного вузу, мріяла бути найкращим педагогом, гарним керівником, але в деякий момент свого щасливого й, принаймні, заможного життя (судячи з відпочинку в Іспанії), сподіваюсь, не за кошти тих зневажених батьків, яким немає доступу в шкільне приміщення та які не можуть спробувати їжу у шкільній їдальні (у закладці продуктів у шкільній їдальні є порція яку має у будь який момент, кожного дня, спробувати директор, то вона, як досвідчений керівник, могла б й запропонувати свою порцію скуштувати батькам, щоб не викликати сумнівів та зайвих питань з їх боку). А ще, могла б доручити своїм заступникам, разом з медичною сестрою закладу, провести анонімне анкетування стосовно якості, уподобань, різноманіття, ціни страв шкільної їдальні. Відповідно до статті 52 закону України «Про освіту» «Учасниками освітнього процесу є:…батьки здобувачів освіти», це директор має знати!!!

Треба, нарешті, усвідомити, що хоча й важливо мати гідну зарплату, яку обіцяє нам влада, але її ще й потрібно ЗАСЛУЖИТИ.

Тому й не дивно, що зважаючи на бездіяльність, несправедливість, байдужість, зверхність таких керівників, складається враження про всю систему освіти міста, області, держави, а батьків заставляє шукати підтримки, захисту з боку громадських організацій, таких, як «Останній Бастіон».

Сумно, одначе…

З повагою, читач Моя Хата Не з Краю.

Коментарі