•  

ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВО: хамова сила поки непохитна

19580
ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВО: хамова сила поки непохитна

ХАМОВА СИЛА ПОКИ НЕПОХИТНА !

Єдиний Боже ! Все обсіли хами (Ліна Костенко)

Хамство – явище інтернаціональне. Але в здоровому суспільстві коефіціент його негативу зведений до мінімуму недремними державними інституціями. У нас же хамова сила досить живуча, розповсюджується зі швидкістю інфекції через корупцію, протекціонізм, безвідповідальність та безкарність чиновників І це небезпека для суспільства, яка між іншим не відповідає концепціям конституції, чинного законодавства та стратегії національної безпеки України.

Світ – як фальшивомонетник. Фальшивомонетний механізм глобалізованого світу діє безперебійно. В обігу – безліч сфальшованих банкнотів, фінансових корупційних схем, які сприяють грабіжництву бюджетних коштів та інших протизаконних вчинків. Тим і небезпечних. Людина існує у середовищі підмін. В суспільстві були і залишаються тисячі чиновників- махрових бюрократів, які наче справжня хамова сила гальмують фінансово-економічний розвиток країни. Їх дії та вчинки наочно свідчать, що Конституція і Закони у нас не для всіх. Саме такі нікчеми і державні правопорушники створили наче павутиння касту недоторканих І схоже, поки це влаштовує всіх можновладців. Бо рішучого, публічного протистояння силам зла не відслідковується. Пригадалися слова відомого українського письменника Володимира Базилевського, який у «Літературній Україні» полемізуючи на цю тему вдало, здається, написав такий абзац: «Горе тій державі, де хам на вершині піраміди. Тоді бидло править бал. Тоді сваволя, корупція, здирство, спекуляція розповсюджується із швидкістю інфекції. Тоді особистість кинута напризволяще у штормове море повсякдення. Справедливість стає фікцією. Особиста безпека- ілюзією. Честь і достоїнство –ганчіркою, об яку витирають ноги. Порятунку чекати нізвідки. Життя стає проблематичним».

Ці літературно-філософські тези гадаю будуть вдалим прологом для початку публікації про одне одіозне, законспіроване державне відомство, яке має у своєму центральному офісі і в регіонах України тисячі чиновників, що пожирають з державного бюджету десятки (якщо не сотні??) мільйонів гривень. Кому і для чого таке потрібно ???..

Державна Казначейська Служба (ДКС) України - структура створена ще за часів президентства Л.Кучми давно, здається, віджила, як-то кажуть свій час. А чи потрібна вона взагалі ? Адже ,коли був Майдан з вимогою усунення від влади Кучми, громадяни країни вимагали змін, в тому числі у скороченні міністерств і надмірної кількості чиновників, створення нових управлінських моделей в системі керування фінансово-економічними процесами у державі. Але одіозне відомство ДКС України встояло, його не зачепили, не розпустили, не розігнали.

Раніше і зараз можна було прочитати і почути багато критики на адресу Держказначейства. Хоча б, наприклад, статтю в інтернет «ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО- СИСТЕМА САБОТАЖУ РЕФОРМ В УКРАЇНІ» Наведу короткий витяг з публікації

«Держказначейство – це серце бюрократичної системи сьогоднішньої України, її втілення, її уродливе обличчя, її символ. Це – головна система саботажу реформ в Україні. Нові реформатори у владі ще не збагнули або ще не стикнулись з цим монстром. Про реформування Держказначейства наразі не чути. А це наскрізь прогниле утворення не лише гальмує реформи, воно дискредитує саме поняття реформ.».

Чимало обгрунтованої критики і про факти гальмування динамічного фінансово-економічного розвитку країни, про зловживання, бюрократизм і безвідповідальність можна прочитати в інтернеті, статті: «»ДЕРЖИМОРДЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УРОВНЯ», «ДЕРЖИМОРДЫ И ДУРАКИ ЧЕМ-ТО СОВМЕСТИМЫ», «ЗАЧЕМ НАМ ТАКОЕ КАЗНАЧЕЙСТВО ? или КАК ИЗБАВИТЬСЯ ОТ ДУРАКОВ И ДЕРЖИМОРД ?» («Объективная газета), на сайті Чернівецького інформаційного порталу «Версії» - « ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНА ТАЄМНИЦЯ ДЕРЖАВНОЇ СКАРБНИЦІ». І ще на цю тему є чимало інших матеріалів.

Що стосується Людини, яка має громадянство України, а її права захищаються Конституцією і Законами, для чиновників з Держказначейства вона, ця українська людина, очевидно не має вирішального значення, бо Людина для цих тимчасовців завжди відображалася значенням про індивідуум з маленької букви. Таким чином ДКС України та іншими подібними бюрократичними державними органами, яких в України надмірно багато, сучасну українську Людину витіснено з держави на задвірки існування. Приниження її незчисленні та нескінченні. З протягнутою рукою до Держказначейства приїздять не тільки громадяни, а й керівні особи з міст і областей. І все нерідко буває марно. Казначейські примхи, всілякі інструкції, відомчі циркуляри та Бюджетні катаклізми дозволяють чиновникові тлумачити будь-яку ситуацію на свій лад., а з людини роботи дурня. Відтак, хворобливу свідомість інтелігента навідує крамольна думка: невже треба було отримати незалежність, щоб упевнитися у власному безсиллі ? Невже Костомаров і Куліш мали рацію, коли говорили про державотворчу неспромогу українців ?...

Як один з прикладів взаємовідносин: «Людина- Держава- Держказначейство» може служити досить резонансна історія протистояння з владою – члена Національної спілки журналістів України, генерального секретаря федерації ММА з міжнародних зв’язків, киянки Євгенії Борщевської. «Хвиля» раніше

неодноразово розповідала про різні перепетії цієї проблеми. Керівники держави поки не реагують на критичні виступи засобів масової інформації. Розмірковуючи над важливою темою є сенс знову нагадати окремі головні моменти цієї надзвичайної події, тим більше, що на Дерказначейство не можуть чи не хочуть поки вплинути Генпрокуратура, Кабінет Міністрів і Міністерство фінансів України. Але принцип безкарності буде сприяти вчиненню нових посадових, державних і карних злочинів в країні поки на її теренах пануватимемо правове свавілля та антиконституційна анархія.

Київська міська державна адміністрація (КМДА) ігнорує та понад два роки не виконує рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26.10.2012р по справі №2610/15401/2012 щодо відшкодування Є.Борщевської завданої з вини КМДА матеріальної і матеріальної шкоди. Незважаючи на те, що в Адміністрації Президента України це питання знаходилося на контролі , а також листи з Генеральної Прокуратури, від голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України, заступника Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - добитися нічого не вдалося ! Складається враження, що на ці листи у столичній адміністрації, Державному Казначействі України не звертають належної уваги, якщо не сказати більше – їх ігнорують! Міняються керівники КМДА , але всіх їх відрізняє однакова якість: Черновецький, Попов, Бондаренко і тепер Кличко – ігнорували і не виконували (й не виконують зараз!!) згадане судове рішення. Навпаки, простежується відкрита протидія цьому законному процесові, не виконання чиновниками відомства Конституції й чинного законодавства, дискредитації органів державної влади. На мою думку це ганьба для України !

Два роки Державна Казначейська Служба України знаходиться також у цьому огидному антиконституційному болоті протистояння з постраждалою жінкою, патріоткою України.

Чиновники Держказначейства час від часу змінюють тексти своїх відписок, наміри, викручуючись із патової для них ситуації наче ящури, при цьому вони, здається, втратили реальність існуючого для всіх правового кола і відповідних меж дозволеного, дискредитують своїми діями державну владу, судову систему країни, порушують окремі положення Конституції і Закони України: «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», «Про основи національної безпеки», «Державну службу». З осіб, які чекають компенсації судового боргу від держави і боржників. У ДКС України утворили незаконні черги, причому не повідомляють людям їх порядкові номери , порядок просування в цих чергах і загальні перспективи. Таких розкладів немає у конституційних вимогах і чинному законодавстві. Можна припустити, що подібні непрозорі схеми діяльності у Держказначействі можуть призвести і до поширення корупції. Цікавий момент. Керівники Держказначейства не реагують належним чином на всі зауваження та листи з Генпрокуратури і Адміністрації Президента України і ніхто нікого не відсторонює від роботи й не притягає до кримінальної відповідальності. Це що, окреме князівство, анклав на теренах України зі своїми поняттями та законами ?.. Хто ж його так захищає і провокує до діяльності не сумісної з Конституцією і чинним законодавством ?

Провокативні запитання, як для українського інтелігента, для мислячої людини, котрі гостріше від інших відчувають свою загубленість. На їх очах розгортається чи не останній акт трагікомедії, де з назви країни вихолощується нутро. Україна-буфонада, Україна-пародія, Україна-абсурд…

Чиновники КМДА на чолі з В.Кличком мотивують те, що не можуть виконати згадані судові рішення…відсутністю коштів. А між іншим, у газеті «Київській носоріг» (номер від 22.07.2015р) надруковано статтю: «Киян продовжують цинічно обкрадати» де йдеться про те що з міського бюджету на ремонт одного житлового будинку було виділено 213 тис.гривень і торік влада мала відремонтувати 1393 будинки на суму 297 мільйонів гривень. Але значна частина цієї суми була просто розкрадена». На інтернет-сайті «Politica-ua» в публікації: 23.07.2015 « Чиновники Кличка выписали себе гигантские премии» надається інформація, що керівники ряду департаментів КМДА та їх заступники виписали собі великі грошові премії у розмірах від 20 до 39 тисяч гривень на загальну суму за 11 місяців 2015 року понад 500 тисяч гривень.» У засобах масової інформації є чимало інших публікацій про фінансові зловживання чиновників КМДА. Та й не усі вірять, що на величезну реконструкцію Поштової площі потрібно буде викласти понад 400 мільйонів гривень Отже, сумнівно і огидно читати ствердження, що в КМДА немає коштів щоб виплатити постраждалій жінці судовий матеріальний і моральний борг . І це ГАНЬБА !

Скрізь і всюди наштовхуємося на вістря кардинальної проблеми хама. Вістря само випирає із рваних одеж хворої державності. В образі разючих прикладів ігнорування чиновниками Конституцією і Законами України, в образі разючої невідповідності астрономічної цифри награбованого і безлікості його власників. Тому нормальна соціальна людина ніколи не зможе примирится з цими фактами. Ця балакуча проза, що асоціюється з налипанням мокрої сорочки на голе тіло, хворобливо тяжіє до тієї свободи самовивертання, коли свобода і справедливість, як Сатурн, поглинають своє дитя. Людині тільки й залишається сподівання та віра у перспективи справедливості, які поки не проглядаються.

Це прямо перегукується з гіркотою зізнання англійського поета Кітса, який у листі до брата писав: «щоб бути придатною для цього світу, людина має відмовитися від усього найтоншого, що в ній є.» Сказано прямо як про нас…

Олександр Борщевський

головний редактор журналу «Світ єдиноборств»,

лауреат золотої медалі «Незалежність» Київської організації Національної спілки журналістів України.

Коментарі