•  

Донбас і його даунбосота

660

З дуже близькою людиною знову мали важку розмову про Донбас, буцімто тимчасово виконуючий обов'язки проросійського. Імена, явки і паролі змінено, оскільки й Службу зовнішньої розвідки очолив діяч сумнівного Зе'штибу, а обидва натуралізовані боги – томосний Єпіфаніїв і розкольницький Філаретів – бережуть винятково бережѐних.

Визнаϵмо, батьківщина своїх Сосюри і Талалая ніколи не викликала у нас особливого пієтету. Є то й є на сході країни той край важкої праці і нелегкого побутування у задимлених і суттєво споєних териконових нетрях. Гіркої туги додавалоі втрачене Юрієм Богатіковим у тому краї кохання… Одверніться, друзі, автор сльозу змахне, рядки ж бо й зараз пробирають: «…Прости меня, Галя, Галина Петровна, Не знаю за что, но прости»…

Наші суперечки стали мало нагадувати інтелігентний диспут, коли Донбас перестав «гнати порожняк» і почав самотужки «годувати усю Україну». Нарешті, наші із співрозмовницею позиції втратили ознаки контроверзи – з-під териконів спершу війнуло президентом-3,14, гидотним антимайданом, а за тим – і війною. Збілені ненавистю до укропів очі, садомазохістське «путін – ввєді!» і «парад» українських військовополонених під плювки і прокльони збожеволілих від крові «співвітчизниць» переформатували загальну проблему Донбасу на окремішну проблему повернення територій і супутніх репарацій. Притомна людина не набачає предмету у дискусії. На силування немає милування.

Підкреслюємо осібно – це наша приватна думка, з якою напередодні парламентських виборів виходимо до усіх позеленілих, котрі відморожених слуг наділяють чеснотами героїв, здатних припинити війну. Згодні, утверджуємось на своєму, незгодні, беріть чужу вам думку до уваги, можливо, почнете мислити.

Атож, розмова «за Донбас» цьогораз спалахнула під враженнямвід масованого антиукраїнського демаршу п'ятої колони, провокативної маячні президентської речниці Юлії Мендель про обстріли ВСУ дитсадків і лікарень «народних республік», чого від колони з Мендель і чекали, та капітулянтських тестів Зе'влади, чого діждатися від неї боялися.

Когось зачепить заголовок нашого посту. Перепрошуємо, але вас, наших українців, за лінією зіткнення цивілізації з ерефією – одиниці. І ваш прихований чи відкритий націоналізм жодним чином ситуації у краї не змінить. Жалкуємо з цього, але, якщо не маєте змоги вибратися з нужника, прийміть щирі співчуття. Ви, на жаль – приречені. Бо навіть звідси, з кобищанського дивана, видно даунбосяцькі реалії. Якщо це стишить ваш гнів і образи, знайте – тут теж ніхто не бачить виходу.

Викладаємо аргументи, які утвердили автора і його візаві у визнанні втрати Україною людности Донбасу.

Постійно слідкуючи за чатами, упевнилися – навіть плачі і жалі донеччан з луганчанами у більшості своїй нещирі. Якщо російські власті ОРДЛО ще не зґвалтували закони природи, то поки що очевидним залишається правило щодо неможливості завагітніти частково. Атож, і на Донбасі, як і у сфері репродукції, діє безальтернативне: або – або.

Як же жалісливо ви, колишні краяни, бува, виводите: нема роботи, сало по 500 рублів, комендантські ночі, прослушка телефонів, депресія! Так повстаньте. На мітинг вийдіть для початку. Страшно? Не можете? О-о, вже побігли?

Стійте, куди ж ви?! Україна не з того боку!

Та ні, рвонули ви, неукраїнці, туди, свої до своїх по своє, бо завжди були совками. І тоді, коли з вас варили інтернаціональний конгломерат без роду-племені, і тоді, коли куплений з потрохами манкурт-стаханов просаджував у ганделику подачки з кремлівського столу, і навіть тоді, коли ховали своїх шахтарів-годувальників, котрих зі страшною періодичністю молотила абсолютно неубезпечена рабська праця на кремлівську примару. Там, у териконових хащах, ватяним ще від Юза «Руссю пахло». Ніхто не звертав уваги на джерело того амбре, своє ж гімно – руське. А дим отєчества, як відомо, теж «сладок і пріятєн».

Під цей звичний руськомірський запашок совкова вата легко і невимушено лягла під соловйовський телевізор. Це сталося несилувано і спрокволу. А хто б чинив спротив, якщо чи не десятиліття перед російсько-українською війною 2014-20.. років регіон прасувала партія зайд, бандитів і пройдисвітів, котрі антиукраїнською риторикою множили свої корупційні статки і, зрештою, узурпували владу, делегувавши до України зграю «донецьких», а на Банкову – свого пахана-проффесора.

От були звинувачення українських медійників у провальній роботі з населенням тимчасово окупованих територій. Про що ви, товариство? Кого агітувати? Зомбі у ватянках? Тих, хто ночує у чергах за вождєлєнним російським аусвайсом? Чи тих, хто європейський вектор розглядає лише як можливість злітати на уїкенд до Парижа українським лоукостом? Чи, може, стануть українцями бандюги з обох російських армійських корпусів? Погугліть, співчутливі, донецьких мамочок, які розчулено аплодують вихованцям дитсадків, що у дбайливо підігнаних військових одностроях пищать малючими дискантами, аж заходяться, у патріотичному шалі «Можєм павтаріть!». Згадайте ще, як усім тамтешнім міром ховали «національного героя», упиря Гіві.

Світова практика роботи з колаборантами свідчить – для їх національної реанімації потрібні величезні кошти. По-перше, в України вільних коштів на сумнівні експерименти а ля Каталонія немає, тут би АП з Банкової переселити. По-друге, навіть зваблений грошима подвійний шпигун завжди може стати потрійним. Хтось сьогодні дасть гарантії української ідентифікації даунбосяцького бидла у найближчі 200-300 років?

У кожного з вас, пані та панове, є право на думку, у нас – на її поцінування. І навпаки. Чужу нам думку поважати ви нас не примусите, єдине, що обіцяємо – візьмемо її до уваги.

З вашого дозволу, резюмуємо: а) українців на окупованому Донбасі немає, практично всі вони вже тут; б) навіть натяки на «конструктивні перемовини» з бандитами ОРДЛО розв'язують руки блідій молі у поверненні України до імперського стійла; в) повну відповідальність за стан окупованої території несе окупант і розмови про пенсійне, електричне і водне забезпечення «все ще своїх громадян» є антиукраїнською пропагандою; г) найменші капітулянтські порухи недолугої Зе'команди слід придушувати у зародку, а відтак бути готовим до Третього Майдану; д) потребує відновлення рух «Україна без Кучми», доки цей президент 2.0 ще верстає бестселер «Україна – це Росія»… usw.

Або-або, неукраїнці. Або випадковий партнер з кондомом, або хлопчик чи дівчинка.

Вадим Демиденко

Коментарі