Фіктивна друкарня Гройсмана отримала майже 1,7 мільйона гривень з держбюджету

Чимало хто днями, зазирнувши до своїх поштових скриньок, знайшов там безплатну газету "Пенсійна реформа".

Злободенна тема, що й казати. Але – стоп. До виборів ще далеко, а газета явно виглядає як класичний зразок передвиборної агітації. Хто ж це вирішив нагадати про себе аж так завчасу?

Досить глянути на першу сторінку, і все стає зрозумілим – третину її займає фото, на якому зображена майже євангельська картина: прем’єр-міністр Гройсман нахилився до стареньких жінок і з напускною уважністю та розумінням у погляді вислуховує правду життя про маленьку пенсію й дорогі ліки. Коли оглядаєш видання, неважко зрозуміти: усе тут присвячене звеличенню досягнень однієї людини – Володимира Борисовича Гройсмана!

"Ми проведемо капітальний ремонт країни", "Пенсії зростуть для 9 мільйонів пенсіонерів", "Ми стабілізували економіку" – такими заголовками рясніють сторінки цієї газетки-агітки. Якби не календар, то можна подумати, що вибори Президента вже цього жовтня і перемагати в них має намір саме чинний голова уряду.

Гортаємо газету далі – одразу впадає в очі те, що зображення Президента Порошенка в ній уміщено наче на правах меншого брата – якесь маленьке фото і коротка цитата. Хто ж допустив таку зухвалість і порушення субординації?

Зазираємо у вихідні дані. Там газету названо "інформаційним вісником за вересень 2017 року" і вказано, що його "підготовлено до друку Міністерством інформаційної політики". Якщо хто забув, то такий орган був створений у 2014 році для протидії російській пропаганді й очолює його досі не хто інший, як близький соратник та кум Порошенка Юрій Стець.

Перше, що насторожує, то це те, що у вихідних даних немає інформації про державну реєстрацію інформаційного вісника в Міністерстві юстиції як друкованого засобу масової інформації, хоча за своєю формою та змістом це видання має всі ознаки такого. Відповідно до чинного законодавства, вихід у світ періодичного видання без реєстрації не допускається.

Інші вихідні дані вісника теж оформлено з порушенням законодавства – не вказано адреси друкарні, де, власне, і з'явився на світ нічогенький тираж інформаційного вісника, заявлений видавцями як більш ніж переконливий – 3 мільйони примірників!!!

Що ж це за секретна друкарня, яка начебто видала на гора багатомільйонний наклад інформаційного вісника на славу Гройсмана, адресу якої приховують замовники з Міністерства інформполітики?

Уважно перевіривши перелік державних тендерів у 2017-му році, виявляємо, що в липні цього року згадане міністерство оголошувало тендер на виготовлення поліграфічної продукції таким же тиражем на суму 1,680 мільйона гривень. І переможцем цього тендеру стало приватне підприємство "Компанія Аполлон" зі Львова.

Вочевидь, з огляду на кількість тиражу – це мало би бути велике поліграфічне підприємство, але в Державному реєстрі суб’єктів видавничої справи підприємства з такою назвою немає! Хоча обов’язковою умовою участі в тендері міністерство визначає наявність обладнання та матеріально-технічної бази учасника, які підтверджені документально.

Втім, як не дивно, "Компанія Аполлон" надала такі документи. З договорів оренди, долучених до тендерної документації, випливає, що ця компанія начебто експлуатує аж 17 одиниць найрізноманітнішого поліграфічного обладнання кращих світових виробників. Більше того, відповідно до тендерних документів, "Компанія Аполлон" немовби експлуатує друкарську машину швейцарської фірми "Віфаг".

Друкарська машина цієї фірми на території України є лише в єдиному екземплярі. І вона належить іншій компанії. За словами офіційного представника компанії "Віфаг" Романа Гордеєва, інших таких машин в Україну не постачали. З цього випливає, що "Компанія "Аполлон" до цієї машини немає жодного стосунку, а документи, на підставі яких міністерство перерахувало кошти – фіктивні.

Але й це ще не всі сюрпризи. Усе заявлене в документах обладнання начебто розміщене в орендованих приміщеннях площею... лишень 701 квадратний метр. За даними фахівців, на такій площі можна розмістити заледве половину заявленого друкарського обладнання – і лише в розібраному вигляді.

Щоб з'ясувати, що це насправді за друкарня-фантом "Компанії Аполлон", вирушаємо за адресою, яке вказало підприємство як місце розташування цього обладнання у місті Львові, на вул. Гайдучка, 1.

Яке ж було наше розчарування і здивування, коли тут виявляємо напівзакинуті й порожні споруди колишнього заводу "Екскавація", які здаються в оренду. І жодного натяку на друкарню. На наші запитання охоронці цієї території запевнили, що тут ніколи не було друкарні.

На фото цех, де за документами, начебто розміщене друкарське обладнання, на якому виготовляли газети для Гройсмана. Нічого тут немає!

Гаразд, можливо, друкарня розташована за адресою реєстрації "Компанії Аполлон"? Їдемо за адресою Львів, вул. Яворницького, 8/82. Виявляється, і тут – мимо, бо це звичайна житлова квартира, де можна розмістити хіба що принтер, але надрукувати вісник багатомільйонним тиражем на газетному папері – ну ніяк неможливо!

Висновок з цього випливає такий: оскільки переможець тендеру не володіє друкарнею – ні власною, ні орендованою, 3 мільйони газет не могли бути ним випущені. Але це не завадило Міністерству інформаційної політики переказати бюджетні кошти в розмірі майже 1,7 мільйона гривень на рахунок цього підприємства-пройдисвіта.

А можливо, саме це й було ціллю функціонерів з Міністерства інформаційної політики? Прикриваючись благими намірами – популяризацією свого патрона Гройсмана, вони умисно не перевірили інформацію в тендерній документації та обрали переможцем фірму, завданням якої є не друкувати газети, а виводити через свої рахунки бюджетні гроші? Як наслідок, замість піару Володимир Гройсман отримав лише ганьбу, і не через те, що спробував нечесно прорекламуватись за рахунок бюджетних коштів, а тому, що дозволив своїм підлеглим розтринькати гроші, прикриваючись його ім'ям.

...У ХVIII столітті граф Потьомкін, намагаючись догодити Катерині ІІ, зводив на півдні України декоративні, несправжні поселення. З того часу поняття "потьомкінське село" стало символом окозамилювання і видання бажаного за дійсне. Пройшло майже триста років, і у ХХІ столітті Міністерство інформаційної політики на чолі з кумом Президента Юрієм Стецем займаються таким же окозамилюванням! І догоджанням Прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману за допомогою газет, надрукованих у неіснуючих друкарнях, хоча і оплачених справжніми грошима з бюджету. А отже, нашими з вами податками.

Лариса Максимець

Відділ моніторингу