•  

Комунальний грабіж. Повна собівартість

1650
Комунальний грабіж. Повна собівартість

Уряд Яценюка не тільки різко підвищує комунальні тарифи, але і підводить під це нормативну базу, щоб весь цей процес отримав видимість законності. У розпал літньої спеки і дискусій про так званий особливий статус Донбасу, Кабмін протягнув через парламент, а Порошенко швиденько підписав закон №626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг». 

Основна суть документа полягає в тому, що надалі влада повністю відмовляється від дотування тарифів на житлово-комунальні послуги (ЖКП), і тепер забороняється встановлювати ціни і тарифи на ЖКП нижче «економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво».

Звертає на себе увагу той факт, що закон був ухвалений в рекордно короткі терміни. Він був зареєстрований в парламенті 4 червня 2015 під номером 2029а. Уже 16 липня документ був прийнятий Верховною Радою в цілому, а 23 липня 2015 його підписав Порошенко. Дивовижна швидкість пояснюється, очевидно, тим, що в парламенті знайшлося достатню кількість тих, хто зацікавлений у подальшому підвищенні тарифів.

Ініціатором і суб'єктом законодавчої ініціативи виступив Кабмін і особисто Яценюк, як зазначено на офіційному сайті Верховної Ради. Одним з аргументів якнайшвидшого прийняття нормативу для Кабміну послужило те, що він входив у так званий пакет МВФ, тобто в перелік законодавчих змін, необхідних для подальшого продовження співпраці з фондом і, що найголовніше, для отримання наступних кредитних траншів.

Що змінили

Ухвалений закон вносить зміни в ряд законодавчих актів України.

Так із закону «Про житлово-комунальні послуги» вилучено ряд норм. Скасовується пункт про те, що витрати на відшкодування втрат підприємств, пов'язаних із встановленням тарифів на житлокомпослуги на рівні, який позбавляє можливості отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Таким чином, норматив наказує встановлювати тарифи не нижче так званого економічно обґрунтованого рівня. Встановлення цін /тарифів на житлокомпослуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

У свою чергу, із закону «Про теплопостачання» виключено положення, згідно з яким у випадку, якщо тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, який встановив цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації такої різниці в порядку, встановленому законодавством. У той же час, закон «Про теплопостачання» доповнено нормою, відповідно до якої тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання.

Звертає на себе увагу той факт, що законодавство ніяк не регулює доходи громадян для того, щоб вони могли сплатити тарифи на комунальні послуги що безупинно зростають

Також із закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» вилучена норма про те, що Положення про встановлення тарифів з відхиленням від економічно обґрунтованого рівня затверджується Кабміном.

Як випливає з урядової пояснювальної записки до законопроекту, зазначені зміни внесені для запровадження економічно обґрунтованих тарифів. У свою чергу, економічно обґрунтовані тарифи, на думку авторів документа, сприятимуть підвищенню якості послуг, створенню умов для залучення коштів у розвиток та технічне оновлення систем тепло- і водопостачання. Єдиний підхід до встановлення економічно обґрунтованих тарифів дозволить також створити умови для виконання боргових зобов'язань з погашення та обслуговування позики, у тому числі тих, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.

Навряд чи варто говорити, що подібні райдужні мрії виглядають більш ніж сумнівними.

Дрібні неполадки і великі несправності

Незважаючи на наведену вище думку уряду про прогресивність і, так би мовити, корисності нового закону, документ має цілий ряд дуже істотних недоліків, зазначених, зокрема, у Висновках Головного науково-експертного управління Верховної Ради.

Перш за все, в зазначена наступна вельми показова обставина. Законопроект 2029а, прийнятий потім як закон №626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», практично повністю збігається з законопроектом № 2670, який за результатами розгляду парламентом 21 травня 2015 був повернений на доопрацювання суб'єкту законодавчої ініціативи, тобто Кабміні, є автором проекту. Виходить, що Кабмін вдруге підсунув раніше забракований документ.

Таким чином, уряд і особисто Яценюк уподібнилися шкільним двієчникам, які під шумок повторно підсунули раніше оцінене на «незадовільно» твір, спекулюючи тим, що «треба терміново приймати, а то міжнародні фінансові організації грошей не дадуть».

Втім, як зазначає Головне науково-експертне управління Ради, одна істотна відмінність між двома законопроектами все ж малося. На відміну від першого варіанту, у другій, знайшла силу закону редакції, відсутня норма, згідно з якою споживачі мають право на отримання субсидії для компенсації витрат на оплату ЖКП у порядку, встановленому Кабінетом міністрів. Ця норма відсутня і в кінцевому тексті прийнятого закону.

Є і цілий ряд інших зауважень.

Наприклад, з тексту закону не зрозуміло, чи стосується запропонований «єдиний підхід» до встановлення або регулювання цін / тарифів тільки центральних органів виконавчої влади та Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у відповідній сфері, або може також поширюватися і на випадки встановлення тарифів на житлокомпослуги органами місцевого самоврядування.

Нагадаємо, що, згідно з чинним законодавством, тарифи на гаряче і холодне водопостачання, водовідведення і централізоване опалювання встановлюються Національною комісією з регулювання енергетики та ринку комунальних послуг (НКРЕКУ). У свою чергу, тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій встановлюються органами місцевого самоврядування.

Головне науково-експертне управління також справедливо звертає увагу на те, що залишаються неврегульованими наступні проблеми.

Відсутня єдина державна система моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги, з якою пов'язано, зокрема, визначення фактичної вартості виробництва і кінцевого споживання будь-яких видів ресурсів і вироблені з їх використанням послуг, встановлення на цій основі реальної ціни на відповідні ресурси та послуги.

Нічого не робиться, а в законі відсутні заходи для впровадження повного комерційного обліку споживання відповідних ресурсів і послуг. Чинна система нарахування платежів діє не на основі показань лічильників, а за псевдорозрахунками, зробленим відповідними центрами, і без можливості фіксації споживачем обсягу наданих послуг призводить до постійних конфліктів між споживачами та виконавцями цих послуг необгрунтованого збагачення останніх. Так звані розрахункові нарахування можуть в рази відрізнятися від фактичного споживання, визначеного з урахуванням показань лічильників. Зараз скандал навколо «розрахункових свідчень» розгорається в столиці, де контрольоване олігархом Ахметовим «Київенерго» нав'язує споживачам якісь «розрахунки», у зв'язку з чим громадянам нараховуються неіснуючі в реальності «борги» за електроенергію.

Слід зазначити, що в ухваленому законі триває жонглювання такими поняттями, як «економічно обґрунтовані тарифи», «економічно обґрунтовані витрати на виробництво житлокомпослуг» і так далі. В той же час, ці поняття законодавчо не визначені, що дозволяє комунальним монополіям у змові з чиновниками Кабміну і НКРЕКУ при потуранні Антимонопольного комітету маніпулювати тарифами з метою отримання необґрунтованої і незаконного прибутку, простіше кажучи, з метою наживи.

Дотаціями нам не допоможуть, або Народ заплатить за все!

І нарешті, найголовніше: яка основна мета прийняття зазначеного закону? Схоже, він був прийнятий для того, щоб підвищити до максимуму ціну на природний газ для підприємств теплокомуненерго, який використовується для виробництва та надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання, до рівня ціни імпортованого газу. Нагадаємо, що зараз підприємства теплокомуненерго отримують газ за 2994 гривень за 1000 кубів на той час, як промисловість по 9600 грн, а населення 3600 гривень при споживанні до 200 кубів на місяць і по 7188 гривень за 1000 кубів при споживанні понад 200 кубів на місяць .

Наступним кроком після підвищення цін на газ для населення стане зростання тарифів на теплопостачання та гарячу воду.

У цьому місці з боку уряду зазвичай чується заспокійлива пісня про те, що, мовляв, всі нужденні отримають субсидії і не постраждають. Але подібні обіцянки виглядають все більш і більш сумнівними.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради звертає увагу на той факт, що досі відсутній адекватний механізм субсидування, який забезпечував би реальну прив'язку дійсних обсягів споживання відповідних послуг до конкретних їх споживачам. Наприклад, зараз при встановленні розміру субсидії на оплату послуг, що розраховуються без лічильників, враховуються не тільки фактичні споживачі даних послуг, а й зареєстровані в тому ж приміщенні особи, які з різних причин в ньому не проживають і, по суті, не є їх споживачами; при цьому такі особи в повному обсязі оплачують отримані послуги в інших приміщеннях, де вони фактично і постійно проживають, не маючи права на субсидію). Крім того, практично нічого не робиться для того, щоб всі споживачі були забезпечені приладами обліку, і оплата здійснювалася виключно на підставі їх свідчень, а не по різного роду «нормам» і «розрахунками», що дає можливість отримувати неправомірну прибуток.

Що ж стосується власне субсидій, то ця схема все далі заходить у глухий кут. І це ще не починався опалювальний сезон!

Дуже багато громадян, які подали заяву на отримання субсидії ще в квітні, досі не отримали ні субсидій, ні аргументованого відмови в їх отриманні. Остання обставина не дає можливості оскаржити відмову, хоча механізм такого оскарження теж відсутня, крім простого звернення суд, що довго і дорого. Якщо ціни на газ для теплокомуненерго будуть підняті, а також буде різко збільшений тариф на гарячу воду та опалення, це призведе до непередбачуваних наслідків для населення і кидає у колапс всю систему розрахунків за комунальні послуги.

У цьому сенсі дивно виглядають останні заяви прем'єра Яценюка, який запевнив, що в 2016 році програма субсидування буде збільшена ще на 20 млрд гривень на додаток до 24 млрд гривень на нинішній рік. Разом 44 млрд гривень. Сенс подібного субсидування незрозумілий. Навіщо було скасовувати дотації виробникам, а потім на величезні суми дотувати населення?

Втім, відповідь на це питання очевидна. Підприємствам-виробникам ЖКП не дати дотації не можна, оскільки часто вони контролюються олігархами, мають своїх людей в органах влади та володіють величезним впливом.

А ось субсидії громадянам можна і не виплачувати, що добре показує нинішній процес їх призначення. До того ж, безпрецедентно масштабне субсидування хоч на 24 млрд, а хоч і на 44 млрд гривень в принципі неможливо навіть фізично. Адже вже зараз субсидії потрібні, за деякими оцінками, для 60% працюючих громадян, не рахуючи пенсіонерів. Якщо ж будуть підняті мінімум удвічі тарифи на гарячу воду і тепло, як сказано вище, наслідки передбачити взагалі неможливо.

Далі проглядаються два сценарії: або комунальний бунт, або комунальний колапс. Такою буде повна собівартість комунального грабежу!

Aвтop матеріалу: Олександр Карпець

За матеріалами: Glavcom.ua

Коментарі