•  

Кременчуцький волонтер виграв проект Міністерства оборони «Волонтерський десант» і зараз працює у відомстві

660
Кременчуцький волонтер виграв проект Міністерства оборони «Волонтерський десант» і зараз працює у відомстві

У листопаді 2014 року співробітниками Міністерства оборони України стали вісім волонтерів з проекту "Волонтерський десант", передає «Українська правда».

Ця ініціатива вперше була озвучена відомим волонтером і радником президента Юрієм Бірюковим. Ідею підтримали як волонтери, що займаються допомогою армії, так і вище керівництво країни - президент і міністр оборони.

Громадські діячі, що навчилися ефективно постачати військових, повинні були посилити, насамперед, службу тилу і департамент держзакупівель міністерства.

На відкритий конкурс, оголошений у Facebook, було надіслано більше 400 заявок. Унікальність відбору полягала в тому, що кандидати, крім співбесіди, проходили обов'язковий тест на поліграфі.

"Це дуже серйозний 4-годинний аналіз, який дозволяє зрозуміти глибинну мотивацію кандидата. Один з блоків питань, наприклад, був присвячений аналізу поведінки людини, в тому випадку, якщо у нього з'явиться можливість вкрасти без наслідків", - поділився голова Ради волонтерів Давид Арахамія.

Проте "осіннє впровадження" волонтерів в структуру міністерства ситуацію до кінця не врятувало.

За підсумками 2014 було зірвано 20% контрактів Міноборони на постачання речового забезпечення, близько 60 мільйонів гривень не були використані і повернуті до бюджету.

Тим не менш, за два місяці волонтери зуміли навести порядок у розподілі гуманітарної допомоги, затвердити аптечки і сухпайки, знайшли нових постачальників і спростити деякі процедури.

Як і будь-яка соціальна інновація, ідея "Волонтерського десанту" народилася з гострої необхідності в ефективних рішеннях і відповідальних людях.

Якщо експеримент з волонтерами в МО вдасться, то, швидше за все, такий метод підбору персоналу стане нормою і для інших міністерств.

Кременчужанин Богдан Ковальов з’явився в числі восьми волонтерів із проекту, який впровадило міністерство «Волонтерський десант».

Богдан закінчив ПТУ за спеціальністю "верстатник широкого профілю з металообробки". Пропрацював рік на заводі, зрозумів, що ця професія не для нього. Був призваний в армію.

До служби в ЗСУ Богдан мріяв працювати в міліції або у військах, але після того, як відслужив, передумав. Пояснює просто: "Не хотів брати участі в цьому безладі".

На «волі» почав займатися приватним бізнесом разом з батьком, але продовжував цікавитися військовим спорядженням і спортивною стрільбою. "Тварин я не вбивав", - акцентує волонтер, розповідаючи про захоплення стрільбою.

Коли почалася війна, Богдан вагався. З одного боку, хотів воювати, з іншого - бачив, що все не так просто: добровольцям, наприклад не давали зброю. Як військовозобов'язаний, вирішив дочекатися повістки до військкомату. А поки - допомагати тим друзям, які вже були в АТО і потребували спорядження і приладів, необхідних для ведення бою.

"Приїжджай і розкажи, як усім цим користуватися", - якось почув він від знайомих військових. До того ж, до Богдана почали звертатися друзі-бізнесмени, які готові були допомогти матеріально (у тому числі дорогим обладнанням), але у них не було часу самим їхати на передову. Так Богдан вперше відправився в зону АТО.

"Ми відразу вирішили постачати снайперів - людей, які мені ближче по духу", - говорить волонтер. Перші поїздки були в села Тоненьке і Піски.

Потім в мережі випадково натрапив на повідомлення Бірюкова про рекрутинг волонтерів у Міноборони. До кінця терміну залишався один день, і Ковальов, довго не думаючи, подав заявку. Співбесіда проходив по скайпу, тому що в той момент знаходився в Маріуполі. А потім, уже в Києві, пройшов 4-х годинну співбесіду на поліграфі.

«У чому моя роль? Мене спочатку хотіли направити в департамент речового забезпечення, але потрапив я в службу тилу. Її потрібно було підсилити, і розібратися з постачальниками продуктів харчування. Ще я беру участь в прийомі і доставці гуманітарної допомоги. Я був присутній при розвантаженні літака з гуманітаркою, контролював її доставку на військові склади, брав участь у розподілі, простежив за процедурою видачі», - розповідає Богдан Ковальов про свої нинішні обов’язки.

За словами волонтера, задача його та колег полягає не в тому, щоб дискредитувати Міністерство оборони, а в тому, щоб налагодити хорошу взаємодію між різними департаментами, щоб система почала нормально працювати.

«Для мене робота в Міністерстві оборони - це не кар'єрний шанс, це можливість бути ефективнішим для передової», - поділився Богдан.

Варвара Самохіна

Коментарі