•  

Куди подівся музей селянського побуту і архітектури під відкритим небом у Диканці?

660
  • apps/d5229bbe18ec457fbec094aacbab2237.jpg
  • apps/5642605a426940a2990507c198ae67cf.jpg
  • apps/66f7c59a684543debee1cb1d3a6bea71.jpg
  • /media/cache/a5/bf/a5bfe370439463b4d3f4bf61ad6febaf.jpg
  • /media/cache/4f/b2/4fb2b5e7b43b848cd2bbf4f4d3f8db44.jpg
  • /media/cache/b4/98/b4985a748db7e766e0cb4d28c3adb73a.jpg


А чи знаєте ви, що у Диканці з 1972 року діяв музей селянського побуту і архітектури під відкритим небом? Він був розташований на околиці селища, біля Миколаївської церкви.

В часи перебудо­ви від залишеного без догляду музею залишився лише вітряк. Нині це єдиний на всю територію Диканського району млин-вітряк, взятий на облік як пам'ятка історії та культури.

Млини-вітряки були поширені на селі у дореволюційний період з глибокої давнини, в смт. Диканьці, на Чигрівці, лише у князя Кочубея, на вигоні їх на­лічувалося 22. Багато вітряків працю­вало до 1941 р. Один із таких млинів був споруджений відразу ж після Вели­кої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. на південній околиці с. Жадани місце­вим майстром. І вже за рішенням районної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, вітряк був перенесений із с. Жадани на нове міс­це і входив до складу музейного комп­лексу. Був діючий, чотирикрилий, з поворотним кругом.

У 1986 р. проводилися ремонтні ро­боти. Через дію часу та атмосферних опадів дерев’яна конструкція споруди отримала невеликий ухил.

Коментарі