•  

Лохвицька громада – проти створення національного природного парку, або Кому сподобалася земля в заплаві Сули?

1320
Поділитися
Лохвицька громада – проти створення національного природного парку,  або Кому сподобалася земля в заплаві Сули?

Коли вийшов номер лохвицької районної газети «Зоря» зі статтею її головного редактора Олександра Москаленка про необхідність створення в районі національного природного парку тиражем та кількістю сторінок, що навіть більше, ніж під час парламентських чи президентських виборів, ми зрозуміли, що ув’язалися в боротьбу із великою, поки що невідомою силою та грішми. Звичайний разовий тираж газети становить 3400 екземплярів, а тут – додатковий одноразовий тираж в кількості 10000 примірників та ще й з подвійним обсягом сторінок. Цікаво, скільки це коштувало і за чий рахунок, тим більше, що газета «Зоря» вже ж наче як роздержавлена, тобто, офіційно не є органом РДА чи райради.

Нібито всі жителі Лохвиччини хочуть жити в екологічно чистому природному середовищі. Але чомусь утворилася величезна прірва між баченням ситуації владою та громадою.

На нашу ініціативу - створити екологічну інспекцію в Лохвицькому районі - нам відповіли, що це неможливо, що це - фантастика. А чому б не реорганізувати відповідні відділи та управління РДА та не створити такий орган, подавши своїми діями приклад усій Україні? Ми готові при зацікавленості з боку влади внести відповідні пропозиції.Адже екологічна ситуація в нашому районі просто катастрофічна через діяльність нафтогазовидобувного комплексу. Згідно з даними державної статистики, викиди шкідливих речовин у відсотках до обласних становлять: м.Кременчук – 29,5%; м.Горішні Плавні – 20,3%; Лохвицький район – 14%. На одну особу в Горішніх Плавнях – 234,6 кг шкідливих речовин на рік, на одного жителя нашого рідного Лохвицького району – 201,3 кг. Для порівняння, середні викиди на одного жителя області становлять 43,3 кг; Пирятинського району – 0,8 кг.

Було вельми дивно дізнатися, що в одному з найзабрудненіших районів – Лохвицькому, в Сенчі, що є символом екологічного лиха, раптом планується створення національного парку. Ініціатором створення виступив голова Лохвицької РДА Володимир Рязанов, колишній помічник-консультант Тараса Кутового, нинішнього аграрного міністра.

Під час попередніх зустрічей у райдержадміністрації ми не змогли дійти спільної думки про доцільність чи недоцільність цього проекту. Кожна сторона наводила свої аргументи. Тому було вирішено за порадою звернутися до громадськості. Про це чомусь автор статті Олександр Москаленко промовчав. Перед сесією районної ради, де повинно було розглядатися питання парку, на площі перед приміщенням районної ради зібралося більше шестисот жителів району, які провели громадські слухання та прийняли рекомендацію щодо недоцільності створення парку. І райрада прислухалася до громади й зняла питання з порядку денного сесії. Однак газета «Зоря» не надрукувала звернення громадськості, адже там були і пропозиції по створенню екологічної служби в районі.

Громадські слухання були проведені в Лучанській та Васильківській сільських радах, де практично одноголосно прийняті рішення про недоцільність створення парку. Де ви, пане Москаленку, були і чому не приїхали на ці слухання?

Тим часом ми дізналися про повторне громадське слухання, що планувалося в с.Лука 24 березня, і організувала його місцева влада. До речі, головуючий на зібранні сільський голова Анатолій Лук’янов питання створення національного парку не включив до порядку денного. Але поагітувати за його створення не забув і надав слово ще одному його прихильнику – Костянтину Ольшанському. А людям, які були не згодні, слово для виступу не надали, мотивуючи тим, що вони немісцеві.

Що уже відомо про національний парк? Що парк буде розбито на чотири відповідні зони природоохоронного режиму – від найбільш жорсткого до найбільш демократичного. В двох зонах – заповідній, найбільш жорсткій щодо природоохоронної діяльності та регульованої рекреації, забороненіпроїзди, проходи, розведення вогнищ, спортивні змагання та туристичні заходи, не кажучи про сінокосіння та випасання худоби, проїзд навіть гужовим транспортом та ін. У статті газети «Зорі» згадується, що в парку проводяться екскурсії школярам, але не згадується, що для того, щоб зайти у дві вище названі зони парку, потрібно оформляти відповідні дозволи. Крім того, говориться, що на рекреаційних зонах можна заробляти кошти, ціни у державних парках доволі демократичні(О.Москаленко). Представники з Пирятинського району, де к5ілька років тому був створений національний парк, озвучили їх нам: відвідування сільського пляжу, який увійшов у зону парку, коштує, вдумайтесь, 50 гривень. Чи кожен сільський батько знайде таку суму, щоб дитина купалася на пляжі? Чомусь замовчується, що в Пирятинському парку також випалюють старі трави та очерети, хіба що в менших обсягах.

У статті О.Москаленка говориться, що створення природного парку на сьогодні є одним із способів збереження землі від «прихватизації». Та чомусь автор замовчав питання, яке порушується лохвицькою громадою, про те, що землі давно монополізовані й «приватизовані». Так, тисячі гектарів державних земель запасу по всіх сільських радах без згоди на це місцевих громад передані на 49 років у оренду «новоствореному» фермеру, який не мав у своєму розпорядженні жодної одиниці сільгосптехніки. Через рік після надання йому землі в районі з’являється «інвестор», який обробляє близько 10 тисяч гектарів ріллі в районі (Харківецька, Васильківська сільські ради та землі запасу по інших місцевих радах). А свій місцевий фермер, як би добре він не працював, не має змоги отримати землю! Про створення нових господарств ми взагалі не говоримо, адже всі землі вже роздані. Коли автор наводить приклад Київської області, де обгороджено береги Дніпра та інших річок, то він чомусь забуває назвати приклад подібного в нашому районі на території Свиридівської сільської ради, де обгороджено 16 гектарів землі на березі Сули. Ділянка виділена на одну особу для (!!!) ведення особистого селянського господарства. Це може побачити кожен з Публічної кадастрової карти в Інтернеті. Замовчування цих фактів наводить нас на думку, що стаття в газеті «Зоря» має замовний характер. Чому автор не згадує, що учасникам АТО із м.Лохвиця виділили менше 2 гектарів ріллі, мотивуючи це відсутністю землі. Виникає питання, хто більше заслужив на землю – той хто ризикував життям, чи житель Києва? Чому районка надрукувала фото вбитого оленя, не вказавши, де це сталося? Бо, мабуть, є вказівка принизити чисельну районну громадську організацію УТМР, члени якої завжди мають свою думку й відстоюють інтереси громади. Районна організація УТМР працює відкрито й прозоро, сплачує податки – більше 600 тисяч гривень за три роки, за кошти від внесків членів організації провели заселення угідь поголів’ям фазана, байбака, бобра та ін. тварин. На жаль, на відтворення поголів’я районна влада не виділила жодної гривні, хоча відповідні програми розроблені. Та й поголів’я лося в районі є (за даними таксації - 31 голова). Не потрібно порівнювати чесного мисливця та браконьєра. Скільки разів представники УТМР зверталися до влади з проханням допомогти боротися із цим явищем, особливо із тими, хто полосує квадроциклами та снігоходами поля й ліси! На жаль, згідно законодавства УТМР не має впливу на таких людей.

Деякі громадяни говорять, що створення парку допоможе відтворити поголів’я диких звірів, згадуючи при цьому минулі часи, коли стада косуль випасалися на наших полях. Так, на жаль, їхня кількість зменшилося. Однак після створення природного парку в Пирятині, вони там не з’явилися. Але є косулі, плямисті олені в Миргородському районі, де нацпарк відсутній, однак є бажання навести лад у лісовому господарстві.

Схоже, що районне керівництво не переймається екологічною ситуацією на Лохвиччині. За нашою інформацією, на території колишньої ферми в с.Западинці хочуть зводити склад зі зберігання міндобрив, пестицидів та встановлювати обладнання з приготування робочих розчинів агрохімікатів. Там порушуються всі норми екологічного законодавства – відстань до житлових будинків, наявність на території артезіанської свердловини. Поруч протікає річка Суха Лохвиця і ми не впевнені, що там не буде розливів хімреагентів, які з дощовими водами потраплять у водойму. Інвестор не місцевий і, на жаль, йому байдуже, що буде у нас в майбутньому. Чому по цьому об’єкту не проведені громадські слухання та екологічна експертиза? Де паспорт будівництва та заява про наміри? Редакторе Москаленко, чи знаєш про цей факт? Якщо знаєш, чому мовчиш?

У нашої лохвицької громади одна мета – спільними зусиллями зберегти чисте довкілля й закликаємо всіх не байдужих громадян до спільної праці в інтересах майбутнього.

Зінченко В. С. – від фермерів Лохвиччини

Панченко І. І. – від Лохвицької районної організації УТМР

Литвиненко М. Д. – від районної організації ветеранів збройних сил України

Левченко С. В. – від Лохвицької міської організації ветеранів АТО

Міхура В. Д. – від районної організації ветеранів Афганістану

Чабалін П. М. – голова ГО «Риболовне товариство Сенча»

Голінко М. І. – голова Лохвицької районної організації ВО «Свобода»

На фото:

Противники створення національного природного парку не вірять у добрі наміри влади.

Коментарі