•  

«Люди так говорять…», або що потрібно знати про вчорашні відкриті збори щодо ПНТУ ім. Юрія Кондратюка

25300
«Люди так говорять…», або що потрібно знати про вчорашні відкриті збори щодо ПНТУ ім. Юрія Кондратюка

Вчора, 29 квітня, пройшли відкриті збори викладачів, випускників та студентів Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Мета: проаналізувати дії керівництва вишу та рівень викладання після звільнення певних викладачів архітектурного факультету. Але, як виявилось, не все так прозоро та зрозуміло, як може здатися на перший погляд.

Справа у тому, що найгостріші претензії до керівництва вишу лунали виключно від звільнених викладачів та студентів, які їм імпонують, не розуміючи картину в цілому. Студенти, не рідко і першого курсу, закидають, що рівень навчання різко впав після звільнення певних викладачів. І це перший парадокс. Що можуть знати люди, які провчились в університеті менш як рік, про якість навчання "до" та "після"… Та облишимо це.

Другий парадокс полягає в тому, що висновки про якість навчання роблять некомпетентні й упередженні в цьому питанні люди. Жарт чи ні, але, яка об’єктивна думка може лунати з вуст особи, яка була звільнена з посади? Або людини, якій звільнений викладач, як вона сама каже, допоміг потрапити до вишу.

Ось і сама казкова історія «попелюшки з ПНТУ":

«Я студентка первого курса расскажу, как вижу ситуацию я. Я приехала из Казахстана и там очень много хороших университетов, но я слышала от знакомых, которые советовали поступать в Полтаву, что здесь, в этом университете, хорошая архитектурная школа. Мы согласились. Я внезапно приехала сюда. Скажем честно, я была не очень подготовлена и искала поддержки преподавателя, поэтому и пришла в архитектурный комплекс, где меня в тот день поддержал Артур Ароян. Он объяснил мне материал, объяснил, что может быть на экзаменах, морально поддержал и все это без абсолютно никакой материальной поддержки. Просто объяснил, потратил на меня какое-то свое время. Я поступила в университет и слышу историю о том, что уволили какого-то преподавателя, какой-то там Ароян, я не знала кто это такой, я его никогда не видела и потом узнаю, что это тот преподаватель, который мне помог», - розповіла дівчина, яка не захотіла назвати своє ім’я.

А ви гадали, що казкові історії бувають лише в книжках? Аж ні. Бачите як. Та яке це має відношення до дій керівництва вишу – невідомо.

Третій найбільш болючий парадокс - це відсутність фактів. Під час обговорення дій керівництва, неодноразово лунали ті чи інші звинувачення: у порушенні процесу викладання, у певних корупційних діях, про тиск на студентів і викладачів, але жодного доказу наведено не було. Навіть більше, коли ініціаторів запитали, про наявність доказової бази, хоча б якоїсь, у відповідь пролунало щось на кшталт: «та які докази, люди ж говорять у місті».

«Люди говорять»… Люди не лише говорять, а іноді й пишуть. На парканах. Достатньо красномовні послання. Але, що спільного це має з доказами? Можна скільки завгодно розводити демагогію, про якість нашої правоохоронної системи, але зрозуміло одне, якщо у вас є мета домогтися правди – ви збираєте докази, йдете до правоохоронних органів та вимагаєте відкриття кримінального провадження. Якщо у вас немає доказів і ваша мета лише збурювати суспільство і розгойдувати спокій у місті – ви розпочинаєте подібні передвиборчі акції й махінації.

Здебільшого не виникає питань до студентів, які приходять на подібні збори. Проявляти суспільну ініціативу для молоді - найкорисніша справа, яку вона може зробити. Але варто мати власну точку зору, а не йти на поводу чужих інтересів і маніпуляцій. Сьогодні ж студенти опинились заручниками ситуації, коли вони не володіють картиною в цілому і малообізнанні в питаннях управління вишом.Точку зору їм нав’язують персони, що зацікавлені в дестабілізації ситуації навколо університету і саме тому студенти опинились заручниками ситуації, втягнутими у певний передвиборчий процес.

Ну і звісно найбільшим показовим фактом театралізованого дійства був той момент, що, не дивлячись на шалену кількість викладачів у виші, на зустріч прийшло аж цілих 10-15, більша частина яких саме ті особи, які були звільненні. А студентів, невдоволених навчальним процесом і керівництвом, аж близько 30! І це при середній кількості студентів у 10 тисяч.

Окремим фактом варто відзначити, напевно, й можливих замовників вистави. Адже зустріч не обійшлась без представників Капліна і Бублика. Цікавий тандем, так? Але річ у тому, що ніякого тандему немає. Свої інтереси є, як у першого так і другого, але вочевидь нардеп від «Свободи» більше зацікавлений у зміщенні сьогоднішнього ректора і проштовхуванні на його місце своєї людини. Про що «Останній Бастіон» вже розповідав свого часу (>>«Наведіть юридичні докази провини Володимира Онищенка , або залиште ПНТУ в спокої» – Ковальчук В.Г.<< та >>Полтавський правозахисник вбачає в акції проти ректора Оніщенка не що інше, як звичайний піар нардепа Ю. Бублика<<) і чого варта лише «охорона» заходу, яку ніхто не запрошував.

Захищати незрозуміло кого, не зрозуміло від кого, прийшли ось ці хлопці, які є Члени Громадського формування “Полтавська Січ”. Є й до них запитання: де ж ви були, хлопці, коли стались заворушення по вулиці Ляхова, де людям насправді був потрібний захист?

До якого конструктиву можуть привести подібні зібрання, виникає питання у читача? А ні до якого. Адже і не покликані. Тож робіть вірні висновки.

Коментарі