•  

Максим Бахматов: Наші ІТшники – наче раби на галерах. Вони не створюють фінальний продукт…

440
Максим Бахматов: Наші ІТшники – наче раби на галерах. Вони не створюють фінальний продукт…

«Наших фахівців розглядають як ресурс, вони все життя роблять «ліві дверцята для Volkswagen Golf». Це принизливо, як на мене»

Максим Бахматов – людина відома у різних іпостасях. Одні пам’ятають його як шоумена та генпродюсера українського Comedy Club. Інші – як «блогера, що, збираючи кошти на благодійність, 33 дні жив за склом вітрини одного з магазинів на Хрещатику». Треті захоплюються тим, як на посаді гендиректора він змінив ВДНГ.

Сьогодні Максим є керуючим партнером першого в Україні інноваційного парку UNIT.City і паралельно займається розвитком ще кількох проектів. Один з основних напрямків – це підтримка українських стартапів. Технологічний кластер Radar Tech, що об’єднує галузеві корпоративні акселератори, і де Бахматов є головою правління, закінчив проводити третій набір. Перші два були проведені разом із «Київстар», і їхні учасники вже отримали або перебувають у процесі підписання контрактів із українською компанією мобільного зв’язку. Третій акселератор – аграрний, його проводять у партнерстві з Agrohub (керівником якого є невістка президента Юлія Порошенко) та одним з найбільших агрохолдингів України МХП, що належить Юрію Косюку.

«Агро - це «хард» рішення. Не можна на софті у поле виїхати»

Максиме, завершився прийом заявок на аграрний акселератор. Скільки заявок отримали?

На сьогодні маємо близько двох сотень. На двох попередніх телеком-акселераторах за підтримки «Київстар» була така ж активність.

У випадку з «Київстар» 98% - це легкі ІТ-рішення. А агро - це «хард» рішення. Не можна на софті у поле виїхати. Треба, щоб хтось щось взяв у руки, встромив у ґрунт фізично і якось це зв'язав у мережі. Тут рішення складніші і дорожчі.

Скільки стартапів повинно вийти у фінал акселератора?

У будь-якому випадку їх уже в рази більше, ніж потрібно. А потрібно всього 10. На преакселерацію ми запросимо 30 стартапів, а у фіналі залишиться 10. Тобто можна сказати, що ми вже перевиконали план.

Що ви забезпечуєте для фіналістів?

Ми їх будемо навчати, годувати, організовувати їм зустрічі з менторами, всіляко акселерувати. Ключове – ми їх будемо розвивати. А під кінець вони отримають можливість укласти контракт з МХП («Миронівський хлібопродукт». – «Главком»). Один з них отримає 300 тис. грн на подальший розвиток, ще два суперфіналісти також гарантовано отримають заохочувальні призи.

Контракт з МХП – мова йде лише про можливість його укласти?

Це ж ринок. МХП не може з підприємством, яке не повністю відповідає його очікуванням, укладати контракт. Ключове, чого стартапи повинні прагнути - укладення контракту. Саме контракти з великими компаніями дають можливість розвиватися. Це стандартно. Найголовніше – отримати лояльних клієнтів на тривалий час.

300 тис. грн для розвитку стартапу – що це дає?

Це півроку роботи для молодої компанії з двох-трьох людей. Це шанс вижити. За півроку можна серйозно переробити свій продукт, залучити інвестора вже на іншій стадії: коли ти вже будеш зрілим, з якіснішим продуктом з вищою вартістю. Це суттєво.

Інші українські агрокомпанії придивляються до стартапів, що приходять на акселерацію? Вони зверталися до вас?

Після демо-дня (презентації роботи команд. – «Главком»), після того, як свій вибір завершить МХП, впевнений, інші агрокомпанії теж забажають співпрацювати з цими командами. Забігаючи наперед скажу, що наш партнер за аграрним акселератором (що проводиться разом із МХП. – «Главком»), проект Юлії Порошенко Agrohub, зараз активно працює над популяризацією подібних активностей серед агрокомпаній, спонукає їх активніше розвивати інноваційні технології.

Але знаючи МХП, маю відчуття, що серед наших стартапів вони нічого іншим не залишать. У хорошому сенсі слова.

А МХП і інші агрокомпанії готові до цих інновацій?

Всі думають, що вони готові. Інша справа, що процес цей складний. От ви готові займатись регулярно спортом? Ну, готові. Підете бігати о шостій ранку? Ні. Те саме і тут. Поки хтось ззовні не почне спонукати, нічого не буде.

Як ви розпочинали роботу над агроакселератором? Ви виходили на МХП?

Це була тривала історія. Десь рік тому одна із засновниць Radar Tech, нашого корпоративного акселератора, Юлія Порошенко спілкувалась із Юрієм Косюком (власник контрольного пакету та директор MHP S.A., голова правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт». – «Главком») з цього приводу. Потім на рік це спілкування перервалося. А згодом ми почали спілкуватися із Ксенією Прогожиною, директором із персоналу та комунікацій в МХП. Кілька разів поговорили, потім приїхали в МХП і з'ясувалося, що вони дозріли. Для цього їм більше року знадобилося. Можливо, вони спостерігали за результатами телеком-акселератора з «Київстар».

Скільки коштів МХП вклали у проект?

Подібні програми в Європі коштують близько 300 тис. євро. В Україні сума менша. Але конкретно її називати не можу за контрактом.

Програма акселератора вже представлена в багатьох містах. Та після презентації у Вінниці ви зазначили, що не дуже задоволені реакцією студентів, бо вони апатичні і нічого не хочуть робити.

Це правда.

Це стосується студентів усіх вишів, в тому числі, аграрних?

Всі апатичні. Але цікаво, що апатія в залежності від регіону різна. У мене є зріз по всій країні. Можу сказати, що, наприклад, Захід активніший, ніж Південь. Мабуть, потрібен час для того, щоб ідея проникла в маси, тоді будуть приходити саме ті студенти, якім це реально цікаво.

Максимальну активність проявляли в УКУ (Український католицький університет. – «Главком»). Цей виш дуже добре сприйняв ідею і дуже активно підключився.

Якими є критерії відбору заявок на першому етапі і у фіналі?

Компанії мають бути інноваційні, обов'язково made in Ukraine, повнолітні. Якщо говорити про продукти, то вони повинні відповідати вимогам і запитам МХП. Вони повинні підходити під наш порядок денний, тобто повинні бути пов'язані або з енергоефективністю, або з екологією, або з оптимізацією бізнес-процесів, або з роботою з персоналом. Спектр у нас дуже широкий (пріоритетні напрямки акселератора: агробіотехнології, діджіталізація, торговельні майданчики, автоматизація промислового виробництва і процесів, енергоефективність, «зелена» енергетика та управління відходами, корпоративне управління,інновації кінцевої продукції та інші. – «Главком»).

Наведіть пару прикладів проектів, поданих на акселератор.

Ну, наприклад, подавався стартап, який аналізує захворюваність людини на ГРВІ, грип і тому подібне за зовнішніми даними. Тобто є якась камера, яка за певними показниками обличчя визначає, що людина хворіє. Цю людину не можна тоді допускати на підприємство. Зараз процес перевірки здоров’я усіх співробітників птахофабрик дуже ретельний, але довгий. Таке рішення могло би спростити перевірку.

Або от пропонується спеціальний прилад для знезараження. Підставив під нього руки – вони чисті. Або є тримач для сонячних батарей для похилих дахів. Кругом є нюанси, але такі проекти реально будуть економити МХП гроші, вони будуть заробляти.

«Чим успішніші стартапи, тим більша вартість нашого акселератора»

Підсумуйте телеком-акселераторів із «Київстар». Відомо, що один із фіналістів платформа для створення та пошуку маршрутів подорожей – UnexploredCity – разом із Мінкультом розпочав проект «Культурні маршрути Україною». Що зараз з іншими фіналістами?

Наприклад, Virbox став національною компанією і виріс десь в 50 разів. Вони займалися BTL (термін рекламної індустрії, який об'єднує промо-акції, виставки та багато інших рекламних активностей. – «Главком»), промо для «Київстар» і отримали це BTL, промо в кожному магазині «Київстар» по Україні. І зараз вони роблять подібні проекти в Польщі та Німеччині.

Та ви ж, певно, чекаєте, щоб я сказав, що ми взяли компанію і зробили з неї Facebook? Треба понизити очікування. З точки зору розвитку інновацій, Україна знаходиться дуже далеко, і вона є не дуже активною. Наші успіхи фантастичні для нашого ринку, але з точки зору глобального ринку, ми – початківці. Те, що, наприклад, компанія Nravo Kids (фіналіст першого телеком-акселератора, створює ігри для мобільних приладів з офлайн-доповненням, що розвивають. – «Главком») отримала промо для своєї гри, переробила цю гру і отримала збільшення закачувань в 10 разів - це прекрасно. Наприклад, якщо раніше було 100 завантажень, то тепер їх 1000. Але це все одно не мільйони, коли продукт стає комерційно успішним. Ми їм допомагаємо розвиватися. І «Київстар» це подобається, компанія продовжує з нами взаємодіяти.

Усі фіналісти телеком-акселераторів співпрацюють з «Київстар»?

Так, всі залишилися з «Київстар»: Gravitec (автоматичні масові push- та sms-розсилки. – «Главком»), inCust (представляє програму лояльності для бізнесу, де пластикові картки замінюються телефонним номером користувача. – «Главком»). Nravo Kids – так чи інакше взаємодіють. Нова п’ятірка (фіналісти другого акселератора. – «Главком») зараз підписують контракти і теж почнуть працювати.

Третій телеком-акселератор буде?

Ми днями якраз обговорювали деталі. Буде у цьому році. Ми сподіваємося, що ще буде програма, пов’язана з фінансами, з енергетикою і другий аграрний акселератор з МХП.

Які компанії підтримають акселератори, пов’язані із енергетикою та фінансами?

Секрет. Але цим цікавилися п'ятірки найбільших банків і енергетичних компаній. Та я ніколи не кажу «гоп»...

Коли бізнес береться фінансувати стартап, зазвичай він претендує на частку у бізнесі, і досить немалу…

Так, і стартапер цю частку віддає. Але ми нічого не беремо. Ми допомагаємо просто так. Щоб вони отримали можливість розвиватися і рости. А потім ми зможемо сказати, що це ми їм допомогли. Наше завдання – їхній успіх. Чим вони успішніші, тим в майбутньому більша наша вартість як акселератора. І, можливо, через два-три роки ми будемо брати невелику частку в стартапах.

Про який відсоток зазвичай ідеться?

Світова практика - від 5 до 40%.

Звісно, є компанії, які самі змогли вирости, такі як Facebook, наприклад. Але до IPO (перший публічний продаж акцій приватної компанії. – «Главком»), яке відбулось досить нещодавно, знаєте, хто був серед власників Facebook? Хто був найбільшим приватним інвестором Facebook? Алішер Усманов (російський мільярдер. – «Главком») через фонд (DST Global I. – «Главком») Юрія Мільнера (російський мільярдер. – «Главком»). Вони були власниками 10% Facebook. У когось з власників акції було 0,5%, у когось 1%, а росіяни скупили 10% на самому початку за $500 млн. Потім, після IPO вони вийшли з компанії вже за $5 млрд. Росіяни володіли найбільшою соцмережею світу на 10%!

Якою є глобальна мета акселераторів? Зупинити відтік ІТшників за кордон?

Оскільки держава нічого не робить, ми своїми силами намагаємося показати: дорогі ІТшники, в нашій країні можна гідно заробляти на своїх продуктах, а не тільки писати код на експорт. Наші ІТшники – наче раби на галерах. Вони не створюють фінальний продукт, а все життя роблять «ліві дверцята для Volkswagen Golf». Вони навіть не завжди розуміють, для якої машини і нащо це потрібно. Це принизливо, як на мене. Ці люди можуть створювати власні продукти. А вони цього не роблять, бо ситуація на ІТ-ринку така, що нас розглядають як ресурс. Акселератор же працює саме з продуктами.

На території UNIT.City працює освітня ІТ-фабрика UNIT Factory? Вам вже є про що звітувати?

Ми живемо в інформаційнійері. Ви бачите топ, вершину айсберга: Ілона Маска, Facebook, Google тощо. Але це не просто стартапи. Це ж частина життя. Ми робимо маленькі кроки. Для України вони гігантські, а для світу поки що ледь помітні.

Для України результати, дійсно, великі. В UNIT Factoryнавчається 800 студентів, вони отримують безкоштовно кращу ІТ-освіту в цій країні. З цих 800 студентів гарантовано половина залишиться в Україні і працюватиме у локальних компаніях.

Чому тільки половина?Наче ж всі студенти протягом трьох років потім зобов’язані працювати в Україні?

Зобов’язані, але я реально дивлюся на речі.

800 студентів за два набори. Зараз триває третій. Скільки хочете добрати?

Буде більше тисячі студентів загалом.

До речі, ви знаєте, що кількість стартапів у Львові у рази менша, ніж у Києві? Хоча кількість ІТшників приблизно та сама, різниця не глобальна. Коли ти працюєш на «галері», у тебе немає часу для того, щоб робити якісь інші речі. Це ж треба вирватися, втратити свої $40 тис. на рік, і незрозуміло заради чого. Страшно. А тут (в UNIT Factory. – «Главком») ми навчаємо молодих людей.

«В UNIT.City вже 35 резидентів»

Днями дивилась новий ролик про UNIT.City- інноваційний парк для розвитку компаній, стартапів, підприємців та креативних індустрій. Картинка дуже красива: самодостатня інфраструктура, університет, бізнес-квартал, інноваційний квартал, комфортабельний житловий квартал, школи та дитсадки, цілодобово працюватимуть комунальники… Та поки тут збудована лише ІТ-фабрика та одна резиденція? Який подальший план? Коли в Києві з’явиться це «місто в місті»?

Будівлю під університет почнемо ремонтувати протягом двох років. Протягом чотирьох років вона відкриється. Школа та садочок будуть відкриті тоді, коли буде побудована перша черга житлового комплексу. Все, що ви бачили на відео, з’явиться десь протягом п’яти-семи років. Для девелоперського проекту такого масштабу це досить швидко.

Розкажіть, як ви після роботи на ВДНГ заходили у проект UNIT.City?

Залишивши ВДНГ, я сказав, що буду розвивати кілька проектів: один проект буде важливим для країни, але комерційним. Інший буде наполовину комерційним і важливим для країни – це «Супермер». І третій – Radar Tech – буде соціальним, оскільки ми на ньому не заробляємо. Можливо, у майбутньому ми і заробимо, але поки це виключно соціальна історія.

Як я заходив на UNIT.City? Ми поговорили з Василем Хмельницьким (український мільярдер, чий фонд K.Fund запустив UNIT.City. – «Главком»), обговорили наші успіхи на ВДНГ.

Ініціатором цієї бесіди був він?

Так.

UNIT.City – це його ідея?

Він планував будівництво інноваційної території. Якою вона буде? Що в ній буде? Як вона буде називатися? Як буде просуватися? Яким буде бренд? Хто буде резидентами? Як все буде взаємодіяти? Цього ніхто не знав. Цим всім займаємося ми. У нас чіткий розподіл: він будує, ми розкручуємо, запускаємо, продаємо, наповнюємо життям.

Які компанії вже працюють на територіїUNIT.City?

Тут вже 35 резидентів. Це в основному – молоді перспективні стартапи, які помістилися у першій резиденції. Через два місяці ми відкриємо другу резиденцію, потім ще через чотири місяці – третю. Там вже великі корпорації сидітимуть.

Серед наших резидентів вже зараз є сильні технологічні продуктові компанії, такі як Concepter та Cardiomo, є R&D лабораторія віртуальної реальності Sensorama Lab, експерти з блокчейну Blockchain Lab, інтегратори в агротехнологіях SmartFarming, найбільша в Східній Європі лабораторія прототипування та 3D-друку FabLab Fabricator, компанія з кібербезпеки Hacken, яка буде займатись проблемами інформаційної безпеки для штучного інтелекту разом з засновниками робота Софії (Софія - людиноподібний робот у вигляді жінки, розроблений гонконгською компанією Hanson Robotics. Вона була спроектована таким чином, щоб вчитися і адаптуватися до поведінки людей, а також для праці з ними. У жовтні 2017 року року вона сталапідданою Саудівської Аравії і першим роботом в історії, що отримав громадянство будь-якої країни. – «Главком»).

Тільки ІТ-проектам сюди можна зайти?

Не тільки. Ми ще працюємо з проектами креативної економіки.

Скільки коштує оренда?

Робоче місце у коворкінгу коштуватиме $150-180 на місяць. Якщо ми говоримо про квадратний метр клубного офісу, то середня ціна $17-19.

«ВДНГ працює за тим планом, який ми написали на 40 років»

Що стосується вашої роботи (з літа 2015 року по березень 2017-го) над реформуванням ВДНГ. В цілому, ви пояснювали, чому вирішили піти…

Працювати було просто дуже неефективно. Ми показали, що і як ми можемо, що ми це робимо без державних чи міських грошей, що ми можемо робити дуже великі і значущі проекти за «три копійки». Але прийшов час робити наступний ривок.

Я сильний в тому, щоб за короткий термін з мінімумом ресурсів досягати швидких результатів, яскравих, видимих, привертати увагу національного масштабу. На сьогодні ВДНГ - найбільш відвідуване місце в Україні. За рік туди приходить три мільйони людей. Ну хіба що міста і вокзали відвідують більше, але я саме про культурні заклади. Нині ВДНГ працює за тим планом, який ми написали на 40 років. Я особливо не слідкую за проектом, але за тією інформацією, що мені трапляється, бачу, що все в порядку…

Там же суди ще якісь тривають… Там хотіли вкрасти землю, парковку, побудувати розважальний комплекс… Я увійшов туди якраз на етапі другої інстанції – першу ми програли. Але другу і третю інстанції - виграли: Вищий господарський суд виграли і Верховний суд теж. Ще була історія із вісьмома гектарами з боку Окружної. Там була спроба побудувати житловий комплекс. Цю справу ми теж виграли. А от одразу за межею ВДНГ вже щось будують. Там за новим ДПТ (детальний план території. – «Главком»), якщо я не помиляюсь, передбачено 3 млн кв м. Та головне – свою землю ми відстояли.

Розкажіть про проект «Супермер».

Це проект муніципального консалтингу. З'ясувалося, всі ті речі, які ми напрацювали на ВДНГ і на UNIT.City, дуже затребувані серед мерів. У них з'являються гроші, але вони не розуміють, як їх правильно витрачати, куди інвестувати і як робити якісний продукт. Оскільки ми робимо якісний продукт за невеликий ресурс та невеликий час, вони звертаються до нас, і ми допомагаємо їм.

Першим відгукнувся Маріуполь (міський голова Вадим Бойченко. – «Главком»). Мабуть, коли ти знаходишся на лінії фронту, треба бігти ще швидше, щоб показати, що у тебе все добре. Ми допомогли у формуванні стратегії Маріуполя. Також допомогли в написанні комунікаційних стратегій. Щойно закінчили роботу над стратегією розвитку спорту та культури в Маріуполі з 2018 по 2022 рік. Так само ми допомогли подружити ФК «Шахтар» з керівництвом Маріуполя, яке пообіцяло, що всі гроші, отримані від ФК «Шахтар» у бюджет міста, будуть витрачені на спорт. А це приблизно 200 млн грн на рік.

Також працюємо з такими містами, як Житомир, Вінниця, Миколаїв, Рівне і Запоріжжя. Там будуть різні проекти, до яких ми долучимось. Деталі озвучимо поступово. Із Кременчуком просто підписали меморандум, ще не почали співпрацю .

В яких напрямках розробляєте стратегії містам?

Зараз є ціла низка проблем, які зверху не вирішуються, ми ж вирішуємо їх знизу. Ми покажемо, що такий підхід набагато ефективніший, ніж робота будь-якого з міністерств. А оскільки проблеми зі спортом, культурою, ЖКГ, екологією однакові, ми це просто далі будемо імплементувати по містах

Хто саме пише стратегії?

Партнери, експерти…

Хто платить за розробку цих стратегій у рамках проекту «Супермер»?

Проект не використовує державні чи комунальні кошти, ми працюємо виключно зі спонсорами, які підтримують фонди розвитку міст.

«Comedy був найприбутковішим медійним проектом»

Питання до вас як до засновника українського Comedy Club. Вже після того, як ви вийшли з цього проекту, його намагались перезапускати. Чому він все ж припинив своє існування?

У 2006 році, спільно з Артуром Джанібекяном, за прикладом російського телепроекту Comedy Club, Бахматов створив компанію Comedy Club UA, у якій стає співвласником, генеральним продюсером та провідним резидентом. За один рік Comedy Club UA заробив близько $2,3 млн (при інвестиціях у $34 тис.), що на той час стало безпрецедентним явищем в українському телебізнесі. Перші 22 випуски вийшли в ефір на телеканалі «Інтер». У другому сезоні було 14 випусків, які транслював «1+1».

У 2007 році між Бахматовим та його колегами по бізнесу виникли суперечності. Партнери пішли на «розлучення». Задля прозорої оцінки фінансового стану проекту, вперше в телепросторі України, для проведення вичерпного незалежного аудиту запросили авторитетну міжнародну аудиторську компанію Ernst&Young. Вона оцінила проект у $1,5 млн. Багато резидентів Comedy Club UA стали учасниками російських проектів Comedy Club Production.

Український Comedy Club був відновлений у березні 2008 року на Новому каналі. Та був закритий за рекомендаціями Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Останній ефір вийшов у грудні 2008 року. Проект Comedy Club UA був закритий у березні 2010-го.

Вочевидь, дещо залежить від керівника. Не всі проекти кожен зможе потягнути. Comedy Club був найбільш прибутковим медійним проектом за всю історію України. Нашим ключовим конкурентом був «Квартал». «Квартал» далі розвивається. А інші - таке…

«Дизель шоу»ще розвивається зараз.

Я б не сказав.

У них найщільніший гастрольний графік, вони постійно в топі запитів українського Google.

Так. Але треба ж дивитися на їхню фінансову звітність. Все ж міряється просто.

От один з моїх проектів - «Петя Бампер». Пройшло вже вісім років, а Петя Бампер є одним з персонажів, хто має найбільше переглядів. Там по 500 тис переглядів кожного ролика. Але це не значить, що він прибутковий. Просто популярний.

У жовтні 2009 року на телеканалі «К-1» вийшло іронічно-політичне «Шоу без назви» Максима Бахматова та Кузьми Скрябіна. Найпопулярнішими серед телеглядачів стали головні персонажі – Єгор Лупан та Петя Бампер, які виступали в ролі кандидатів в президенти України. Єгор Лупан – збірний вигаданий образ українських чиновників та політиків, головна мета яких – максимально збагатитися при владі. Петя Бампер виступає в ролі технічного кандидата Єгора Лупана, рядовим трактористом, звичайним хлопцем з села, який постійно вкрай негативно оцінює внутрішню політику України.

Ви не думали повернутися до гумористичного проекту?

До мене періодично звертаються різні телевізійні групи, холдинги. Кажуть: «Максиме, потрібен вітчизняний гумор. Ми готові». Це мої друзі, знайомі, я з ними зустрічаюсь, спілкуюсь. Я їм малюю конструкцію, як це має відбуватися. І виявляється, що вони не готові до сміливих рішень, до яких готові ті ж «ворожі російські канали», які побудували імперію Comedy Club і третій канал за кількістю переглядів після РТР, ОРТ – ТНТ. Люди там промивають мізки молоді зранку до ночі, розуміючи, що молодь не дивиться РТР з ОРТ. Взагалі, проблема з тим, що молодь телевізор не дуже дивиться, але те ж Comedy все одно популярне. І це важливо для того, щоб контролювати молодь, розвивати її в потрібному напрямку. Проте поки що нашим медіахолдингам нові конструкції не цікаві.

На ваш погляд, сьогодні у нас є якісні системні гумористичні проекти?

У принципі, проекти, які зараз йдуть, непогані. «Дизель шоу» може бути цікавим. «Квартал», можливо, комусь ще подобається. Є ще нішеві невеликі проекти…

Принадність Comedy була в чому? Ми робили регулярні клубні шоу. Там напрацьовували матеріал,проводили якісні зйомки, робили альтернативні проекти, спонсорські спецпроекти. Ми проводили багато виступів. Все це допомагало створювати якісний контент. Є хороший контент – вас дивляться, немає – не дивляться. І хороший контент виробляється лише в «бойових» умовах.

От чому Голлівуд тисне? Він створює 3 тис фільмів на рік. 80% - відверто «не дуже». Але з них є 300 гарних фільмів. А 300 – це новий фільм майже на кожен день. Так чи інакше, ти будеш дивитися продукт однієї з трьох ключових студій. І гроші будуть йти за океан.

Фільми робити ви ще не дозріли?

На щастя, в цьому році буде вже 40 українських фільмів. Частина з них, звісно, убогі. Це нормально. Але кількість повинна перерости в якість.

До речі, один з крутих фільмів про молодого супергероя знімався на території UNIT.City (український фантастичний сімейний фільм про пригоди хлопчика і пса-супергероя «Фокстер & Макс». – «Главком»). Скоро буде виходити.

Майданчик для цих зйомок ви надавали за які гроші?

Якусь пільгу ми дали. Але, звісно, ми беремо гроші. Нам же держава, на щастя, не допомагає при будівництві. До речі, у світі, 90% таких територій, як UNIT.City, будується за рахунок держави. А так щоб ви розуміли, місто отримає 3 млрд грн податків за рахунок тих компаній і людей, які будуть тут зареєстровані.

Вже кілька разів у UNIT.City приїжджав прем’єр-міністр Гройсман. Просто попіаритися приїжджає чи чимось допомагає?

Поки це для нас нічим не закінчується. Але це місце у всіх асоціюється із інноваціями, розвитком, майбутнім і якоюсь надією. І Гройсман, звісно, теж хоче бути частиною всього цього. Оскільки більше немає куди їздити так, щоб було красиво й інноваційно. Його цілей та завдань я не знаю. Але скажу вам, що презентація «Цифрового порядку денного для України» - великий захід для всіх інноваційних та телеком-компаній - проходила у нас на території. І я радий, що те, що у нас відбувається, подобається прем’єр-міністру.

Катерина Пешко, «Главком»

Коментарі