•  

Наш народ – приколіст. Куди нам до нього…

1100

Запитайте у чоловіка, котрий ушелепався у собаче лайно, як він ставиться до Генсека НАТО Єнса Столтенберга. О, якою повною і цвітастою буде відповідь! Щоправда, жодної згадки про Єнса, НАТО і Столтенберга ви не почуєте. У команди Зе! нужник ще попереду, можливо, саме тому вона й мовчить, ніби їй заціпило?

На розумування, сарказм, аналітику, іронію і приготування до тепер вже очевидної поразки у нас з вами, колеги, тиждень. Можливо, хтось десь часом ще плекає надії на те, що розвидниться ув очах співвітчизників, скинуть вони бісівське наслання із землі Ізраїлевої (до слова, з обуренням відкидаємо звинувачення у антисемітизмі, ви ще пошукайте більшого сіоніста, але лялькою смикають таки ж з Тель-Авіва – авт.).

Марно. Вже й по гулянці. Соціологія, а серйозні інституції спростували побутуюче уявлення про її можливості несподівано точними результатами попередніх опитувань і екзит-полу, на жаль, не бачить можливості подолати розрив між кандидатами у другому турі. Сміливці пророкують суттєву зміну параметрів того розриву аж до протилежних у новому протистоянні через півроку-рік, оскільки блазневі більше на троні не всидіти. Ну, хіба що – плюс-мінус квартал-два. Авжеж, не дев'яносто п'ять.

Ще варіантом порятунку називають загрозу убуцегарення пана Коломойського доскіпливими фебеерівцями за шахрайський вчинок з п'ятьмастами мільйонів доларів колишнього бізнес-партнера Вадима Шульмана. Ігоря Валерійовича можуть примусити подати ляльці в Україні команди «Фу!» і «Місце!». Ну, як на нас, це – бажане, але нереальне фентезі.

Ми програли, пані та панове зі здоровим глуздом. Властиво, мають рацію автори висновку про явне запізнення команди діючого Президента з інформаційним штурмом. Розпочинати його слід було у 2014, відразу після однотурової ейфорії. З'являйся Петро Олексійович отаким нахрапистим макаром, яким він минулого четверга шокував «плюси» з Мосійчук, Степановим і Куликом укупі, хоч би раз на квартал на своєму «П'ятому», дивись, традиція з одним туром би й прижилася.

До речі, ще раз про спонтанні дебати минулого четверга. Тепер, коли не лише пристойні люди одностайно засудили підліткову поведінку криворізького пацана з підворіття, можемо напевне прогнозувати формат отого шабашу, що станеться (якщо станеться) на «Олімпійському». Після серії понтів явно чимось сколошмаченого Зе! з фінальним киданням слухавки у Парижі 19 квітня на стадіоні так стадіоні ми чекаємо появи нестандартного Голобородька. Трисезонного розважливого вчителя історії, якого КоЗел нав'язував українському охлосу упродовж чотирьох років у якості віртуального двійника, і духу на «Олімпійському» не буде. Нам слід очікувати на сеанс шаманського камлання і трансу десятків тисяч малолітніх фанатів. Кому не позаздриш, так це поліції.

Гіпертрофовані оптимісти, які чекають від КоЗе! конструктиву, змін, а місцями й позичених в ісламі сімдесяти двох небесних незайманок, сором'язливо переконують нас у здатності непідготовленого мужчинки кермувати 40-мільйонною розхристаною, поляризованою, воюючою нацією!

По всьому, про мораль у колах, наближених до Зе! і компанії, говорити не прийнято. Направду, які можуть бути претензії до успішного корпоративщика за віллу в Італії? Що, від начальника цеху відвертих чесальщиків хтось чекав інтелектуального гумору? І жарти щодо повії-України чи добування беркутівцями Янека електроенергії на Майдані і термосу-томосу були випадковою прикрістю? Як би не так. Це ‒ стиль «Кварталу». Саме він, оцей нахабний генітальний стиль, консолідував п'ять з чималим хвостиком мільйонів чужих у власній країні плебеїв, малолітніх пофігістів, руськомірців і декласованого середнього класу на руйнацію держави. Тільки не треба нам доводити, що серед тієї сутінкової маси є розумні люди. Розберіться, нарешті, з трусами і хрещиком. Бути «проти всіх» зручно, але не мудро.

Ми ще почуємо умотивовані пояснення, чому військовозобов'язаний Володимир Зеленський чотири рази закосив від призову у 2014 році. Утримуємося від пафосу (хоч як без нього – країну тоді дійсно врятували добровольці!) і не станемо звинувачувати конкретного парубка у легкодухості. Тим більше, що парубок відкупився від обов'язку декількома концертами на передовій і мільйоном гривень на потреби АТО.

І все ж, ми – про мораль. На чиєму боці правда ‒ підполковника, командира 43-го батальйону «Патріот» Сергія Мацейка, котрий власноруч виписав чотири повістки громадянину Зеленському, чи його матері, шановної Римми Володимирівни, котра їх, божиться, не бачила, ми, швидше за все, не дізнаємося. Адже на жодне запитання до КоЗе відповіді ще не отримано. Тільки, як матері майбутнього Головнокомандувача дивитися у вічі матерям загиблих захисників України? Хіба не доведеться.

Тепер до хорору. Про найстрашніше не говорить лише лінивий. Знаєте, у першому турі можна було експериментувати з уподобаннями і віддавати свій (і неадекватний, зокрема) голос улюбленцю, не шкодячи Україні. З певними зусиллями можна було зрозуміти і віковічні надії якоїсь дещиці посполитого народу нарешті побачити президентом майстра машинного доїння корів, і спробу коронування відразу декількох соціалістичних брехунців, і віддати належне прагматизму кандидата, що поєднав державний інтерес з оглядинами.

У другому турі нас позбавили свободи вибору. І той, хто з будь-яких причин проголосує за КоЗе, віддасть Україну на поталу хаосу, сусіду-агресору, чьоткій пацанві з квартального підворіття.

Вадим Демиденко

Коментарі