Оприлюднені імена «катів» українського народу в 30-рр ХХ ст
Вибірково організований комуністичним тоталітарним режимом штучний голод або Голодомор в Україні 1932-1933 років призвів до загибелі від 7 до 10 мільйонів українців, що становило на той час 25% населення України. Голодомор знищив чи не половину населення Центральної і Східної України. Такі дані наводять влади України, спираючись на документальні свідчення, підтверджені конкретними фактами.
У листопаді 2003 року ООН визнала голод 1932-1933 років трагедією і інших республік колишнього СРСР. На думку експертів, якщо б не Голодомор, населення України на сьогодні було вдвічі більше – до 100 млн осіб. Кожна четверта субота листопада в Україні відзначається як День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій.
Тим часом Росія відмовляється визнавати голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом за етнічною ознакою, заявляючи, що жертвами були як жителі України, так і жителі Поволжя та інших територій Радянського Союзу.
Те, що голодомор в Україні був організований саме за етнічною ознакою, можуть засвідчити, зокрема, чеченці.
У 1932-33 роках десятки тисяч голодних українців з'явилися на території Чечні. Як розповідають люди похилого віку, люди їли траву в буквальному сенсі цього слова. Всі чеченські села без винятку прийняли українців. Дали їм дах над головою, одяг і їжу, попри те, що радянська влада погрожували чеченцям розправою за допомогу, розповідає журналіст Юсуф Ібрагім на основі спогадів свого дядька – очевидця тих подій.
Унікальні світлини часів Голодомору: українці масово тікають з домівок у пошука їжі
Фото, що засвідчують факти штучного голоду в Україні та смерті від нього
Тим часом напередодні чергової річниці вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні, спільнота «Мемориал» опублікувала майже 40 тис. прізвищ співробітників НКВС СРСР, які брали участь в репресіях 1935-39 рр. Вони подані в довіднику Андрія Жукова «Кадровий склад органів державної безпеки СРСР. 1935-1939».
– У пострадянських країнах досить багато зроблено для виявлення імен жертв репресій. Але якось так вийшло, що жертви злочинів є, а злочинців ніби як і немає. Названо кілька сотень імен керівників, які очолювали обласні управління, але вони майже ніколи не займалися безпосередньо допитами, вигадуванням справ. Цим займалися їхні підлеглі, які залишалися невідомими. Ось тепер серед цих 40 тисяч імен практично всі ті, хто вів допити, фальсифікував звинувачення, хто скоював злочини, – розповів Жуков.
Уважно ознайомившись з переліком прізвищ працівників Центрального апарату УДБ НКВС УРСР, можна дійти висновку, що близько 80% усіх працівників, які здійснювали допити, фальсифікації справ, розстріли та заслання українців на каторжні роботи й табори в 30-ті роки ХХ ст. – були представниками єврейської національності.
На підтвердження цього публікуємо список працівників Центрального апарату УДБ НКВС УРСР у кількості 310 осіб. Ось окремі імена: Артур Карлович Аркалбаст, Лазар Соломонович Арров-Тандетницький, Альбин Мартинович Багден, Віктор Михайлович Блюман, Леонід Маркович Воля-Гойхман…
Беручи до уваги оприлюднені «Меморіалом» списки євреїв-нквсівців, знаходимо пояснення реакції Порошенка (Вальцмана) та Гройсмана на виступ президента Ізраїлю Реувена Рівліна у Верховні Раді. Нагадаємо, Рівлін заявив, що багато українців, і зокрема «бійці ОУН» вбивали євреїв під час Голокосту.
Прикметно, що ні український президент, ні прем’єр не вступилися на захист честі та гідності українського народу, давши можливість ізраїльському президентові маніпулювати фактами, виставляючи українців як злочинців, колаборантів. А можливо, Порошенко (Вальцман), Гройсман і інші наближені до владного керма цілком погоджуються з позицією Рівліна, інтерпретуючи її на сьогодення.
P.S. «Останній Бастіон» не закликає жодну зі сторін, про яку йде мова в статті, до етнічної, класової чи жодної іншої ворожості. Також матеріал не має на меті підняти хвилю антисемітизму. З огляду на перебої в роботі порталу «Меморіал», імовірно, через DOS-атаки, публікуємо частину довідника Андрія Жукова на власному ресурсі. Представлений список працівників Центрального апарату УДБ НКВС УРСР – це правдивий доказ, як і хто знищував українську націю у 30-рр. ХХ ст. Сьогоденні реалії, прізвища та дії українського уряду й президента – це яскраве підтвердження, що історія повторюється, а геноцид українського народу триває.
