•  

«ОСЬ ЯК ВДАРИМО НАШИМ ТОМОСОМ ПО ЇХНІЙ СТАВРОПІГІЇ!». ОХОЛОНЬМО, ПАНОВЕ

1430

«ОСЬ ЯК ВДАРИМО НАШИМ ТОМОСОМ ПО ЇХНІЙ СТАВРОПІГІЇ!». ОХОЛОНЬМО, ПАНОВЕ

Результат пошуку зображень за запитом "світлина томосу"

Віряни усіх канонічних і не дуже християнських конфесій, зацікавлені можливими вигодами іновірці укупі з байдужим до релігійного позиціонування українством завмерли в оргазматичному заціпенінні. Даруйте подробиці, але з учорашнього вечора, коли Петро Олексійович з істинно президентським розмахом привітав нас з майбутньою перемогою, ми поголовно перебуваємо у трепетному стані, близькому до неусвідомленого катарсису.

Стамбульський фанар за кращими традиціями візантійства тримає інтригуючу паузу. Депеші з берегів Босфору сповнені оптимістичних натяків, гордовитої пихи справді наближених до пуповини, себто – Другого Риму, розпачливих зойків тих, хто днями буде відлучений від лона. Атеїстичний загал нишпорить сторінками словників і тлумачними сайтами Ґуґлу у пошуках термінологічних пояснень церковного сленгу на кшталт «ставропігій», «митрополій» і «анафем». Наелектризований войовничими заявами московського кліру увесь світовий православний простір принишк в очікуванні остаточної втрати гундяєвцями здорового глузду. Дефіцитом олії ті блаженні голови страждають ще від рядків Синодального листа 1686 року, то ж з чим Кирило не жартує, з них станеться! Дивись, піде рязанський поведений і здебільшого нетверезий піпл хрестовим походом на «матінку городів руських» і далі – на Константинополь...

Як запитав би монастирський келар зі стажем: «І що ми, воцерковлені, маємо у сухому залишку?..». Пропонуємо трохи просіяти полову.

Атож, перше і незаперечне – майбутня автокефальна перемога, коли вона таки відбудеться defacto, стане якою-не-якою, допоміжною, але одночасно й робочою платформою для формування української національної ідеї. Якою б не була фактична відсоткова належність української громади до релігійних варіацій, автокефалію місцевого православ'я вітають як агностики з войовничими атеїстами, так і байдужі до світоглядних підвалин прагматики. Адже, має місце відновлення історичної справедливості. Зрештою, будь-яка помітна загальнонаціональна перемога на якийсь час притлумить роздуми про бюджет-2019, прожитковий мінімум і ще неблизьке повернення коханої дружини з-під Кракова.

Друге – Петро Олексійович, керманич світської держави, отримав перед колегами-пошуковцями гетьманських клейнод солідний гандикап задовго до офіційного оголошення виборчого процесу. Тепер, якщо діючий Президент сподвигнеться на другий термін (ми теж хотіли б сумніватися), неофітам Вакарчуку, Білецькому, Киві із Зеленським, рабиновичам з медведчуками та «прожжённым» політикам із політиканами доведеться шукати додаткові ресурси на нестандартне розвішування локшини на вуха електорату. І не про якусь нікчемну заставу у 2,5 лями йдеться.

Панове, уявіть, наша українська не містить пристойного лексичного відповідника гарному і хвицькому сусідньому дієприкметникові – «прожжённым»! Перепрошуємо у корифеїв-філологів за дилетантську розвідку на чужих теренах, але ж наші «неприторенні, несосвітенні, несусвітні, бувалі у бувальцях, просмолені» аналогії таки недостатньо образні для змалювання пожежного аларму. Чи не тому, що ми, усі з себе доброзичливі і толерантні, майже ніколи (ну, може, Залізняк із Гонтою та дехто з мельниківців-бандерівців) не були надто агресивними паліями? Ондечки й Москву без нас палили.

Третє. Зупинка «свічного заводика» Російської православної церкви Московського Патріархату на землях України змусить Гундяєва не лише закласти свій Роллекс, чи що там у нього, кадебістського помазаника, тік-такає. Втрати надходжень подібного масштабу суттєво розбалансують дебети з кредитами однієї з засадничих кацапських скріп, відчутно прималять ставки пуйла на духовного поплічника у гібридному протистоянні з нормальним світом. Коли б не гаки світять Кирилу.

Четверте. Томос українській автокефалії – наступний ударний аргумент у низці приголомшливих провалів мокшанської кліки, що неминуче наближає її погибель. Грузія, Крим, Лугандон, аргентинський «кокс», Скрипаль з донькою, олімпійське сечовиверження, рейс МН17, Сирія, Боширов-Петров з Чепігою-Мішкіним, дірка в «МКС» і фальстарт «Союзу-ФГ» на Байконурі… Пацюка гонять назад, до санкт-петербурзького підворіття.

П'ятим, небезпечним наслідком дарування томосу нашому православ'ю має стати вихід пересічних трудових і не лише мас до червоної лінії. Переступимо її – впустимо до країни середньовіччя з його смертельним лейтмотивом «усі проти усіх». Поведемося, брати і сестри, на кликушество російського телевізора і провокаторів з п'ятої колони руського міра, доведеться сперечатися не про іміджеві втрати – на кону постане доля країни. Ця червона лінія між РПЦ і УПЦ – тест на притомність загалу, на відповідність нашого IQ європейському.

Тому просимо краян якомога міцніше вчепитися у щось надійне, перевірене, у ту ж стару грушу серед двору чи одвірок дідової хати, і стояти німо. Вистояти. Ні словом, ні пострілом не відповідати на істерію соловйових-куликових-пєскових про початок кінця світу в окремо взятій Україні. І таки дочекатися на ті часи, коли оці наші болючі томосні змагання згадуватимуться скорше в анекдотах. Як і брови Леоніда Ілліча Брєжнєва або мило Василя Івановича Чапаєва.

Чи зачіпають когось із нині сущих рішення Нікейського собору 325 року? Отож бо. А нікейці, між іншим, встановили дату Паски.

 Вадим Демиденко

Коментарі