•  

Пам'ять про мисткиню Мотрону Назарчук в епістолярі

440
Пам'ять про мисткиню Мотрону Назарчук в епістолярі

Національний конгрес українських керамологів «Українська керамологія в контексті викликів ХХІ століття», що відбувся 22-24 вересня 2015 року в Опішному, ознаменувався не лише обговоренням численних актуальних проблем сучасної керамологічної науки. У рамках дослідницького форуму відбулася презентація монографій науковців Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, що вийшли друком 2015 року.

Перше знайомство з читачами розпочала книга «Ви оживили мою душу своїми листами…» керамолога, етнолога, старшого наукового співробітника Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодшого наукового співробітника Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, кандидата історичних наук Віктора Міщанина. У ній оприлюднено листи Мотрони Назарчук, адресовані досліднику протягом 2001–2007 років.

Мотрона Савівна Назарчук (у дівоцтві Каша) (19.11.1911 – 11.09.2008) – знаменита опішнянська малювальниця гончарних виробів 1930 – 1960-х років, батьківщиною якої є мальовниче село Малі Будища – відомий гончарний осередок Полтавщини. Останні сорок років життя мисткині пройшли в Запоріжжі.

За час листування у Віктора Міщанина зібралося близько п’ятдесяти її листів, які подано в презентованій книзі. Вони містять багато цікавої інформації про нелегке життя Мотрони Назарчук, минуле Малих Будищ, Опішного, їхніх мешканців тощо. Чимало спогадів мисткині використано в книгах і статтях Віктора Міщанина, але багато чого туди не ввійшло. Тож видання цієї частини епістолярної спадщини є не лише даниною пам’яті про одну з видатних опішнянських малювальниць. У листах читач знайде чимало цікавого з минулого, краще пізнає Мотрону Назарчук як людину і митця.

Автор пише: «Про неї й досі з теплотою відгукуються ті, хто її знав, з ким вона працювала, кому передавала свою майстерність. Доброту, привітність, щирість та теплоту її душі відчув і я, спілкуючись з мисткинею впродовж тривалого часу за допомогою листів та особисто, перебуваючи в гостях у Мотрони Савівни напередодні її 95-річчя. Але про все поступово…»

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

Коментарі