•  

Першим директором відомого Миколаївського музею був полтавець

880
Першим директором відомого Миколаївського музею був полтавець

Початок ХХ ст. в культурно-мистецькому житті України позначився не лише буремними подіями в політичній сфері, а й значними зрушеннями в музейній та пам’яткоохоронній справі. Особливо значущими такі процеси були на Півдні України, що пов’язано з бумом на дослідження античних полісів Північного Причорномор’я. Одним з таких центрів було м. Миколаїв, де вже з 1803 р. діяв Кабінет рідкісних речей. У 1913 р. тут було відкрито Миколаївський міський природничо-історичний музей, першим директором якого став наш земляк Сергій Гайдученко.

Сергій Іванович Гайдученко народився 1 жовтня 1866 р. у Полтаві в родині міщанина. У 1891 р. він закінчив юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі, далі працював судовим слідчим, помічником прокурора Херсонського окружного суду. З 1904 р. був мировим суддею в Миколаєві, гласним Миколаївської міської думи, членом міської управи, головою міської медичної комісії.

В цей же час авторитетна натоді установа – Одеське товариство історії та старожитностей визнало Сергія Гайдученка членом-кореспондентом, а в 1903 р. він отримав дозвіл на проведення археологічних розкопок, водночас збираючи й етнографічну колекцію. Відзначився він і в громадсько-просвітній діяльності, очоливши у 1907 р. Миколаївське відділення «Просвіти».

Коли у 1912 р. родичі колекціонера Еммануїла Францова передавали його колекцію місту, Сергій Гайдученко, маючи колосальний авторитет в суспільстві, очолив комісію по створенню в Миколаєві історико-краєзнавчого музею. Зрештою, з відкриттям нової установи, він став першим директором Миколаївського природничо-історичного музею, передавши до фондів власну етнографічну колекцію. Міська управа неабияк цінувала його діяльність, відзначаючи, з-поміж іншого, прихильність до нього місцевого населення.

Сергій Гайдученко особисто брав участь у розкопках Ольвії, поповнюючи колекцію музею античними старожитностями, відзначився боротьбою зі скарбошукацтвом та з руйнуванням церков, що особливо процвітало у 1917-1918 рр. За його діяльності Музей відзначився також підйомом екскурсійної діяльності. Директор особисто любив поговорити з відвідувачами, особливо з місцевими школярами.

Помер Сергій Гайдученко 18 вересня 1922 р. та похований на старому миколаївському кладовищі. На честь цього видатного діяча, уродженця Полтави, у Миколаєві цього року було названо вулицю (перейменовано вул. Червонодонську). Не зайвим було б, очевидно, і нашому місту перейняти такий досвід, коли в топоніміці відображені видатні музейні діячі, подвижники культурного життя України.

Юрій Пуголовок, кандидат історичних наук 

Коментарі