Підсумки футбольного чемпіонату України 2015/16

Цьогорічний чемпіонат України з футболу серед команд Прем'єр-ліги залишив фахівцям і вболівальникам більше питань, ніж відповідей. Як стверджують деякі експерти, добре, що чемпіонат узагалі відбувся. Адже з кожним роком в країні зменшується кількість команд, а решта, переважно, просто протягує існування ще на сезон.

Майже всі команди Прем'єр-ліги (крім «Динамо» і «Шахтаря») відчували фінансові проблеми у вигляді несвоєчасної виплати зарплати або невиплати її зовсім. В окремих клубів борги перед гравцями і тренерським персоналом тягнулися більше року.

Минулий сезон запам'ятався ще й великою кількістю скандалів, що пов'язані з договірними матчами. Якщо порівнювати «договорняки» радянських часів і нинішніх, то існує чимало відмінностей. Раніше такі поєдинки гралися в двох-трьох останніх турах чемпіонату, якщо комусь із суперників необхідно було поліпшити свої турнірні показники. Сьогодні поєдинки з заздалегідь відомими результатами розігруються чи не з першого туру. Гральний бізнес, як-то букмекерські контори, тільки сприяє цьому. Причому, ставки робляться не тільки на матчі основних команд Прем'єр-ліги, а й на зустрічі молодіжної першості.

Узимку луганська «Зоря» виявила в своїх рядах більше десятка футболістів, які ставили гроші на матчі за участю свого клубу. Скандал вийшов грандіозним, юних гравців відрахували з команди, заборонивши виступати в чемпіонаті України, погрожували навіть порушити кримінальну справу, але ... Та цей факт не став на заваді іншим.

Безумовним «лідером» в цьому компоненті був донецький «Олімпік». Чи не кожен матч за участю команди викликав підозри у футбольної громадськості. Поєдинки «Олімпіка» розбирали в футбольних програмах на телебаченні, про них писали в пресі, та віз і нині там. Злі язики стверджують, що керівництво донецької команди тільки завдяки ось таким «дивним» матчам досі фінансує команду в Прем'єр-лізі.

Компанію представнику Донбасу склали луцька «Волинь», ужгородська «Говерла», харківський «Металіст», запорізький «Металург». Перераховані клуби звинувачували в участі в «дивних» матчах.

Більш того, Сергій Рафаїлов, генеральний директор луганської «Зорі», зробив сенсаційну заяву про те, що всі команди, крім «Динамо» і «Шахтаря», що брали участь в чемпіонаті серед молодіжних команд, грали «на контору» і заробляли таким ось чином шалені гроші.

Наприкінці 2015 року Верховна Рада прийняла відповідний Закон про кримінальну відповідальність за договірні матчі. Андрій Павелко, Президент Федерації футболу України, відразу виступив із заявою:

- Сьогодні прийнято законопроект, який поставить Україну в один ряд з провідними футбольними державами Європи. Законопроект прийнятий одноголосно, і з сьогоднішнього дня починається не тільки боротьба з договірними матчами, а й кримінальна відповідальність для всіх учасників і організаторів таких поєдинків, а саме реальний термін ув'язнення або великі грошові стягнення.

Однак, як часто буває в Україні, досі за цим Законом ніхто до відповідальності не притягувався.

Якщо ж говорити про спортивну складову виступу команд в чемпіонаті України, то зупинитися варто на першій п'ятірці. Про інші клуби розповімо в загальному контексті.

«Динамо» (Київ)

Підопічні Сергія Реброва стали чемпіонами, програвши всього дві зустрічі в минулому чемпіонаті і лише один раз зігравши внічию. Цікаво, що обидві поразки кияни зазнали від донецького «Шахтаря», з тріском поступившись 0: 3. Нічию динамівці розіграли в матчі з луганською «Зорею». У всіх інших поєдинках «Динамо» святкувало перемогу.

Однак дві поразки від «Шахтаря», та ще й з великим рахунком, дозволило говорити представникам донецького клубу про неповноцінне чемпіонство їх головного суперника. А чемпіоном України «Динамо» стало в 15-й раз, оформивши титул у матчі 23-го туру проти полтавської «Ворскли».

Попри це гра столичного колективу викликала купу нарікань фахівців і вболівальників. Клубу закидали відсутність малюнка гри, невміння перебудуватися по ходу зустрічей, нестабільність колективу, відсутність взаємозамінності. Однак кияни наполегливо йшли до наміченої мети. Вони вийшла з групи в Лізі чемпіонів, а от в Кубку України поступилася дорогою до півфіналу скромній «Олександрії». «Динамо» менше всіх пропустило в чемпіонаті - всього 11 м'ячів (половина з них від «Шахтаря»» ), що свідчить про надійність в обороні.

«Шахтар» (Донецьк)

Другий гранд українського футболу залишив двояке враження. Двічі розгромивши своїх головних конкурентів у боротьбі за чемпіонське звання, підопічні Мірчі Луческу примудрилися втратити очки в поєдинках з більш слабкими суперниками - «Чорноморцем», «Сталлю», «Ворсклою», «Зорею». Дві поразки донецька команда зазнала від «Дніпра». «Гірники» завоювали в цьому сезоні всього один трофей - Кубок України, обігравши у фіналі «Зорю». На міжнародній арені вони дійшли до півфіналу Ліги Європи, поступившись там майбутньому переможцю європейської ліги - іспанської «Севільї».

Гру команди визначають іноземні легіонери, серед яких на основних ролях бразильці. Додам, що «Шахтар» через ситуацію, яка виникла на Сході України, всі свої матчі проводив в гостях, вибравши для «домашніх» матчів місто Львів. Після цього сезону було оголошено, що Мірча Луческу, головний тренер «Шахтря», пішов із команди. Румунський наставник віддав «гірникам» 12 років. Відомо, що він уже підписав контракт із пітерським «Зенітом».

«Дніпро» (Дніпро)

У цьому сезоні «Дніпро» виявився в епіцентрі кількох скандалів, пов'язаних із затримками або невиплатою футболістам зарплати. А в матчі з «Зорею» гравці «Дніпра» і зовсім «прославилися», затіявши бійку з футболістами суперника і побивши головного арбітра поєдинку.

Чемпіонат дніпряни завершили на третьому місці завдяки спаду «Зорі». Команда укомплектована високооплачуваними іноземними легіонерами, але це не гарантувало уболівальникам хорошу гру і результат. Постійні нарікання головного тренера клубу Мирона Маркевича на затримки зарплатні гравцям і собі відверто дратувало багатьох. Тим більше, що сам Маркевич далеко не бідна людина. Зазначимо, за інформацією одного з українських спортивних сайтів, зарплата тренера становить 167 000 доларів США на місяць (!).

«Зоря» (Луганськ)

Ще одна команда без своєї домашньої арени другий сезон поспіль фінішує четвертою, що свідчить про стабільність виступів. У чемпіонаті результат міг бути і краще. Команда могла завоювати вперше в своїй історії бронзові медалі. Після першої частини чемпіонату «Зоря» випереджала «Дніпро» на сім очок, але весняну частину підопічні Юрія Вернидуба просто провалили, розгубивши багато очок в матчах з більш слабкими суперниками.

«Домашні» матчі «Зоря» проводила в Запоріжжі, де всенародну любов серед місцевих уболівальників не здобула. Взимку колектив залишився без ряду своїх провідних гравців, яких керівництво продало в багатші команди Росії та Бельгії. Рівноцінної заміни тим, хто пішов, не знайшлося, і навесні «Зоря» посипалася.

Команда встановила ще один сумний рекорд - п'ять разів поспіль не забила пенальті.
Зате вперше луганці грали в фіналі Кубка України, увійшовши, таким чином, в історію. У Лізі Європи команда Вернидуба виступила невдало, не потрапивши до групового раунду.

«Ворскла» (Полтава)

Фінішувавши одразу за «Зорею», полтавська «Ворскла» нічим особливим не запам'яталася. Яскравих матчів було мало, лідерів полтавці не обігравали, в груповий раунд Ліги Європи теж пробитися не змогли. Єдиним досягненням можна вважати той факт, що команда другий сезон поспіль фінішує в першій п'ятірці чемпіонату.

Може саме через невиразну гру, відвідуваність домашніх поєдинків «Ворскли» залишає бажати кращого. Вболівальників на трибунах збирається мало, і навіть на матчі Ліги Європи проти словацької «Жиліни» стадіон був заповнений лише на половину.

У складі «Ворскли» протягом усього сезону не було явного лідера, який би міг повести колектив за собою. Навесні найкращим у складі білозелених був Дмитро Хльобас, орендований у київського «Динамо». Але, одного такого гравця замало, адже футбол - гра колективна. Для того, щоб в майбутньому сезоні виступити вдаліше, «Ворсклі» вкрай необхідно провести якісну трансферну роботу в літнє міжсезоння.

Інші

Решта команд нічим особливим в цьому чемпіонаті не запам'яталися. У всіх були свої проблеми, у когось фінансові, у когось кадрові.

«Олександрія», посіла шосте місце й стала «грозою авторитетів», обігравши в чемпіонаті «Зорю», а в Кубку України «Динамо». Крім того, вперше в історії України, нашу країну в Лізі Європи представлятиме команда з районного центру. Посівши шосте місце в чемпіонаті, «Олександрія» гарантувала собі місце в кваліфікації Ліги Європи.

Львівські «Карпати» у турнірній таблиці фінішували сьомими. Для амбітної команди такий результат не можна назвати позитивним. Постійна зміна головних тренерів і футболістів не сприяла якісній грі.

Дніпродзержинська «Сталь» в ході сезону розбиралася з питанням, хто є президентом клубу і кому керувати колективом з тренерської лавки. З приходом на тренерський місток фахівця з Голландії, гра команди змінилася в кращу сторону .«Сталевари» навіть зуміли відібрати очки у донецького «Шахтаря».

Донецький «Олімпік» проводив «домашні» матчі в Києві та тримався тільки на фанатизмі президента клубу, який втратив свій бізнес через бойові дії на Донбасі, але наполегливо продовжував знаходити фінанси для подальшої участі команди в чемпіонаті України.

«Металіст», «Чорноморець», «Волинь», «Говерлу» і запорізький «Металург» об'єднував в один фактор, причому, далеко не футбольний. Командам не давали спокою фінансові проблеми, через які футболісти не могли зосередитися на самій грі. «Металург» довго агонізував, але в підсумку змушений був знятися з чемпіонату, так і не догравши його до кінця.

Проблема українського футболу полягає не тільки у фінансовій складовій, а й у відсутності нормальних умов для розвитку дитячого футболу. Секції, зазвичай, платні, і не кожна сім’я здатна оплатити тренування для своєї дитини. У багатьох містах немає нормальних полів і умов для тренувального процесу. Усі клуби мають статус приватних, що не сприяє їхньому розвиткові. Спорт, зокрема й футбол, позбавлений реальної державної підтримки. Тому, на жаль, підбиваємо підсумки цитатою одного з українських президентів: «Маємо те, що маємо». Чи задоволені цим – питання риторичне.

Сергій Королев