Полтава і Люблін: дві великі різниці

Маю чимало друзів у різних містах країни. Після кривавого побоїща біля арки «Газетний ряд» вони постійно дзвонять і питають, чи Олександр Мамай ще й досі – полтавський градоначальник. Їм здається, що після такої ганьби на всю Україну він повинен піти у відставку. Доводиться пояснювати їм, що Мамай – не та людина, яка добровільно відмовиться від «доходного місця». А такі категорії, як совість, сором і чоловіча гідність, - не його «понятія».

Та й увесь «беграунд» (минуле) Мамая не свідчить про нього, як інтелігентну високоосвічену відповідальну людину, до якої немає жодних закидів, якій би й належало керувати великими містом, що претендує на звання духовної столиці. 

В юності на першому ж курсі одного із технічних вишів Сашка Мамая відрахували за академічну заборгованість. Найчастіше працював вантажником, двірником, маляром-штукатуром. Потім зайнявся бізнесом. Під час першого балотування в мери у 2010 році взяв приклад з київського мера Льоні-космонавта (Черновецького), зробив ставку на полтавських бабусь, задобрив їх продуктовими наборами, ще автобусні екскурсії школярам організовував, і… виграв. І став, мабуть, єдиним мером в Україні без вищої освіти.

Помітна засміченість міста, розбиті дороги, які ремонтувалися перед виборами, і найбільша серед мерів України зарплата – цим запам’ятався Мамай під час першої каденції. А ще ─ на випадок конфіскації майна ─ оформленням фіктивного розлучення з дружиною. Ну й звісно, скандалом на всю країну, коли попався на корупції.

Два роки тривала ця судова епопея по адмінпротоколу (ст.172-7 КАСУ – «Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів»). Стосувалося це його падчерки Ірини Климко, яка уклала з Полтавською міськрадою 7 договорів сервітуту на земельні ділянки загальною площею 492 кв.м для розміщення торговельних павільйонів. Мамая то забирала «швидка допомога» із зали суду, то він перебував на іншому заході, то був у відрядженні, то суддя Лариса Гольник заявила про спробу її підкупу. Врешті-решт справу передали з Полтави в Решетилівку, а тут і закінчився термін притягнення до адмінвідповідальності, тому справу закрили.

Мамай, мабуть, у сорочці народився, бо у 2015 році він стає мером на другий 5-річний строк. Знову допоміг цукор під час виборчої кампанії.

Люди з інших міст дивуються, як полтавці вдруге могли обрати своїм поводирем особу, котра манерами, вчинками нагадує відомий персонаж незабутнього твору «Собаче серце» Михайла Булгакова. 

Коли б шановні літні жінки чітко уявляли ступінь нерозвиненості духовності цієї особи зі своїми мовними «перлами» та ще й публічно озвученими сексуальними збоченнями (саме такі заяви Мамай робив з трибуни на останній сесії), вони не лише не віддали б за неї свій священний голос, а навіть до солодкого у них виникла б відраза!

Ну про роль Мамая у кривавому побоїщі 5 квітня біля арки на вул.Соборності, 27 знає вся Україна. Це – квінтесенція його керуванням містом. Торгує наліво й направо тим, що належить мешканцям будинків, як гриби після дощу ростуть незаконні МАФи. 

Полтавці проводили мітинги проти незаконних забудов біля історичної будівлі кінотеатру ім. Котляревського, палили фаєри та зруйнували пластикову огорожу незаконної забудови, заявивши, що виконали припис інспектора Державної архітектурно-будівельної інспекції: у забудовника немає дозволів Міністерства культури та ДАБІ, проте будівельні роботи все одно тривають…

Цікаво, чи таке можливе в країнах, що не так давно теж перебували в радянському таборі? Я взяв для прикладу місто-побратим Полтави - польський Люблін.

Тут краще збалансовані гілки влади. Крім того, секретар ради має набагато більше функцій і повноважень, ніж в Україні. Серед цікавих та потрібних нововведень у Любліні – електронне самоврядування в раді під час засідань. Депутати не працюють із паперовими проектами ухвал ─ тільки з електронними їхніми версіями.

Однією з основних різниць самоврядування у Польщі та в Україні є те, що польські депутати отримують відшкодування за свою громадську роботу. Це законодавчо закріплено, платня не може бути вищою за 2800 злотих. Але таку компенсацію вони можуть отримати лише тоді, коли відвідують усі засідання ради і комісій.

Особливостями польського місцевого самоврядування можна назвати також залучення жителів Любліна до громадського життя. Одним з цікавих проектів цього напрямку є «Бюджет мешканців» (така новація віднедавна є і в Полтаві). 

Вони мають можливість запропонувати міські ініціативи, які фінансуються коштом міста. В міському бюджеті для цього резервується 10 мільйонів злотих, які йдуть на втілення проектів жителів. Таким чином мешканці Любліна мають реальну можливість визначати пріоритети розвитку їхніх мікрорайонів. Наприклад, будівництво спортивного майданчика, облаштування парку, ремонт міжквартальної дороги тощо. Для цього потрібно зібрати мінімум 20 підписів для малого проекту і 40 для великого. 

Крім цього, у Любліні велику увагу приділяють розвитку велоінфраструктури, функціонує розгалужена мережа велопрокатів. У місті є близько 40 точок, де можна взяти велосипед в оренду, а залишити при необхідності в іншій точці міста.
Дуже освічений, на відміну від нинішнього полтавського, мер Любліна Кшиштоф Жук. Він є доктором економічних наук, науково-дидактичним працівником Університету Марії Кюрі-Склодовської і Вищої Школи Економіки та Інновацій в Любліні. Від 1996 року був директором Делегатури Міністра державної скарбниці Польщі в Любліні, співпрацював з Інститутом досліджень ринкової економіки в сфері дослідницьких проектів, пов'язаних з реструктуризацією та приватизацією комунальних послуг, керував здійсненням програм допомоги ЄС, реалізованих Міністерством державної скарбниці Польщі для муніципальних підприємств. В 2005 році вступив до Комісії економіки і Управління відділу Державної академії Наук (PAN), а також до Відомчої комісії юрисдикції у справах про порушення порядку державних фінансів при Міністрі державної скрабниці Польщі.

Також брав участь в роботі Консультативної ради справ стратегії розвитку Люблінського воєводства. В 2007-2009 роках перебував на посаді заступника Держсекретаря в Міністерстві державної скрабниці Польщі. 

Будучи керівником міської Ради в м.Свіднику в 1990-1996 роках, а також заступником президента міста Люблін в 2006-2007 роках, Кшиштоф Жук набув досвіду в місцевому самоврядуванні. 

Пройшов багато курсів і тренінгів, зокрема, в галузі управління структурними фондами, управління проектами внутрішнього контролю, реструктуризації підприємств, стратегічного управління в адміністрації.

Навіть не можливо уявити, щоб Кшиштоф Жук був замішаний у якомусь корупційному скандалі чи хамив депутатам, чи як шулер ховався від суду!

Одне слово, між полтавським градоначальником і люблінським – дві великі різниці…

Володимир Савченко