•  

Полтавська ОДА та «обранці» готуються до оборони? Готуймось до штурму, полтавці!

660

Ще з 1990-го року, площа перед тодішнім обкомом КПУ стала місцем мітингів і протестів. Нещодавно минуло 30 років з часу початку зібрань «неформалів» біля «Орла». Це були Олександр Келим, Володимир Гнітко, Євген Черкаський, Віктор Педченко… В подальшому зібрання 1988-90 років проходили в Сонячному парку та біля пам’ятника Т.Г.Шевченку. А вже в жовтні 1990-го року, після подій 27 вересня, коли Ігор Овсій під проводом Віктора Педченка і при підтримці тисяч полтавців підняв над кінотеатром ім. І.П.Котляревського три жовто-блакитні прапори, постав перший Полтавський Майдан, на якому особливо відзначились Сергій Червоніченко, Віктор Педченко, Анатолій Гудзь, Анатолій Ткачук та інші. Але ми так і не усвідомили те, що революції планують романтики, здійснюють фанатики, а користуються ними мерзотники.

Протягом десятиліть нас заколисували байками про «толерантність», про якусь «єдність». Кого та з ким? Адже перефарбовані більшовики, на відміну від незначної частини «лівих», що дійсно вірили в «світле комуністичне майбутнє», мали досвід використання чужих гасел. Задовго до 1917-го року, вони, фактично, вкрали програму соціалістів-революціонерів, приліпились до них, наче реп’ях, і здобули владу. Тимчасовий уряд мав достатньо військ і «велика октябрська » ніколи б не відбулась, якби не хитрість — батальйон латиських стрільців (командир Рейнгольд Берзін) захопив винні склади в Петербурзі, які були на той час найбільшими у світі. Агітатори кинулися до гостин — солдати кинулись до складів! А найбільш дисциплінованим частинам дали вина десятилітньої витримки — «Смирновку» та найдорожчі коньяки підвозили возами.

«Пийте хлопці! Ви настраждались в буржуїв!» На захисті Зимового палацу залишився взвод юнкерів та жіночий «батальйон» (близько 150 колишніх курсисток та санітарок).Хіба могли вони протидіяти загону у понад 400 бійців, фінських снайперів та загітованих полонених мадяр? Ввірвавшись з різних боків, загін під командою Бела Куна діяв рішуче і безжально. А постріл «Аврори» пролунав лише тоді, коли все було скінчено. П’яна матросня полізла на ворота, десятки повбивались. А на охорону винних складів виставили вже зведений полк — латишів, робітничих активістів. Спроба знову взяти склади була безрезультатною — десятки кулеметів відкрили вогонь.

Сьогоднішня влада набагато дурніша, але і набагато підліша. В Києві метушаться «опозиціонери», і ми не маємо жодної гарантії, що отримаємо кращу владу. А в Полтаві? Єдиним здобутком «революції гідності » була можливість кожному бажаючому бути присутнім на сесіях облради. Та нині, посадовці «затіяли» ремонт, тож сесії проходять невідомо де. Місцеві керманичі виділили 90 мільйонів гривень на так званий «меморіал».

За авторкою проекту гірко плаче лікарня ім. Мальцева. Скільки вартував би потужний монумент: 20-ти метрова гранітна колона, з мармуровою дошкою з іменами героїв Небесної Сотні з Полтавщини, увінчана двометровим тризубом? 5-10 мільйонів гривень. 90 мільйонів – це десятки квартир для людей з інвалідністю, скалічених, захищаючи Україну, або по тисячі гривень для 90 тисяч найбільш знедолених пенсіонерів Полтавщини, або лікування сотень тяжкохворих діточок. Хто дозволив знахабнілим путчистам будувати на наші гроші паркани і рити траншеї? Той «меморіал» – лише привід набити бездонні кишені крадіїв та унеможливити зібрання перед ОДА. Марні сподівання, владні виродки! Ми зуміємо здолати перешкоди. Ми будемо знаходити вас скрізь, по всьому світу, де ви набудували палаци, і нещадно карати. На кожному кілометрі!

Геннадій Калінін, ОУН.

Коментарі