•  

Полтавський «СЕКТОР ГАЗУ»

9240
Полтавський «СЕКТОР ГАЗУ»

«Газова війна» між Україною і Росією, яку форсували події у Криму і на Донбасі, де справа дійшла до збройного протистояння, досягла, здається, свого апогею і в чиновницьких кабінетах. І не лише тих, що знаходяться у Києві чи Москві, але й у Берліні, Брюсселі, Варшаві, Бухаресті та інших європейських столицях, де так чи інакше бояться залишитися взимку без газу. Ну, а найбільше, звісно, доводиться переживати нам, українцям. І це попри те, що нашу Полтавщину невипадково називають «українським Кувейтом», адже тут добувається левова частка українського газу. Однак ще місяць тому голова ОДА Віктор Бугайчук уже жахав полтавців масовими його відключеннями, особливо у сільській місцевості.

І варто лише уявити після цього яке-небудь новосанжарське чи котелевське село, «обтикане» довкола газовими свердловинами, і місцевий люд, який тим часом береться вирубувати лісосмуги, аби не замерзнути взимку. Щось тут явно «не так». Принаймні, коли згадати ще й заяви багатьох політиків упродовж останніх років про те, що власного газу нам цілком вистачить для власних комунальних потреб. Однак цікава деталь: тільки-но ці люди переходять працювати на високі міністерські посади, як тональність їхніх виступів різко змінюється. Варто почитати виступи того ж Арсенія Яценюка, нинішнього міністра продана чи його попередників, але… ще до того, як вони посіли ці посади! Так і напрошується висновок: а чи одна й та ж людина це говорила?

Отже, газ…

Кілька днів тому ми започаткували серію матеріалів про історію нафтогазвидобування на Полтавщині. А сьогодні ми починаємо цикл публікацій «Полтавський «СЕКТОР ГАЗУ», де спробуємо розігратися у місцевому «газовому» господарстві і проаналізувати його перспективи. Тож закликаємо до розмови й читачів «Рстаннього бастіона», серед яких, як свідчить редакційна пошта, чимало фахівців-виробничників. Зокрема й у галузі нафтогазвидодування.

А поки що перше розслідування на цю тему…

Пригадується, 2005 рік… Олександр Удовіченко, який нині так прекрасно розповідає про «демократичні засади», тоді вперше опинився без крісла голови облдержадміністрації, але через суд зумів добитися відміни попередніх виборів голови облради і сам націлився на цю посаду. І ось уже в сесійній залі Полтавської обласної ради вирують неабиякі пристрасті! Шум, гам!.. Депутати готуються до таємного голосування і, здається, ось-ось можуть зійтися… в рукопашній!..

І лише один із них незворушно сидить в другому ряду і… спокійно читає газету.

– Ти бачиш? – штовхаю ліктем колегу. – Йому, схоже, до лампочки…

– Аби у тебе було скільки свердловин, то й тобі багато чого було б «до лампочки»! –відповідає колега. – Доки ці дураки воюють, а ми за ними спостерігаємо, у нього уже пару цистерн там накачало і ще качає, качає…

То був Володимир Артемов – тодішній керівник «Полтаванафтогазвибодування», який вважався одним з найбагатших людей Полтави, був президентом ФК «Ворскла».

Саме тоді й почали пробиватися чутки про те, що багато родовищ, які ми звикли вважати «народним надбанням» насправді уже давно «качають» далеко не в державну кишеню.

А невдовзі й тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко під час візиту до Полтави пообіцяв розібратися з власниками «вишок», ну, принаймні оприлюднити їхніх справжніх господарів на тій же Полтавщині. Кілька разів після цього в пресі «проскакувало» прізвище Нестора Шуфрича, але офіційно ніхто власників «народних надбань» на Полтавщині так більше і не назвав. Чи то навіть міністру виявилася не по зубах така інформація, чи називати цих людей було не з руки, бо ж там, певне, не лише колишня опозиція встигла «хапнути»…

І ось зрештою журналісту «Останнього бастіона» нещодавно потрапив до рук ну-у д-д-у-у-же цікавий документик. Добутий, як кажуть, не без ризику у високих київських кабінетах…

Зробивши відповідні виписки з цього розпрекрасного папірця, ми вирішили провести невеликий експеримент.

Тож спробуйте й ви відповісти на кілька питань, які ми поставили пресічним, як кажуть, полтавцям на одній із вулиць обласного центру, неподалік офісу місцевої нафтовидобувної компанії.

Ви знаєте, що таке «Цефей»?

«Ну… сузір’я, звичайно», --відповів один мало-мальськи знаючий астрономію чоловік. А от і ні!

Гаразд, ідемо далі…

Що таке «Діон»?

«Мабуть, щось косметичне…», - відказала одна поважна дама, певне, маючи на увазі «Крістіан Діор».

А що таке «ХАС»?

«Хась!? Ну, це коли отак несподівано по шиї – хась!» – зрадів було чоловічок середніх літ, але потім теж засмутився: «Хась знаю, а ХАС – ні!».

Ну, а коли ми почали розпитувати про «Моментум Ентерпрайзіс», народ і взагалі розгубився…

«Моменто морі знаю, а «моментум ентер…! Ні, такого не чув», --розчаровано розвів руками міліціонер.

«Так це ж назва космольота в одному з серіалів – «Ентерпрайз»! –повідомив меткий хлопчина.

«А ще був такий авіаносець в США! Здається, перший у світі атомний…», - додав його батько.

Однак жінка, яка, вочевидь, трохи знає англійську не погодилася: «Ентерпрайз» перекладається як підприємство… «Моментум Ентерпрайзіс» – виходить «моментальне підприємство»? Дурниця якась… А може це підприємство, яке надає швидкі послуги?»

Ну, ось, як бачимо, у самих полтавців нам так і не вдалося з’ясувати, що ж означають ці дивні назви – «Цефей», «Діор», ХАС», «Моментум Ентерпрайзіс»? А між тим це й справді назви підприємств, які працюють на території нашої області, видобуваючи… нафту і газ. Той же «Моментум» володіє 12 сверловинами на Андріяшівському, Черновозаводському, Василевському і Рудівському родовищах.

Ще більше їх у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ХАС». Щоправда, «розкидані» вони по всій території Полтавщини. Шість свердловин на Більському родовищі, по одній – на Тимофіївському і Кулічихінському, ще шість – на Яблунівському, ще по одній – на Перещепинському, Степовому, Східно-Новоселівському, Личаківському, Комишнянському і Ульянівському родовищах, три – на Розумовському…

Є ще «Природні ресурси+», «Надра Геоцентр», «Технопроект», у кожного з яких по 15-20 свердловин на Полтавщині. Але безперечним лідером тут, звісно, є ТОВ «Карпатигаз» – понад 140 свердловин! До того ж, за деякими даними, які нам вдалося з’ясувати, і кілька названих вище підприємств так чи інакше підконтрольні «Карпатигазу». Ну, принаймні реальним власникам цього ТОВ…

Що ж таке «Карпатигаз», чому це ТОВ фактично монополізувало газовидобуток на Полтавщині і хто реально стоїть за цим «брендом»?

У відкритих джерелах про це мало що можна довідатися. «Карпатигаз» час від часу випливають на поверхню хіба що у зв’язку з тими чи іншими скандалами. Як це трапилося, приміром, у квітні цього року коли відомий експерт Грехем Стек у своїй статті на "BusinessNewEurope" написав, що фірми Фірташа і Курченка пов’язані з вимиванням грошей з "Укргазвидобування".

Таким чином стало зрозумілим, що ТОВ "Карпатигаз" –дочірнє підприємство шведської компанії «Misen Energy АВ». Адже саме остання змушена була тоді виправдовуватися.

"У цих умовах з'являється матеріал, який намагається відверто "замазати брудом" діяльність компанії. Насамперед, через ланцюжок незрозумілих офшорних компаній компанію Misen Energy АВ та її дочірню компанію ТОВ "Карпатигаз" прив'язують до таких бізнесменів, як Фірташ, брати Кацуби і Курченко. Кампанія заявляє, що Misen Energy АВ ніяким чином не пов'язана з ким-небудь з вищевказаних осіб або їх представників» , - йшлося в заяві компанії.

Але, як кажуть диму без вогню не буває, тим паче, що у тій же заяві, ніби між іншим сказано: «Акції компанії вільно торгуються на Стокгольмській біржі і будь-яка фізична або юридична особа може придбати корпоративні права Misen Energy АВ».

Отже, не виключено, що їх могли придбати і той же Фіташ, і брати Кашуби, і Курченко… Чи принаймні зробити це через підставних осіб.

Усе це до того, що у наших газових справах усе настільки заплутано, що навіть в межах однієї Полтавської області, як кажуть, сам чорт не розбере.

Про це в наступних публікаціях…

Антон ГЛИНСЬКИЙ. 

Коментарі