•  

«Полтавський уотергейт»: підкуп по-матковськи

15490
«Полтавський уотергейт»: підкуп по-матковськи

Про цей випадок нині мало хто пам’ятає. А свого часу довкола нього було немало шуму, адже це був чи не перший випадок в Україні «масового підкупу виборців». І що характерно – випадок, а точніше злочин, офіційно доведений у суді. І хоч це, як кажуть, «справа давно минулих днів», та згадати про неї доречно й у ці дні. Адже ми знову на порозі виборів – це раз, а по-друге серед кандидатів (цього разу у народні депутати) фігурує все той же Андрій Матковський, прізвище якого опинилося у центрі скандалу 26 листопада 2006 року – у день виборів міського голови Полтави.

Цей скандал журналісти охрестили тоді «полтавським уотергейтом» по аналогії зі скандалом під час виборів президента США, коли посадою поплатився тодішній президент Ричард Ніксон. Матковський «не поплатився». Але про все по порядку…

Аби зрозуміти, що відбувалося у листопаді 2006-го, варто сказати кілька слів про загальну обстановку у місті того часу. Отже, після помаранчевої революції, коли країна загалом зазнала кардинальних змін, у Полтаві все ще зберігався колишній статус-кво, за якого Анатолій Кукоба, який безроздільно керував Полтавою більше 10 років, продовжував «поєднувати» посади міського голови і народного депутата України. Звісно, в нових політичних реаліях така ситуація довго тривати не могла, і зрештою, Кукобі сесія міської ради висловила недовіру, а в місті було оголошено дострокові вибори міського голови.

Тим часом секретар міськради Андрій Матковський на цей період став в.о міського голови. І тут теж слід зробити невеликий відступ. Посада секретаря міськради – загалом не дуже вже й значуща, однак за умов форсмажору саме вона інколи стає ключовою. Адже за відсутності міського голови його обов’язки виконують не заступники, а саме секретар міськради. Так трапилося і цього разу, коли весною 2006-го року влада у місті фактично звалилася на Матковського. До речі, депутатом міськради він став як член «Батьківщини», а пізніше фракція цієї партії висунула його і на посаду секретаря міської ради. І хоч досі він не був самостійним гравцем, та покерувавши кілька місяців містом під дахом «в.о», раптом зрозумів: а чому б і самому не стати «повноцінним» міським головою?

Утім сумніви у власній популярності серед полтавців, схоже, настільки терзали Матковського, що він не гребував жодними методами у досягненні мети.

Так от…У день виборів 26 листопада 2006 року поблизу Палацу дозвілля «Листопад» прихильники одного з тодішніх конкурентів Матковського Віктора Животенка затримали автомобіль, пасажирів якого й запідозрили в «організації масового порушення виборчого законодавства в інтересах Матковського». А простіше кажучи, підкупу виборців.

До речі, та давня сцена нагадувала уривок з якогось бойовика. «Фольксваген-Бора», який належав одному з радників Матковського М.Шевченку, заблокували за рестораном «Каштанова алея». Але його водій «не здавався»! Він навіть спробував на швидкості об'їхати блокуючих через газон, тож рвонув так, що внаслідок сильного удару об кам'яний бордюр у… машини лопнула шина. Тому далі водієві довелося тікати на своїх двох… На щастя, для самого втікача його спринтерські якості виявилися куди вищими, ніж у переслідувачів.

На місце викликали правоохоронців. Щоправда, ті спершу вели себе доволі кволо і навіть посилалися на те, що не мають права обшукувати авто без присутності власника. Дійшло до того, що перший секретар обкому Соцпартії Степан Бульба, який на той час був довіреної особою В.Животенка, змушений був подзвонити навіть тодішньому міністру МВС Юрію Луценку. Останній, як згадував пізніше сам Бульба, знаходився на той час … в Австрії, але після розмови з міністром дії правоохоронців пожвавилися. Вони відкрили таки авто і провели обшук. Зрештою були виявлені речові докази, які підтверджували можливу причетність їх власника до фальсифікації результатів виборів на користь Матковського. Зокрема знайшли списки виборців з їх паспортними даними, телефонами й підписами, велику суму грошей та копії простих векселів на загальну суму 1700000 грн. Не знайшли лише самого власника авто, який так побіг, так побіг, що його навіть оголосили потім в розшук.

Того ж дня, 26 листопада 2006 року, кандидат на посаду міського голови В.Ф. Животенко звернувся з позовними заявами про встановлення фактів підкупу виборців групою студентів за дорученням Матковського і вимогою скасувати реєстрацію цього кандидата.

27 листопада було подано позов про встановлення фактів підкупу виборців працівником виборчого штабу Матковського, його радником М.В. Шевченком та покладення на міську територіально-виборчу комісію обов'язку скасувати реєстрацію Матковського.

А вже наступного дня ухвалою Октябрського районного суду ці дві справи було об'єднано в одне провадження. У судовому засіданні 3 грудня 2006 року представники В. Животенка подали доповнення до позовних вимог, де вказували, що виявлені факти порушували принципи про вільні вибори і вплинули на результати виборів, просили визнати їх недійсними.

В Октябрському суді студенти полтавських вузів під присягою (тобто були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень) розказували про те, як вони скоювали підкуп ровесників на користь кандидата Андрія Матковського за грошову винагороду. Вони називали конкретних штабістів, місце дислокації штабу, де отримували вказівки, листи-бланки для збору підписів, план-завдання на кожну виборчу дільницю (200 голосів), конкретні суми за голос (по 50 грн., щоправда, часом «бригадири» потім зменшували її до 45 чи 20-30 грн., звісно, вже у власних інтересах).

Однак ухвалою суду ці доповнення були залишені без розгляду, а постановою від 4 грудня в задоволенні позовних вимог було відмовлено «за недоведеністю».

Після цього представники В.Ф. Животенка звернулися зі скаргами в Апеляційний суд області. І зрештою 8 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах, розглянувши ці скарги, ухвалила постанову, де чорним по білому написано:

«Внаслідок неправильного застосування ст. 56 Закону місцевим судом зроблений невірний висновок про недоведеність факту підкупу виборців.

Виключивши із числа доказів на підтвердження факту підкупу виборців автомобіль "Фольксваген-Бора", який перебував у користуванні Шевченка М.В. і який був затриманий правоохоронними органами, і письмових доказів за результатами його обшуку, місцевий суд не керувався ст. 69 ч. 1 КАС України про те, що доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так із протоколу обшуку вбачається, що у затриманому автомобілі були виявлені та вилучені ксерокопії списків виборців.

Вказаний доказ підтверджує правдивість показів свідка Зубрицького В.В., який сприяв його затриманню, про підкуп виборців та обмеження прав виборців на вільне виявлення волі».

Як бачимо, факт підкупу виборців було визнано!

Чому ж тоді ніхто з правоохоронців, представників суду не став досліджувати причетність самого Матковського до цих порушень? Чому справу спустили на гальмах?

Ось як коментували цю справу ті, хто так чи інакше був причетний тоді до розслідування цього скандалу.

Степан Бульба,

перший секретар Полтавського обкому СПУ:

– Я особисто брав участь у затримання автомобіля радника Матковського, а будучи на той момент народним депутатом України, ініціював і створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради у зв'язку з фактами порушення виборчого законодавства при проведенні тих виборів. На жаль, ця ініціатива не була підтримана більшістю фракцій. Чому? Можна лише здогадатися. Хтось, наприклад, БЮТ, радів «перемозі», небезпідставно вважаючи Матковського своїм, інші, котрі досі заявляють про його підтримку, сподівалися «поріднитися» ще сильніше. Якби там не було, але те, що відбулося після звернень у суди, зайвий раз свідчить про наявність величезних проблем у нашій системі правосуддя, ставить під сумнів її здатність нормально виконувати свої функції, боротися з порушеннями законів.

Наші суди вочевидь залежать від тих, хто може впливати на їхні рішення, неважливо як – вказівками-рекомендаціями чи грошима. Правоохоронна система потребує негайних реформ. Судді мають обиратися народом, прямими виборами. А так вони є незалежними лише від простих людей – народу, котрий за Конституцією гордо речеться єдиним джерелом влади. Вважаю, що напередодні виборів мешканці Полтави мають знати, хто є хто, і тоді подібним особам не лишиться ніякої перспективи для повторного обрання до влади. І нехай це буде хоч якимось покаранням для тих, хто переступає закон. Порушникам закону у владі не повинно бути місця.

Олександр Кулик,

народний депутат ІІІ скликання, головний редактор газети «Полтавська думка»:

– Я був присутнім у залі суду протягом 3-х днів, склалося враження, що заява Животенка про визнання виборів недійсними заганяла ТВК в глухий кут, адже у ній є посилання на постанову апеляційного суду про встановлені факти підкупу виборців , а відтак комісія мусила б прийняти однозначне рішення, а не покривати тих, хто підкупив тисячі полтавців. По закінченню суду я навіть зробив те, чого не зробила суддя Л.Хіль: власне розслідування причини невручення рекомендованого листа, адресованого ТВК. І з`ясував, що листоноша 14-го відділення зв`язку Олена К. 8 грудня носила пакет у територіальну виборчу комісію. Однак кабінет ТВК виявився зачиненим, а охоронець сказав їй, що комісія виїхала. У канцелярії міськради всупереч передбаченому порядку у листоноші відмовилися прийняти кореспонденцію для ТВК і теж сказали, що «адресат вибув». Я думаю, що ті, хто підкуповував виборців , і ті, хто 8 грудня замкнув двері ТВК, і ті, хто перепинив проходження заяви Животенка до комісії – це одні й ті ж особи!

До речі, екс-кандидати у мери підписали тоді звернення до засобів масової інформації, правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, Верховної Ради України, громадських організацій та виборців Полтави. « Підкуп виборців - це найбільший кримінал, найаморальніша дія чиновника, - йдеться у ньому. - Кандидат, який обирає собі такий шлях, не має морального права жодного дня перебувати на посаді міського голови, інакше й надалі діятиме тими ж методами, прикриватиме собі подібних хабарників».

На тих вибрах, як відомо, переміг Андрій Матковський, який і став міським головою. Зрештою й усі справи щодо підкупу виборців, як ми вже й зазначали, спустили на гальмах. Фактично ніхто не був покараний, що розв’язало руки тому ж Матковському і надалі. І вже через 6 років, у вересні 2012-го, коли він балотувався, як і нині, кандидатом у народні депутати по 145-му виборчому округу, ситуація повторилася. Тільки тепер діяли уже не так тупо…

Так, 20 вересня о 15-й годині у приміщенні великої зали університету відбувалося святкування 5-річчя студентської ради ПНПУ імені В.Г. Короленка. Присутній на святі кандидат, діючи нібито від фонду, який навіть у своїй назві містить його ім’я — «Фонд Андрія Матковського «Полтавська родина», подарував студентській раді та університету два тенісних столи, які скоро облаштують на спортивному майданчику навчального закладу, членам студентської ради — квитки до популярного нічного клубу «Manhattan», а усім присутнім у залі — сертифікати до кінотеатру «Конкорд Кіно». На звороті сертифікату, який можна обміняти на квиток у кіно з 20 вересня по 30 жовтня 2012 року, надруковане звернення до студентства за підписом самого Андрія Матковського «8 000 робочих місць щороку створюватимуть наші проекти. Випускники полтавських вишів будуть забезпечені роботою». На підтвердження своїх слів студентка надала один з таких сертифікатів та аудіо запис виступу самого кандидата.

Ось як коментувала тоді цю ситуацію Юлія СУПЕРЕКА,

координатор виборчих програм Громадянської мережі ОПОРА в Полтавській області:

–До спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА у Полтавській області звернулася студентка Полтавського національного педагогічного університету, яка повідомила про підкуп виборців кандидатом по виборчому округу № 145 Андрієм Матковським через видачу студентам запрошень до кінотеатру. За словами студентки, яка попросила не вказувати її ім’я та прізвище у матеріалі з метою убезпечити її від тиску адміністрації навчального закладу, вона стала свідком підкупу виборців колишнім міським головою обласного центру. Спостерігачі ОПОРИ наголошують, що пункт 13 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» забороняє проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така передвиборча агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

…І ось знову вибори, знову Матковський… Як бачимо, враховуючи попередній «досвід» не виключені і нові скандали, адже боротьба у 145-му очікується, як кажуть, не на життя, а на смерть. Тож будьмо пильними!

Павло БУРБА. 


Коментарі