•  

Православний ІДІЛ, або Боротьба за право на насильство

440
Православний ІДІЛ, або Боротьба за право на насильство

Релігійні та світські "доглядачі порядку" в Росії висувають дедалі більше нових претензій на право диктувати свої правила життя.

4 липня кількадесят осіб зі священиком Дмитром Смирновим на чолі увірвалися на приватну вечірку радіостанції "Серебряный Дождь" та зірвали святковий концерт. Парафіян обурювала гучна музика, котра, за їхніми словами, заважала відправляти службу у храмі майже за кілометр від концертного майданчика. При цьому вони навіть не намагалися домовитися чи просити зменшити гучність, вважаючи, що домогтися свого можна лише демонстративно розкидавши охорону.

Напередодні на Болотній площі у Москві активісти прокремлівського руху "СтопХам" атакували перехожих, які вживали алкогольні напої або курили. Як написало видання "Йод", дівчину, яка чинила опір, побили, а поліція, що приїхала на виклик, затримала… дівчину.

Обурена громадськість

Лояльні до влади напівбойові організації, котрі "наводять лад" на вулицях російських міст - явище не нове. Розгромлені виставки, зірвані концерти та спектаклі, побиття учасниць гурту Pussy Riot козаками в Сочі, ім'я таким інцидентам - легіон.

"Обурена громадськість" регулярно підтверджує свої претензії на право на насильство дедалі новішими вибриками, більшість з яких залишаються безкарними. Більше того - під переслідування з боку закону часто потрапляють жертви таких нападів. Нерідко сам напад - це лише провокація, а якщо жертва намагається чинити опір, до справи беруться бойовики з числа футбольних фанатів, які супроводжують активістів, або поліцейські, котрі саме вчасно з'являються.

Упевнений, що ті, хто нападав на "Серебряный Дождь", навіть дещо розгубилися, не зустрівши жодного опору. Адже тоді, за допомогою поліції чи без неї, вечірку можна було б остаточно зірвати, і піар-ефект був би значно гучніший. Проте і так добре вийшло: тепер організатори будь-якої тусівки сто разів подивляться на карту, виміряють відстань до найближчого храму, відрегулюють динаміки так, щоб там не почули ані звуку. Їхній простір свободи скоротився, а тих, хто диктує, - розширився.

Останні тепер можуть з'явитися де завгодно, вимагати зменшити гучність, підправити світло, чи що там іще спаде їм на думку. І які застережні заходи не вживай, розслаблятися не можна: убезпечишся від активних вірян - чекай козаків або молодіжних поборників здорового способу життя. І молися, щоб тобою не зацікавилися ображені чимось мусульмани, особливо з числа прихильників Рамзана Кадирова.

Громадяни ностальгують

Сфера, котру намагаються контролювати такі угруповання, постійно розширюється. До образи почуттів вірян тепер додаються адміністративні правопорушення, причому факт правопорушення встановлює колишній нашист або піп та нацьковує на порушника своїх наслідувачів. Усе це схвалює переважна більшість населення, яка ностальгує за міфічним радянським порядком. Ці громадяни зовсім не здивовані і тим більше не обурені тим, що роботу правоохоронних органів, які утримують за рахунок їхніх же податків, виконують різного роду добровольці.

Політика візьметься за тебе

Але схоже, що теперішніх погромників надихають не лише приклади з власного історичного минулого. Зразком для вірян, очевидно, є мусульманські фундаменталісти - адже не марно таких активістів стали називати "православний талібан" або "православний ІДІЛ". А вже молодіжні угруповання, котрі стоять на варті адміністративного кодексу, - це калька з китайських хунвейбінів, поки що у варіанті "лайт".

І не варто сумніватися, що всі ці люди й надалі будуть відвойовувати свої сфери впливу, претендуючи на право диктувати своє бачення закону, порядку, моралі, етичності, та і в цілому - життя. Це варто пам'ятати, коли ми в чергове замислюємося, чи не праві вони, адже, можливо, вони роблять непогану справу. Варто також завжди пам'ятати про те, що будь-які штурмовики - воєнізовані або цивільні, церковні або світські - рано чи пізно погано скінчать. Причому частіше саме рано.

І ще одне - наостанок. За всієї щирої поваги до творця та генерального директора "Серебрянного Дождя" Дмитра Савицького, його приклад чудово підтверджує фразу: "Якщо ти не берешся за політику, політика візьметься за тебе". Радіостанція, яка демонстративно намагалася дистанціюватися від будь-якої політики, все одно стала її мішенню. Є про що замислитися тим, хто прекрасно усвідомлює, що відбувається у країні, але не визнає за потрібне обговорювати це вголос. Завтра прийдуть і до вас.

Посилання на джерело: http://www.dw.com/uk

Коментарі