•  

Президентські граблі для Петра Порошенка

370
Президентські граблі для Петра Порошенка

До кінця поточного тижня всі вагомі політичні сили і окремі гравці збираються визначитися – в якому форматі і з ким вони візьмуть участь у дострокових виборах до Верховної Ради. Майже всі політсили найближчими днями збираються провести традиційні публічні оглядини - партійні з’їзди, де і оголосять електорату своїх кандидатів у нардепи за партійними списками. У нинішніх перегонах вже є явний фаворит. За даними соціологічних опитувань зараз лідирує пропрезидентський «Блок Петра Порошенка». Йому опитування обіцяють третину місць наступному Парламенті.

Перші п’ять-десять прізвищ у партійному списку – от чого більше за все чекають почути від партз’їздів. Вони стануть колективним обличчям всієї партії і локомотивом, який протягне за собою десятки інших мало кому відомих прізвищ до парламентських крісел і дасть політсилі вирішальні голоси.

В «Блоці Петра Порошенка» (БПП) зараз вже гарно вималювалися три потужні колони. Команду орієнтовану безпосередньо на президента буде представляти Юрій Луценко – політв’язень №2 часів Януковича та міністр внутрішніх справ часів Віктора Ющенка. Статус чистого від меркантильних зазіхань блоку надаватиме лідер УДАРу Віталій Кличко. Третій стовп – колишні соратники Юлії Тимошенко младореформатори Арсеній Яценюк і Олександр Турчинов зі своєю поки-що ефемерною політсилою «Патріоти України».

З таким форматом жоден розвиток партійної структури стає неможливим. БПП – плід вирощений виключно на тимчасово високому особистому рейтингу Петра Порошенка. Тому саме йому позачергові парламентські вибори стануть в нагоді. Змішана система виборів за старим виборчим законодавством теж зіграє йому на руку. Вона як і раніше дозволяє «змусити» електорат голосувати як і раніше майже в сліпу. Адже при закритому режимі домовлятися з виборцями не потрібно – лише з ключовими політичними гравцями на свій розсуд. Це полегшує життя всій політичній команді і самому Порошенку.

Достатньо високий політичний рейтинг Петра Порошенка не буде таким завжди, тому бажаючих потрапити в його збірну тільки прибуває. Тільки в березні Порошенко з Кличком спільно представляли декларацію про єднання, яка мала підняти на новий рівень ефективність спільних дій перед низкою виборів – Президента, мера столиці та Київради. Згідно цієї, тепер вже старої домовленості, команда Кличко могла розраховувати на половину місць в майбутній пропрезидентській силі на парламентських перегонах. Проте з оформленням БПП плані команді Порошенка схоже дещо змінилися. Вустами Юрія Луценка було оголошено, що блок веде активні перемовини і не ладен включити до своїх лав Арсенія Яценюка, якого одразу поставили на рівні публічні позиції з Кличком. Після цього стало зрозумілим що квота «ударівців» буде обрана одразу на половину. На це місце прийшли команди нинішнього прем’єра Арсенія Яценюка та спікера Парламенту Олександра Турчинова. Вони полишили команду Юлії Тимошенко – таким кроком позбавивши її значно джерела електорального рейтингу пере самим стартом перегонів.

Всі провідні обличчя БПП не новачки. Як і рецепт за яким збудована сама політсила. Майже під кальку повторюється історія НСНУ. Потужна після Помаранчевої революції політсила Віктора Ющенка зросталася у такий самий спосіб. Вона об’єднувала аж 9 різних політсил. БПП стоїть на тому самому шляху і має всі шанси повторити шлях «Нашої України» 2005-2007 років. Вихідців з неї у Порошенка хоч відбавляй.

Після перемоги Помаранчевої революції вчорашні політичні соратники які цілувалися на сцені Майдану зовсім скоро почали нещадно критикувати один одного і навіть просто нищити – на шляху до впливу на президента і формування нового уряду. Закулісна боротьба між «любими друзями» президента переросла в привселюдну війну з командою Юлії Тимошенко. Кульмінацією стала прес-конференція тодішнього держсекретаря Олександра Зінченко, під час якої він звинуватив у використанні влади у власних цілях найближче оточення Віктора Ющенка – Петра Порошенка, Миколу Мартиненка та Олександра Третьякова.

Історія вже незабаром може повторитися. До цього веде кадрова політика Порошенка під час призначень на підконтрольні йому державні посади. Всі кандидати відповідають одному-двом критеріям: спільні ділові зв’язки або тривалі політичні стосунки. Про це свідчать останні призначення Президента: міністром оборони став його давнішній соратник Валерій Гелетей, а першим заступником голови АП та разом з цим куратором силового блоку – бізнесмен Юрій Косюк. Історія Ющенка повторюється тільки з тією відмінністю, що в нового Президента нові «любі друзі».

Після потрапляння до Парламенту для найрейтинговіших учасників БПП відпаде всяка необхідність підтримувати подальше життя політсили. Надто неоднорідний контингент з яким Петро Порошенко вирішив підкоряти Верховну Раду. Спочатку учасники блоку зірвуться на несинхронному голосуванні, згодом «центр» спробує виправити ситуацію через квотне розподілення посад в уряді і виконавчих органах. Проте у такому стані ситуація зможе протриматися недовго. Блок вже буде поступово розповзатися, точно як НУНС у 2008-2012 роках.

Особисто на президентові таке хитання відіб’ється в кості невідворотного і стрімкого падіння рейтингу. Подальше нарощування обертів скандалів між політичними соратниками може зробити Верховну Раду неподоланою силою супротиву реформам та сформує «п’яту колону». Проте, Петро Олексійович, як і його попередній колишній керманич може через рік розпустити Раду. Обіцяючи цього разу вже точно «справжню люстрацію».

Що змінити, щоби новому президенту не наступити на граблі Ющенка? Для цього Петру Порошенку доведеться піти не самим комфортним шляхом. В першу чергу варто почати комплектувати свою політичну команду не тільки старими друзями але й додати дійсно нових людей. Суспільство схвально сприйме прихід у список нової політсили нових облич – амбіційних, професійних і без політичного шлейфу. Також варто надати політичному процесу нарешті відповідність закону і правилам, відмовившись від елементів авторитаризму.

Для цього Президенту варто максимально інституціалізувати політичний процес. Однак в цьому поки без змін. Кодифікація і внесення змін до виборчого законодавства відкладені на невизначений час. Разом з цим Порошенко «забув» виконати важливу на цьому шляху обіцянку своєї передвиборчої компанії – провести через розгляд нардепів законопроект про парламентську опозицію. Стара політична система продовжує гнити, що невідмінно розчаровує суспільство в новій владі.

Коментарі