•  

Профспілки України проти держави Україна: чи буде наш суд «найгуманнішим» у світі?

440

Принаймні, на один епізод саме такого визнання вказує безсмертна класика Гайдая. Пам'ятаєте віцинське: «Хай живе наш суд, найгуманнішийсуд у світі»? Оскільки надії традиційно помирають останніми, поки що обережно констатуємо важкі потуги української держави у реалізації судової реформи.

Блогерська совість не дозволяє пристати на надто оптимістичний панегірик директора Communication group Володимира Манька, який, звинувативши громадську думку в ігноруванні позитиву, назвав аж сім очевидних ознак «успішного переформатування» гнилого господарства української Феміди.

Пан директор пропонує не вестися на капітулянтське «всьо пропало» і утішитись наступним. Суди стали незалежними від Президента і Верховної ради, оскільки скасовано п'ятирічний термін першого і, як правило, «ручного» призначення суддів за кулуарними списками. Звільнять 18 відсотківз проатестованих 1180 суддів (всього їх у нас 5500) і цифра навідліг «вразила» нас з паном Маньком включно. Створено новий Верховний Суд, в якому кожний четвертий – нова людина, а рішення Суду на захист прав пенсіонерів із зони АТО, вагітних жінок, споживачів, іноземних акціонерів реанімують сподівання Майдану. Запровадження пілотного електронного суддівства зробить практично нестерпним життя «записних колядників», усунувши можливість процесуальних зловживань. Будь-хто з українців отримав можливість прямого спілкування з Конституційним Судом у разі сумнівів у кінцевому рішенні судових інстанцій. Судді стали простими смертними, рівними перед законом громадянами – скасовано їхній імунітет та запроваджено майнове, доброчесне і непотичне (антикумівське) декларування, що має убезпечити судову систему від корупції. Піднята завіса над судовою владою – громадянин тепер має можливість не лише задовольнити цікавість до будь-чийого суддівського досьє з квадратурою царськосєльських обійсть, вагою кешу, об'ємом циліндрів майбахів та бентлі і нулями зліва до коми на банківських рахунках, перебігу конкурсу, засідання Вищої ради правосуддя, а й вплинути на обрання та оцінювання суддів. «Хі-хі» нам почулося?

Вірити чи ні результатам Всеукраїнських опитувань громадян, суддів та правників щодо судової реформи і сприйняття корупції, проведених Програмою USAID «Нове правосуддя», справа нашої з вами фантазії. Але щенячий захват, мабуть таки, ще недоречний: «стрімке» зростання довіри громадян України до судів з 5% до 12% за два останні роки свідчить швидше про недовіру…

Задовга преамбула авторові знадобилася для максимальної об'єктивності в оцінюванні сподівань на справедливий суд у справі «Українські Профспілки проти Держави Україна». Мову поведемо про наступний етап протистояння у відстоюванні майнових прав Полтавської облпрофради на своє приміщення, яке вийшло на формат розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи про визнання противоправним та скасування розпорядження КМУ від 11.01.2018 № 13-р «Про передачу будівлі профспілок у м. Полтава Генеральній прокуратурі України».

Про березнево-квітневі майнові розбірки облпрофради з обласною прокуратурою ми достатньо широко інформували загал Останнього Бастіону, погортайте, панове, архів.

До слова, нагадуємо про нещодавню відставку полтавського обласного прокурора Миколи Кармазіна за «найтяжчою» підставою для звільнення, яка передбачена ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», − у зв’язку з неналежним виконанням посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Не впевнені, що запопадливе завзяття Миколи Анатолійовича в організації виселення живих людей з їхньої хати теж кваліфіковане Генпрокураторою як недолік обласного службиста. Чи все ж і тут «рильце в пушку» у пана Миколи? 

26 липня у Києві відбулося судове засідання, яке супроводжувалося мітингом профспілкових активістів Полтавщини під вікнами Окружного адміністративного суду. У виступах голови Полтавської обласної ради профспілок Леоніда Вернигори, представника ФПУ у Верховній Раді України, народного депутата України Сергія Капліна, заступників Голови ФПУ Володимира Саєнка і Євгена Драп'ятого, керівників всеукраїнських профспілок та територіальних профоб’єднань, профспілкових активістів було висловлене рішуче засудження порушень державою законних прав профспілок. Привласнення будинків профспілок, навчально-методичних центрів, закладів профоздоровниць, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та учбово-спортивних баз, готелів і турбаз, інших профспілкових об'єктів рейдерами від держави є доволі оригінальним трактуванням соціального партнерства.

Після відкриття судового засідання згідно зі встановленою процедурою на прохання позивача до справи у якості третьої особи було залучено прокуратуру Полтавської області. Це стало підставою відкласти підготовче засідання суду та призначити наступну дату його проведення на 15 серпня ц.р. Побоюючись звинувачень у здійсненні тиску на суд, все ж насмілимося натякнути київським судочинцям на необхідність ефективного використання 20 днів на встановлення очевидно грабіжницького характеру поводження держави зі своїм соціальним партнером. Піднатужтеся, панове, адже Сommunication group Володимира Манька вас вважає вже успішно переформатованими.

Не зловживаючи увагою до власних авторських коментарів, відсилаємо підписантів сайту до розлогої і переконливої статті Голови ФПУ Григорія Осового та заступника міністра Кабінету Міністрів України, керівника юридичного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України у 2005-2015 роках, заслуженого юриста України Петра Кондика у виданнях «Урядовий кур'єр» та «Голос України» (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/zahist-majnovih-prav-profesijnih-spilok-yak-klyuch/).

До сучасних українських профспілок сьогодні є чимало претензій, але у цивілізованій громаді слабкість структури не може бути підставою ігнорування її прав державою. Інакше виникають сумніви у цивілізованості. І навіть претензії на Томос не компенсують совкової атавістичної відрижки  зарозумілих очільників.

Вадим Демиденко

Коментарі