•  

Прокуратура поза законом України: боротьба за владу

12650
Прокуратура поза законом України: боротьба за владу

У демократичній, правовій державі закон має відповідати праву. Згідно ст. 8 Конституції України в нашій країні визнається і діє принцип верховенства права.

Принцип верховенства права є вищою соціальною цінністю у порівнянні із принципом верховенства закону.

Верховенство права означає, що не тільки громадяни, але передусім і сама держава через відповідні органи і посадових осіб повинна діяти виключно у межах права. У правовій державі, щоб протидіяти будь-яким формам свавілля, анархії та авторитаризму мають керувати не окремі особи, а правовий закон.

Незалежність судді як принцип правосуддя означає, що суддя вирішує всі питання у судовій справі та постановляє судові рішення в умовах, що виключають сторонній вплив на нього, втручання у його законну діяльність з боку будь-яких органів та громадян.

Незалежність і недоторканність суддів гарантується як низкою норм міжнародного права (наприклад, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 Європейської Хартії про закон «Про статус суддів», п. п. 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, п. 15 Рекомендацій щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки), так і нормами національного законодавства (ст. ст. 126, 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), галузевими нормами національного права.

Незалежність судді при здійсненні правосуддя є складовою принципу справедливого судового розгляду. Вона полягає у безсторонньому розгляді справи на підставі закону без будь-яких обмежень, неправомірного втручання інших осіб та органів у цей процес. Також незалежність суддів проявляється у відсутності обов’язку роз’яснювати, якими переконаннями вони керувались при постановленні судового рішення – судді наділені імунітетом від відповідальності за дії і висловлювання, пов’язані з виконанням свого обов’язку (індемнітетом) розгляду.

Проте на практиці цей принцип правосуддя виявляється лише декларативним, а не реально діючим. Гострим є питання про призначення прокуратури, її місце і ролі у системі органів державної влади та повноважень її посадових осіб. Адже тим часом, поки точаться суперечки навколо теоретичних питань, прокуратура виконує роль репресивного органу, який не підпорядковується ні Президенту, ні Верховній Раді України, ні Закону, а цинічно використовується для тиску на опонентів в інтересах групи осіб, які руками влади задовольняють свої олігархічні інтереси, повністю ігноруючи та зневажаючи фундаментальні принципи права.

Понад три роки на розгляді в Київському районному суді м. Полтави перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню мера м. Харкова Кернеса Г.А., а також Блинника В.Д., Сміцького Є.М. За такий тривалий час, враховуючи особу обвинуваченого Кернеса Г.А., обставини виникнення даного кримінального провадження, кількість захисників, політичних фігур які використовують дану судову справу в своєму піарі та особистих інтересах, дана справа отримала статус кримінальної справи національного масштабу в медійному ресурсі й викликає багато суперечок між прихильниками та противниками Кернеса Г.А. з різних політичних груп та спільнот як з приводу й перебігу судового процесу, так із за прийнятого суддею рішення. Обвинувачення у даній справі підтримували працівники Генеральної прокуратури України, якою була створена група в кількості аж 19 осіб для участі у даному провадженні. Така кількість групи прокурорів створюється в особливо важливих справах й в тому числі для забезпечення безперервності судового процесу. Не говорячи вже про відповідний рівень професійної підготовки державних обвинувачів у зв’язку з “особливістю” справи, як було чомусь визначено Генеральною прокуратурою України.

Через неналежне (чи мабуть свідоме) виконання своїх професійних обов’язків прокурорами, головуючим суддею Антоновим А.В. у кримінальній справі, 02.07.2018 року було направлено лист на ім’я Генерального прокурора України Луценка Ю.В. про зобов’язання прокурорів з’явитись в судове засідання для участі у судових дебатах.

Незважаючи на особисте звернення судді Антонова А.В. до Генерального прокурора України, із групи особливих прокурорів, яка складається із 19 осіб – ніхто так і не з’явився на проведення судових дебатів по даній справі протягом 7 (семи) судових засідань поспіль.

Суд, внаслідок свідомого блокування прокурорами судових дебатів по справі, був позбавлений можливості вирішити справу по суті. Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається, проаналізувавши положення національного та міжнародного права, повне ігнорування зі сторони органів обвинувачення покладених на них обов’язків, суд прийшов до висновку, що відмова прокурорів, потерпілих та їх представників від участі у дебатах та їх систематична тривала неявка до суду без підтвердження поважності причин неприбуття, має бути розцінена як відмова від обвинувачення, про що 10.08.2018 року й була постановлена відповідна ухвала.

Будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, ніхто із прокурорів під час проголошення рішення присутнім не був. Однак, оперативно, протягом години з моменту проголошення ухвали, прокуратурою було організовано та проведено брифінг, лише для того, щоб «відбілити» себе в очах суспільства та повідомити про відкриття кримінального провадження відносно судді Антонова А.В. за ст. 375 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за винесення завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови. Дана обставина викликає щонайменше посмішку у суспільстві, оскільки ні для кого не є таємницею, що одна з кваліфікуючих ознак злочину передбаченого ст. 375 КК України є «спричинення тяжких наслідків», що мабуть були спричинені для органу обвинувачення у зв’язку з неналежним виконанням ними своїх обов’язків й злочинній впевненості, що зможуть маніпулювати та впливати на закон і суд. Для зняття з себе відповідальності перед суспільством прокуратура тепер повинна терміново «знайти» й інші кваліфікуючі обставини в діях судді у вигляді «вчинення злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах».

У постанові Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» (абз. 2 п. 10) зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.

Таким чином, ще до розгляду питання законності даної ухвали судами вищих інстанцій, в порушення вимог ст.124 Конституції України, де обумовлено, що правосуддя здійснюється виключно судами, представниками Генеральної прокуратури України заявлено про незаконність даної ухвали.

Тобто якщо виникає бажання незаконного впливу на суддю, по найабсурднішим заяві чи рапорту, можливо чинити тиск на суддів під виглядом здійснення досудових розслідувань у відповідних кримінальних провадженнях. Це один з найбільш ефективних, безпечних для ініціатора, простих в реалізації способів впливу заінтересованими особами на суддів у зв’язку з ухваленням судових рішень у конкретних справах.

Крім того, саме в цей же день, 10.08.2018 року, з'явилось повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про повну перевірку декларацій про доходи поданих суддею Антоновим А.В. за 2015, 2016 та 2017 роки. Всі люди повинні мабуть розуміти, що той хто посміє йти проти системи (чиїхось вказівок, наказів, амбіцій, планів тощо), незважаючи на законність дій суду, будуть покарані усіма можливими та неможливими способами. Чомусь раніше до судді Антонова А.В. не було ніяких питань з приводу його попередніх декларацій.

Такими діями представники Генеральної прокуратури України цілком безсоромно та прямо натякнули суддям Апеляційного суду Полтавської області, що їх чекає у разі неприйняття «потрібного» рішення. Чи варто очікувати від суддів апеляційної інстанції незалежності та неупередженості при перегляді ухвали Київського районного суду м. Полтави питання риторичне…

На превеликий жаль, бажання органів прокуратури зняти з себе відповідальність за бездіяльність у справі порушує конституційний принцип незалежності суддів та заборони впливу на них у будь-який спосіб, покарання за рішення, прийняті на підставі закону за внутрішні переконанням та несе катастрофічні наслідки не тільки для судової гілки влади, а і для всього суспільства.

Тому будемо слідкувати за дуже цікавим поєдинком, що відбудеться в Апеляційному суді Полтавської області з приводу оскарження прокуратурою рішення Київського районного суду м. Полтави у справі Кернеса Г.А.

Прим. автора: можемо зробити припущення, що три судді апеляційного суду, з урахуванням ситуації, що склалася відносно судді першої інстанції, мабуть не захочуть «тримати» удар органів обвинувачення в кількості 19 чоловік (не рахуючи весь апарат Генеральної прокуратури України на чолі з Генеральним прокурором) й «суддівсько-прокурорська» битва закінчиться, так і не розпочавшись.

Ось і весь «закон»….

Коментарі