•  

Протест капітана Овсієнка

3630
Протест капітана Овсієнка

Він був у зоні АТО. І його не зачепили там куля терориста чи осколок російського снаряда. А от вдома 37-річного Олександра Овсієнка вбила корупція в нібито новій поліції, в рідному Миргородському міськрайвідділі, де він пропрацював 15 років, дослужившись до капітана.

Так вважають жителі Миргорода, котрі 28 лютого зібралися на велелюдне віче, щоб не лише висловити моральну підтримку рідним дільничного О.Овсієнка, котрий 23 лютого ц.р. покінчив життя самогубством, а й протест проти імітації реформ правоохоронної системи в Україні.
Курортне містечко гуде. Що спонукало чоловіка в розквіті сил, щасливого в сімейному житті, який нещодавно з рідними будував плани на травневі свята, раптом звести порахунки з життям?
Промовці з обуренням говорили про те, що незважаючи на гучні заяви урядовців, не відчувають перемін. Змінилися вивіски (міліція – поліція) та зросло навантаження на кишеню кожного українця – платника податків, бо поліцейським збільшили зарплати. А решта… Як торгували кримінальними справами, так і торгують, тільки вже «провадженнями», звільняючи злочинців від відповідальності, а невинних запроторюючи в тюрму. Як «наїжджали» на бізнес, щоб «збити» грубі гроші, так і «наїжджають», – нахабно, не криючись. Як «не бачили» наркопритонів, так і «не бачать», бо це велика стаття доходів міліції, перепрошую, поліції. Як існувала кругова порука між міліцією, прокуратурою й судами, так вона й залишилася. Як доводило керівництво правоохоронцям «план до двору» по грошах, так і доводить: піди візьми, не знаю де, але щоб було. Оце отак живемо «по-новому» у відомстві Арсена Авакова!
Учасники віче проголосували за резолюцію: вимагати відсторонення начальників міськрайвідділу Василя Овчаренка та Головного управління Національної поліції в Полтавській області Олега Беха, звільнення їх обох з посад і призначення нових керівників тільки через прозорий конкурс під пильним контролем громадськості.

Очільників Миргородської районної ради, райдержадміністрації та поліції на вічі не було. Головний миргородський поліціянт Василь Овчаренко навіть на похорон Овсієнка не прийшов, кажуть, поїхав в область «відмазувати» себе, а зараз від гніву людського сховався на лікарняному.

Днем ганьби місцевої поліції назвали миргородці 28 лютого. Адже на мітингу не виступив жодний з товаришів Олександра Овсієнка. Бояться. Ховалися позаду. Пошепки розповідали, що в міськрайвідділі «нездорова атмосфера», що їхній колега був добрим, чесним і принциповим правоохоронцем, людиною, котра справді мала офіцерську честь. Через те й був «білою вороною» у міськрайвідділі. Тому й незлюбив Олександра Василь Овчаренко, ставленик Олега Беха.
До речі, О.Бех не знайшов ліпшої кандидатури для Миргорода, ніж 59-річний Овчаренко, якого він узяв з Одеської області. Пригадуєте гучний скандал у Кременчуці на рубежі ХХІ сторіччя, коли у місті почали зникати старенькі самотні люди, а їхні квартири потім перепродували правоохоронці? Саме тоді Кременчуцьке міське управління міліції очолював не хто інший, як Василь Овчаренко. Проти нього самого у 2000 році була порушена кримінальна справа за 23-ма епізодами зникнення власників квартир і заволодіння їхньою нерухомістю. Але тоді йому вдалося вийти сухим з води. Подейкують, що статки Овчаренка були більшими, ніж у мера. Колишні підлеглі характеризують його як людину жадібну, безпринципну й мстиву.
Хіба зростатиме довіра до правоохоронних органів у населення, якщо Олег Бех розставляє на Полтавщині такі «кадри»?! Хіба такого керівника потрібно було направляти в Миргородський міськрайвідділ, який багато років «славився» поборами й катуваннями (про що я неодноразово писала), і який за Януковича очолював такий собі Плаховський, котрий навесні 2014 року одразу ж чкурнув у Крим?!
Рідним і друзям Олександр Овсієнко ще з грудня минулого року скаржився на те, що начальство здійснює на нього тиск, принижує за те, що нібито не дає належної кількості розкриття злочинів, чим псує статистику міськрайвідділу, хоча система показників скасована ще у Міністерстві внутрішніх справ.
«З мене на роботі роблять цапа-відбувайла, принижують, пресують, просто кінчають на роботі і я не знаю, що мені робити», – розповідав він рідній сестрі Марині Байдалі. Бідкався, що скоро або звільнять або самому доведеться звільнятися, а нічого в житті, окрім роботи в органах, мовляв, не вміє. Дружині Людмилі Олександр Овсієнко казав, що в нього постійні скандали через нібито низькі виробничі показники.
Віталій Маратов, кум Олександра, каже, що бачився з ним тижнів за два до трагічного дня. І Сашко розповів, що тоді в миргородській поліції була робоча нарада, на якій керівництво матюками товкло О.Овсієнка в хвіст і в гриву, а начальник райвідділу В.Овчаренко кинув Олександру в обличчя: «Хто надів на тебе мундир офіцера? Ти не гідний носити цей мундир!» Як це було чути людині, яка при попередніх 10-х начальниках міськрайвідділу отримувала відзнаки, медалі за доблесну службу, а при Овчаренку раптом стала нерадивою! «Сашко не раз казав, що в нього не склалися стосунки з новим начальником Овчаренком», – наголошує В.Маратов. І продовжує: «Олександр був активним чоловіком, патріотом, автором петиції до міської ради з приводу перейменування вулиць міста іменем Героїв Небесної сотні; люди зібрали під нею підписи».
Сусідка О.Овсієнка, голова вуличного комітету Віра Кузнєцова характеризує його як «золоту» людину і теж пригадує, що він розповідав про неприємності на роботі, казав: «Не знаю, чим це все кінчиться, я, мабуть, із собою щось зроблю…»
Друг Олександра Сергій Воловик каже, що не очікував, що він накладе на себе руки, позаяк був людиною небоязкою, принциповою: «Якби всі такими були в поліції, у нас зовсім іншими були б правоохоронні органи. Значить, так його на роботі довели, що він не витримав тиску. Олександр скаржився на те, що «довбають» за показники, вимагають гроші». Сергій вважає, що має підґрунтя інформація, буцім кожен співробітник міськрайвідділу щомісяця мав здати керівництву так званий «план» – 4000 гривень. Це означало, що гроші треба було у незаконний спосіб стягти з пересічних громадян. Олександр відмовлявся це робити. Тож начальники докоряли йому, мовляв, якщо немає кеби «збити» гроші з «лохів», то плати зі своєї зарплати (кілька останніх місяців вона становила 5300 грн.)
Ходять Миргородом уперті чутки про те, що капітан Овсієнко надіслав керівництву Національної поліції анонімного електронного листа про корупцію й побори у Миргородському міськрайвідділі. Але Сашка нібито «вирахували» й почали «пресувати» ще й за те, що посмів винести «сміття» з хати, та вимагали звільнитися «за власним бажанням».
У день самогубства Овсієнко мав розмову з начальником відділу кадрів Анатолієм Антоненком. Розмова – це коректно сказано: лемент стояв, кажуть, на весь міськрайвідділ. До речі, миргородці негативно характеризують Антоненка: хабарник ще той… Наприклад, волонтерка, секретар громадської організації «Миргород – Допомога» Олена Трапікас пригадує, як кілька років тому зверталася до Антоненка з приводу працевлаштування на роботу в міліцію своєї дочки. Кадровик сказав: 1000 доларів і питання вирішимо…
Після «розмови» з Антоненком Олександр повернувся додому, сказав дружині Людмилі: «Знай, що я тебе дуже люблю» і пішов нібито у справах. Насправді пішов у сарай. Під вечір його там і знайшла дружина.
Одночасно зі «швидкою допомогою» приїхав начальник міськрайвідділу Василь Овчаренко, тобто, ймовірний призвідник або один із призвідників смерті Овсієнка. Буцімто лікарі «швидкої» бачили на підлозі біля висельника аркуш паперу, але місцеві поліціянти стверджують, що ніякої передсмертної записки не було. Дві години ні понятих, ні рідних на місце пригоди не пускали. Допустили тільки тоді, коли поїхав Овчаренко. І нині керівництво миргородської поліції активно поширює версію про те, що Овсієнко повісився через негаразди в сім’ї. Ясна річ, ну хто ж хоче «мотати строк» (від 3-х до 5-ти років) за доведення до самогубства?
Постійно думаю, чому учасник бойових дій, досвідчений офіцер Олександр Овсієнко не знайшов іншої форми протесту й боротьби проти свого керівництва, ніж самому піти з життя? Чому не вчинив так, як це зробив один з лубенських поліцейських, яким теж (як і всім райвідділам!) спустили згори «план до двору», сказавши начальникам: "Вимагатимете гроші, перестріляю падлюк!!!" Звісно, сам Олександр цього вже ніколи не пояснить.
Можливо тому, що ніхто з товаришів по роботі не наважився відкрито стати на захист, коли його привселюдно принижувало начальство, і він зрозумів, що сам-один систему не здолає? А як правоохоронна система знищує, перемелює тих, хто повстає проти неї зсередини, він, певно, знав краще, ніж пересічні громадяни.
Значить, Олександр не вірив, що може добитися справедливості, ставши на прю зі стовпами відомства Арсена Авакова.
Негідники ніколи в петлю голову не сують, їм плюй в лице, а вони казатимуть: «Божа роса». Добровільно йдуть з життя ті, хто справді має совість, честь і в такий крайній спосіб захищає своє добре ім’я. Багато років тому мені довелося проводити журналістське розслідування за фактом самогубства директора однієї зі шкіл Кобеляцького району. Підлеглі вчителі (ті, що мають сіяти в дитячих душах «розумне, добре, вічне»!) звинуватили його, точніше, умисно оббрехали в скаргах у райво, нібито під час ремонту в школі він украв додому дві банки фарби. Чоловік передпенсійного віку не витримав такої ганьби й повісився…
Слідчий відділ Головного управління Національної поліції в Полтавській області порушив кримінальне провадження за ст.115 КК України – «умисне вбивство». А прокуратура Полтавської області за фактом самогубства О.Овсієнка порушила кримінальне провадження за ст.120 Кримінального кодексу України – «доведення до самогубства». З об’єктивної сторони злочин характеризується діяннями, зокрема, у формі примусу до протиправних дій та систематичного приниження людської гідності потерпілого.
2 березня у Миргородській міській раді відбувся «круглий стіл» за участі членів колегії Головного управління Національної поліції в Полтавській області, на якому, як повідомляє сайт обласної поліції, в ході конструктивного діалогу керівні поліціянти запевнили громадськість Миргорода про гарантоване прозоре й неупереджене розслідування з подальшим звітом.
Чи вірить громадськість у те, що ті, хто довів Олександа Овсієнка до самогубства, будуть покарані? Ні!!!
У народу України як не було, так і немає довіри до всіх силових структур. За два роки уряд, президент і парламент проциндрили величезну довіру тих українців, які стояли насмерть на барикадах Євромайданів по всій Україні, а Небесна сотня віддала за перемогу над Януковичем найдорожче, що є у кожної людини, – життя.
Миргородці не вірять тим паче. Адже два роки тому прямо під камерою відеоспостереження магазину злочинці розстріляли з дробовика колишнього миргородського міського голову, а на той час голову Народної ради Миргородщини Василя Третецького. Відео, на якому видно обличчя вбивці, й досі є в Інтернеті. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, у якого Третецький був заступником, коли той працював головою Харківської ОДА, клявся, що розкриття злочину – справа його честі. Тільки честі вочевидь немає, бо навіть тих, хто бачив Василя Пилиповича в останні хвилини при свідомості, до цього часу не допитали… Колишньому начальнику ДАІ Полтавської області Петру Блажівському, якого звинувачували в поборах і корупції, суд дав можливість утекти прямо з лави підсудних, перед тим повернувши йому золото, коштовності й 10 мільйонів гривень застави… І таких прикладів – море…
Розкрити ж доведення до самогубства, як сказав мені адвокат, а донедавна прокурорський працівник, в десятки разів важче. Тим більше самогубство працівника поліції. Зрозуміло, що остання захищатиме честь свого мундиру по всій чиновницькій вертикалі. Бо тільки вихованці дитсадків не знають про те, що в незаконний спосіб гроші в оновленій поліції (як раніше в міліції) збираються у райвідділах, а потім везуться на обласний і столичний рівень. Недарма поліція порушила кримінальне провадження не за статтею «доведення до самогубства», а за «умисне вбивство», яку невдовзі, поза сумнівом, благополучно закриють. Ну хто ж сам себе в тюрму садитиме?!
Хоча так хочеться помилитися…

Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент Полтавського обласного медіа-клубу

Коментарі