•  

Репортажі з-за кобищанських парканів: 65

660

Репортаж 65: що в імені твоєму, майбутній Президенте?

Часи помалу підбиваються під новорічно-різдвяні дати, коли на кожному вітчизняному застіллі над тацями з олів'є і холодцем впереміж з «на щастя, на здоров'я, на новий рік» зависне грізне і невмолиме: «А ти, чоловіче, за кого будеш?»…

І якщо не вловиш загального настрою, бовкнеш щось невпопад про віру, мову і армію – дізнаєшся, яка ж ти насправді скотиняка, почуєш побажання вдавитися «своїм» шоколадом і тверду упевненість у месіянській з'яві тієї, котра «прийде й усім вам покаже». Боронь, боже, з'ясовувати, що нам покажуть цього разу, – миска з холодцем буде останнім, що ви у житті побачили. Фанати нового курсу сумнівів не прощають.

Тому тим із кобищанців, хто вже твердо вирішив навесні таки відвідати виборчу дільницю і обрати собі президента, слід потроху тверезіти і роззиратись. Ні, не серед імен, ці ще почекають. Приміряємося до векторів.

Не радили б дослухатися до поведених політкликуш – женіть у три шиї тих розумак, хто сьогодні вже точно знає, що президентом буде пан-пані NN. І оті вже мало не щоденні маніпуляції відсотками – дурня для легковірів.

От пом'янете наше слово – хто б не виборов булаву, фахівці піару і гречки на раз вам доведуть, що знали результат і були переконані у саме такому розкладі ще до створення «За ЖОП'и». А як божитимуться ці перекинчики, що жодним словом і натяком не очорнили переможця упродовж останньої п'ятирічки! Виграє Ю. – у неї коса найтовща, Г. – чесних не просто більше, а кожен третій, П. – де ви той Липецьк бачили?!, З. – де б над вами ще так посміялися…

Все частіше розумні люди рекомендують електорату позбуватися сподівань на «післявиборне краще». Посміємо натякнути, що для оптимізму немає ніяких підстав. Навіть побіжний аналіз проблем, котрі піпл очікує розв'язати мізками і руками нового гетьмана, свідчать – хепі ендом поки що не пахне.

Новий помазаник Донбас не поверне. І мова йде не про згарячу встановлені терміни – тиждень чи рік, переформатування АТО в ООС або ще щось несуттєве. Власними силами забезпечити мир на Сході Україна не здатна. Обидва варіанти – військовий і переговорний – програшні. За першого «іхтамнєти» стануть «ємиздєсями», і навіть уся до ноги наша нація не зупинить навали їхніх бурятів, тих трактористів-ординців учетверо більше. За другого варіанту документ з підписом нового українського президента буде мати неприпустимий заголовок – «капітуляція». Допоки чорти не заберуть свого уповноваженого недопалка, Лугандону з Кримом нічого доброго не світить. А ботоксний вурдалак, женучи свою загнану «руську трійку» невідомо куди, на жаль, ще міцно тримає віжки. Усі тузи – в колоді кремлівського шулера. Перший мінус у каденції нового українського президента.

Економіка після 31 березня не рвоне угору. Миготіння стрілки економічного пожвавлення навколо 2-3 відсотків – це ще не та магістраль, рвонувши якою можна було б розгледіти польську спину далеко попереду. Сировинна країна, навіть з авіабудівними і гідропонними фантазіями лідера «Самопомочі» та рекордним цьогорічним презентом від агропрому, поки що міцно сидить на голці МВФ і подачках не вельми надійних друзів. Не забули, панове, про графік повернення кредитних процентів? У ньому 2019 рік – всуціль чорний. Другий мінус.

Соціальна орієнтація держави залишиться орієнтацією. Балансування країни на межі дефолту позбавляє надій прихожан усіх популістських культів на переселення до раю наступного року: усе різноманіття нових курсів, порядків і вил не спроможне переписати економічні закони. Постулат на те й постулат – його на козі не об'їдеш. Долар по чотири, оселедець по три, газ по собівартості і мінімалка хоч би на рівні прожитку неминуче наповнять гаманці новенькими, тільки-но з-під преса, асигнаціями – от чи порадіють ті, хто хоче «благ отут і сьогодні», кількості інфляційних нулів на фоні портрета філософа-втікача, достославного нашого Григорія Савовича? Це – третій мінус.

Політична складова – павукам у банці термін «компроміс» не відомий. Хто б не засів на Банкову, йому доведеться ворогувати з реальною більшістю парламенту (перевибори восени, тому ще півроку Рада буде зайнята винятково власною долею і, звісно, якогось президента впритул не помічатиме), більшістю суспільства (хотіли б помилитися, але переможець невідворотного другого туру ніяким чином не представлятиме половини електорату), більшістю олігархів (підсадять на трон клеврета одного з них, решта власників країни будуть у жорсткій опозиції до чужого ставленика). Як у таких фронтових умовах керманичу кермувати? Нікуди не подінеться й п'ята колона, навпаки, підгодована кремлівським псарем зграя запроданців ще з більшою люттю шматуватиме вітчизну. Четвертий президентський мінус.

Світові набридає українське питання. Лебідь-Меркель, рак-Макрон і щука-Трамп дедалі глибше вживаються у невигідні для України образи. Норманські і мінські формати тим діячам вже давно сидять у печінках, а волі справжніх героїв батога і пряника Рейгана чи Тетчер сучасним миротворцям бракує. На Бліду Моль треба виходити не з пряниками, а з мухобійкою. Не зурочити б, але здається, що розраховувати на щось вагоме від партнерів їхньому новому українському колезі у найближчі часи не варто. Мінус під номером 5.

За поребриком хмари ходять хмуро. Внутрішня ситуація в РФ нахилятиме вована все нижче. Якщо вже й школярки почали на класних дошках характеризувати його як злодія, якщо пенсіонери і ті, хто невдовзі стане до їх рядів, не побачили позитиву у підвищенні пенсійного віку, якщо гундяєвське православ'я стрімко впадає у єресь, якщо президентське дітище – інкубатор шпигунів-терористів опущений нижче плінтуса, а путінську «приозерну» рать тіпають корупційні скандали, владна кліка мусить терміново подбати про власне збереження. У нормальній країні з нормальною владою люди б заходилися наводити лад. Запутінці, інфіковані скрєпами, причини чи не усіх своїх невдач пов'язують з київською фашистською хунтою, вже який рік називаючи українців своїми головними ворогами. Психічно хворий сусід, від якого не знати, чого чекати, ̶ шостий мінус новому президенту.

Нікуди не подінуться хитромудрі євробляхери, шахтарі з боргами, слабореформовані суди, розбиті дороги, зношена комунальна інфраструктура. Плюсів не видно, ну хіба що «спортсмен» Усик комусь писок начистить.

Дива не станеться, кобищанці. Ім'я Президента – останнє у списку наших тривог.

Вадим Демиденко

Коментарі