•  

Репортажі з-за кобищанських парканів: 70

990

Репортаж 70: Великий Ілля з «маленькою ядерною бомбочкою» 

Від мілітарно налаштованого мачо нічого іншого ми й не збиралися почути. Звісно, коли дитина у свій час не награлася рогаткою, то й поважними роками буде марити «танчиками-34». Але якщо еротичні сни про спільне з чапаєвською Анкою перебування у кулеметному гнізді є глибоко особистим збоченням, то мрії претендента на президентство про «маленьку ядерну бомбочку» загрожують щонайменше Східній півкулі. З усіма Анками і гніздами разом взятими.

Ілля Володимирович Кива не втомлюється дивувати. Не встигла вщухнути образа, завдана нашим сільським переконанням нахабним прожектерством неосоціалістичного лідера щодо «порятунку українського села» підручними засобами, як невгамовного фантазера пробило на «войнушку» у блозі «Поверну нашій Україні ядерний статус» (https://blog.poltava.to/kyva/7669/).

Не будемо приховувати, нас із сусідами на Кобищанах теж вже ось стільки років не полишають жалі з приводу втрати країною ядерної парасольки (як порахував пан Кива – «мінімум 176 міжконтинентальних балістичних ракет, важких бомбардувальників з крилатими ракетами і тактичної ядерної зброї»). Погоджуємось, що з нею Україна могла б уникнути купи прикрощів. Щоправда, там теж Ванга нашестеро гадала – не факт, що на початку 2014 року, коли рашистське щеня припхалося в Україну, до отієї червоної сакраментальної кнопки дотягся би український палець. Скрізь російські вуха стирчали. Не вельми гарні аналогії напрошуються і щодо ядерної долі пузатого ідеолога чучхе, і вітчизняних можливостей всю оту ракетну машинерію тримати напоготові. Аргументів – неміряно і вони вже фахівцями прокоментовані вздовж і впоперек. Серйозні люди схиляються до висновку, що пригод на свою українську голову було б не менше.

Ми пропонуємо мислячим, даруйте фамільярність, колегам розкинути мізками над інвективою Киви щодо повернення ядерного статусу нашій державі.

По-перше, подібні «листи Курбського» точно вказують на зневіру нашого надміру агресивного пошуковця у власній перемозі. Відповідальна, не згадуючи вже про мудрість, особа, заявляючи про наміри очолити країну, уникала б відвертої демагогії, яка суттєво прорідить загал закордонних прихильників. Як це не гірко визнавати, але саме на офірі західних співчутливців тримається наша остання сорочка. Як на нас, вже б якось обрався собі тихесенько президентом, а тоді – бабах! Ось тобі, світе, наш український сюрпрайз. «Тисячі танків і гармат, сотні літаків і вертольотів, десятки дивізій піхоти ніколи не вирішать проблему так, як це зможе вирішити одна маленька ядерна бомбочка», − красується перед люстром доморослий генералісимус, міняючи принизливо цивільний однострій Президента Всеукраїнської національної федерації дворового футболу на галіфе з лампасами.

По-друге, наш пан Ілля, попри увесь його розрекламований націоналізм, уподібнюється кликушам із-за поребрика. І чим же мрії нашого лідера соціалізму про «манюньку бомбулечку» відрізняються від божевільної маячні російського телевізійного придурка Кисельова?! Той теж гримить нєподєцкі: «Россия — по-прежнему единственная страна, способная превратить США в радиоактивный пепел», чомусь не припускаючи, що готовність США до такої акції щодо Росії на порядок вища! От тільки у навіть, скажемо так, не завжди послідовного Трампа вистачає кебети цим не хвалитися.

Гадаємо, якщо Ілля Володимирович у попередньому опусі декількома впевненими мазками накидав стратегічний план порятунку села, то він знається і на призначенні пускача у дизельному двигуні трактора. А «наполоханим» кобищанцям, котрі трактора не бачили («Не треба нас лякать – ми трактор бачили» − фольклор), пояснюємо: було ще хлопчаком усіма наявними силами смикнеш за мотузок, пирхне-затріщить спершу якось і непереконливо цей допоміжний причандал на батьковому ДТ-54 – а що як не заведеться?! Сорому ж, слабак, не обберешся! Оця мить перед запуском основного тракторного двигуна, коли на все село заляскотить-зарокоче могутній чотиритактний чотирициліндровий агрегат з п'ятдесятьма чотирма кіньми всередині, здавалася малолітньому механізаторові вічністю. Посміємо припустити, що й наш соціалістичний вождь все ще ніяк не позбудеться пубертатних уявлень: ігри з пускачем − маленькою ядерною бомбочкою – скільки б вони не тривали, обов'язково, невідворотно, неодмінно, невмолимо, фатально запустять третю світову. Війну, пане соціалісте.

Невже людині, котра потерлася у військах, це треба пояснювати?..

Вадим Демиденко

Коментарі