Репортажі з-за кобищанських парканів: 84 про відьомські ігрища із чорноземом
Репортаж 84: про відьомські ігрища з чорноземом
Ваш, кобищанці, покірний слуга – ургентний націоналіст (черговий на електоральному полі) – отримав відчутний, хоч і очікуваний, штурхан нижче пояса. Боляче. Консолідована популізмом і дуже далека від державних інтересів Верховна Рада України знову продовжила мораторій на здоровий глузд.
«Курс на Конго» підтримали 236 радетелів за народне щастя. Зокрема, усі полтавські, за винятком Костянтина Жеваго – цей пан ніколи і ні за що не голосує через перманентну відсутність на робочому місці. І цього разу горішньоплавнівському олігархові-рудокопу не до земельних заморочок – у чоловіка 5 млрд гривень корова язиком злизала! Пан робить вигляд, що не пам'ятає, кому їх роздавав перед банкрутством своїх «Фініків».
А перекинчик з БПП до СПУ Сергій Каплін, позафракційний мажоритарник із «свободівським серцем» Юрій Бублик, кременчуцький повпред «Відродження» Юрій Шаповалов, його зіньківський колега по «Відродженню» Олег Кулініч, «порошенківець» Костянтин Іщейкін та мажоритарник з новосанжарського «Народного фронту» Андрій Река з криком «Руки геть від нашої землі!» у єдиному пориві з рештою популістів ще на рік продовжили аграрну агонію. Рік-два й у «рятівному» мораторії на продаж землі не буде потреби – не стане землі. Ріпак її задушить. Разом із селами і їх мешканцями.
Аргументами на користь «за» і «проти» ринку нам вже голови проточили. Усім відомо, що крім України лише п'ять держав на планеті землю не бачать товаром, і називати ці держави не бажано на ніч глядячи; що китайські і європейські глитаї на другий день після зняття мораторію вивезуть наші чорноземи вагонами; що село від смерті врятується тільки у колгоспній коморі; що для повноцінного ринку потрібні додаткові десятки законів; що земля – єдина цінність у власності облапошеного Порошенком люду і тому подібне.
Згадайте, як християнське вірянство років із п'ятсот тому виганяло бісів. Кидали нещасну брюнетку до ставка і чекали: втопилася – точно відьма, виплила – треба ще й вогнищем перевірити. Обранці вже сімнадцять років маніпулюють своїми виборцями чимось на кшталт подібного інквізиторського аудиту: нахабно порушуючи мораторієм конституційне право селянина на приватну власність на землю, спостерігають – невже ще випливе?.. Атож маємо перед очима єзуїтське політиканство. Ті у парламенті, хто «за» мораторій (наші посланці усі до ноги), мають на меті зберегти умови подальшого дерибану спеціально виокремленого масиву земель і ошуканства посполитих на оренді паїв. Граючи на настроях плебсу, домоглися 77-відсоткової підтримки совкової ідеї «всьо вокруг колгоспноє, всьо вокруг мойо».
Типовий тимошенківець, популіст-агітатор проти ринку землі на Кобищанах – сусіда через дорогу навпроти. Ветеран МВД СРСР (кутку відоме вертухайське минуле пенсіонера) про село склав уявлення за картиною Тетяни Нилівни Яблонської «Хліб», на якій центральна героїня – міфічна, гарно збита, свіжа молодиця-колгоспниця на фоні купи збіжжя пускає бісики, блискає здоровими зубами і литками, засукує рукави і виявляє цілковиту готовність до змички з містом. Яким боком цей вертухай до землі? Але цей учорашній обома руками буде голосувати «за Юлю». Юля голосує обома руками за мораторій на «безцінний скарб». Змичка. Популізму з тупістю.
Ті, хто в Раді «проти» мораторію - аж трусяться, рвуться переділити вже розтягнуте по латифундіях. Мріють справедливо розтягти до своїх латифундій!
Є й третя, немічна наразі сила — серйозні науковці, притомні громадські діячі, дядьки-хазяї, освічене фермерство, хто хотів би ще застати українські землі квітуючими не лише ріпаком з соняшниками. І шляхом до цієї ідилії називають цивілізований ринок землі. Для якого вже давно створені всі умови. Немає одного – політичної волі.
Вперше світимо власну позицію щодо наступного гетьмана: наш голос буде за того, хто, крім усього іншого проукраїнського, забожиться на грудці чорнозему, що уведе ринок землі.
Вадим Демиденко
