•  

Репортажі з-за Кобищанських парканів: придивіться – на Комаровському антична дволика машкара

330

Репортаж 35: придивіться – на Комаровському антична дволика машкара

Маємо честь долучитися до перемивання фахових і світоглядних «кісточок» знаної, а ще точніше – знаменитої, людини – харківського дитячого лікаря Євгена Олеговича Комаровського. Як і будь-чий дилетантський комент, наш теж слабує на суб'єктивізм. За нього перепрошуємо, але ж зудить бажання вставити свої п'ять копійок у всеукраїнські пересуди. Кому не хочеться хоч би попозувати у ролі незалежного інтелектуала? Приєднуймося, панове, до формування так званої громадської думки. Тут головне – не здатися комусь розумнішим, ніж ти є насправді, і утриматися від пророцтв у сферах, в яких ти ні бельмеса не петраєш.

Ви ж зрозуміли, що ми трохи клеїмо дурня? І заголовок з античними масками – незлий стьоб? Винятково для стимуляції читацької цікавості. Адже з часів Софокла відомо, що людині у театрі життя не випадає грати якусь одну роль. Усі ми з перемінним успіхом граємо то коміків, то – трагіків. Скажімо, наразі коміком у нас Зеленський, а трагіками щонайменше четверо – Юлія, Анатолій, Олег і Юрій. У кожного з нас – напохваті декілька масок. Ще комусь ролі, буває, не даються, як тому ж пану Рабиновичу: назвати партію «За життя» і схиляти електорат до боротьби проти життя? Тут і дволикого Януса би заціпило.

А ось Комаровському і його мільйонам підписантів інстаграмівців, вконтактників, фейсбучників – не до жартів. Фотожаби на Дурдомі дістали б і менш амбітну особистість.

Для тих допитливих із нашого загалу, хто не обмежує власне уявлення про людину, подію чи явище начепленими на них ярликами, посилання на ексклюзив: http://gordonua.com/ukr/publications/ komarovskij-gordonu-vy-znaiete-vsikh-oliharkhiv-ukrainy-prynesit-vid-nykh-zaiavu-na-moie-imia-shcho-vony-movchky-robytymut-te-shcho-skazhu-i-todi-ya-pidu-u-prezydenty-277178.html.

Акцент ми спробуємо перемістити трохи в іншу площину, відмінну від оприлюднених. Виспіваємо панегірик сміливцю, котрий свої виплекані вождистські комплекси не страшиться перевірити на міцність лайном, яке буде програмовано вихлюпнуте опонентами на його світлу голову! Претендент на булаву дізнається про себе такі речі, що звинувачення у підготовці тотального вимирання динозаврів буде виглядати невинною першоквітневою витівкою. Спробуй довести, що тебе тоді ще не було на світі! «А докажітє!», − либиться невинне пуйло ув очі Bellingcat'у.

Комплекси сміливці плекають з дитинства. Ми пристаємо до думки психіатрів, котрі впевнені – на олімпи владні, бізнесові, наукові деруться переважно недоколихані особистості. Більше чи менше уражені синдромом Акели. Інша справа, що й доколихані без Акел не обійдуться. Вожді усім потрібні і завжди йшли нарозхват. На дозвіллі прикиньте, чому конкурс на заміщення посади президента держави завжди більший за кількість пошуковців посади страхового агента у депресивному районі. І не до жартів, коли довжина виборчого бюлетеня зі списком вождів-достойників таки ж корелюється з обставинами важкого дитинства! Згадайте професора: ой-йо-йой, двічі сидів, який бідолаха…

Дехто вже й визвірився на автора, мовляв, його теж недоколихали: підхопив і він вірус заздрісного снобізму! Відкидаємо звинувачення: навіть вождистську посаду голови ради піонерської дружини автор свого часу обійняв під тиском шкільної педагогічної ради, а власне синдром Акели вважає позитивною рисою, без якої неможлива еволюція сапієнсів. З вашого дозволу – просто констатуємо очевидне.

До Євгена Олеговича. Пошкодуйте, правдолюбиві ви наші, гарну людину, штучного професіонала (штучного – у якості неповторності), він же не в президенти пнеться! Погомонів розумний і мудрий чоловік про наболіле, висловив виважене і вистраждане про буття своє і ваше, порадив і вам частіше бути людьми. Принаймні, не ховатися під овечою машкарою. А що забажалося порибалити з вочевидь недоколиханим п-н-х, так з ким не буває… Хіба те зле, що лікар у кожному з нас спершу бачить пацієнта?

Вадим Демиденко

Коментарі