Репортажі з-за кобищанських парканів: ще раз про перехід освіти на батьківське самофінансування
Наша полтавська освіта продовжує залишатися у сфері особливої фінансової відповідальності батьків-кобищанців, не зважаючи на міністерські реляції із запевненнями у непотрібності подібної благодійності і офіційну заборону поборів новою місцевою владою.
Як інформує управління освіти Полтавського міськвиконкому, з початку року батьки знесли до шкіл і садочків конче потрібних для процесу навчання і виховання речей на суму близько 7 мільйонів грн. Фахівці зазначають, що оця цифра може бути об'єктивним показником недофінансування галузі державним бюджетом.
Благодійність батьківського загалу виявляється практично лише у натуральному вигляді, руху конвертів з купюрами прослідкувати не вдалося. До навчально-виховних закладів різних форм завозяться шафи, стільці, килими, комп'ютери з периферією, пилососи і холодильники, медикаменти, пральні порошки, мило, дезінфікуючі та дезараційні засоби, звісно, зошити, олівці, ручки та решта канцелярії в асортименті.
Оскільки потреби сучасної школи у цукрі як еквіваленті прихильності мінімальні, посміємо припустити, що особливою зоною уваги співправлячої фракції БПП у міськраді стане царина благодійної шкільної фармації – тут, безсумнівно, стане у нагоді досвід масової роздачі паном Матковським аптечок для поліпшення електорального іміджу на попередніх мерських перегонах. Тоді, ми пам'ятаємо, переміг потяг містянського плебсу до солодкого життя. Panta reiі уподобання виборця з ним укупі.
(Авторська ремарка: дехто з наших читачів просить припинити збиткуватися над вчорашніми володарями наших дум і тарифів на проїзд у міському транспорті, мовляв, неписьменного корова язиком злизала, прийшли письменні. Перепрошуємо, панове, але доки на Кобищанах швидкість настання майбутнього для прийдешніх поколінь вимірюватиметься на кіло і штуки, будемо товкти воду в ступі).
Звіт міськуправління освіти про маніпуляції борзими цуценятами, який ми оце аналізуємо, за задумом місцевого освітянського очільництва, повинен стати останнім. Нова депутатська коаліція з демонстративно вираженим антикорупційним спрямуванням місяць тому заборонила збори коштів з батьків учнів шкіл та вихованців садочків. Фінансова допомога закладам освіти буде віднині надаватися за прозорим бюджетним механізмом. Його параметри, вочевидь, будуть прив'язані до оцього звіту освітянської бухгалтерії, і саме на його підставі міськрада прийматиме рішення про додаткове фінансування шкіл, гімназій та дитсадків. Ми підтримуємо точку зору тих коментаторів, котрі середню температуру по лікарні не вважають чимось подібним до сталої Планка. Адже, якщо можна тільки позаздрити можливостям батьків учнів школи №17 задовольнити апетити на комфорт своїх чад укупі з педагогічним колективом сумою у 400 тисяч гривень, то зібрані татами з мамами матеріали на нещасні 2,1 тис. грн для вихованців 82-го садочка ніяким чином не свідчать ні про нестачу батьківської любові, ні про стан матеріально-технічного забезпечення закладу.
Не факт, що звіт об'єктивний. У нашій окремо взятій родині теж не одне онуча школярик, та й знайомих батьків – не один десяток. Фраза: «Коли вони вже наколядуються!» ще не зникла з батьківського лексикону, погортайте фейсбук. Тому обмеження гіпертрофованої благодійності властиво торкнуться офіційного освітянського чиновного кола, а ось батьківським комітетам, асоціаціям та іншим жвавим fellowship − і карти в руки.
Посміємо натякнути, що і державною, і родинною метою загальноосвітньої школи є не перехід на триразове харчування школярів винятково рошенівськими тортами, обладнання класних кімнат релаксувальними фонтанами з висячими садами на стінах, зведення каплички під вікнами директорського кабінету чи задоволення естетичних смаків класних дамочок у неприродний спосіб (мова йде про парфуми зі стразами щонайменше тричі на рік: на День учителя, останній дзвоник та іменини дамочки), а підготовка хлопчиків і дівчаток до життя. Нікуди грошви дівати, переведіть дитину до приватної школи.
Вадим Демиденко
