•  

Репортажі з-за Кобищанських парканів: соціал-демократичний піар або пшик із «Іскри»

440

Репортаж 34: соціал-демократичний піар або пшик із «Іскри»

        Поважаючи чиюсь повагу до полтавських соціал-демократів панів Олександра Шамоти і Валерія Прядка та їх столичного вождя Сергія Капліна, як формальних переможців тарифно-транспортного протистояння з місцевим міським МАФ(Мамай Алєксандр Фьодоровіч)іозі у сфері маршруток і воділ, увагу кобищанців цього разу звернемо не на видатні, поза сумнівами, бійцівські якості послідовників «м'якого ленінізму», а на два, принаймні, висновки, що витікають із ситуації.

«Пять!» − я сказал! В гробу я відєл…». Не варто акцентувати, кого пацан за кермом маршрутки мав на увазі, щоб зайве не травмувати соціал-демократію. Хоча подібного до цього воділу навіть у Молдові не підпустили би й до дитячого велосипеда. Тим не менше, на листівку з каплінської «Іскри» про проїзд по 4 в автобусі і по 2 – в тролейбусі перевізники полтавських маршруток кидаються так само люто, як і кондуктори в тролейбусах. Колег із сільським корінням просимо згадати колгоспного бугая-осіменителя і чим була для нього наша червона сорочка. Раз читаєте, значить – ви теж втекли.

Перший невтішний висновок глобальний і стосується виконання судових рішень нібито вже реформованою судовою системою. Погодьмось, панове, це – всеукраїнська і одна з найболючіших наших проблем. Мало того, що у переважній більшості малописьменні нардепи щасливлять громаду смішними правовими документами, так ще й прийняті ними, інколи нормальні, акти просто ігноруються громадою і виконавцями.

А Конституція? Основний Закон країни, святе письмо, перед сторінками якого мали б тремтіти і Петро Олексійович, і Володимир Борисович, не кажучи вже про Олександра Федоровича і нас з вами, кобищанці. Та наразі Конституція, перетворена політиками-шоуменами на розмінну монету, є дискредитованою. Досвід цивілізації свідчить: повага до наріжного каменя держави – її Основного Закону – починається з недоторканості хоч би упродовж якогось більш-менш тривалого часу. Наші ж політикани щоразу стартують у виборчих перегонах з обов'язкової ревізії Конституції. Пані Юля у своєму оновленому курсі та епатажному ражі пропонує взагалі прибрати з українського лексикону поняття «Конституція», замінивши його суспільним договором. Давайте круту варити, бо рідкої – ні з чого! Ми, звісно, отут на Кобищанах, не всі поголовно за нові коси, от будь ти неладний – курси, але спершу закликали б вас, обранці і обраниці, навчитися виконувати хоч би те, що наприймали.

З оцієї серії і вікопомне для Полтави та її передової соціал-демократії «Рішення Іменем України у справі №816/630/18 від 15 червня 2018 року» про скасування встановлених міськрадою тарифів на перевезення у пасажирському міському авто і електротранспорті. Лише державним безладом із фактичною втратою монополії на владу можна пояснити успішний, у підсумку, піар ліваків на тарифах. Опозиції важко працювати у громадах, де діють закони – не розгонишся. А нашим обіцяльникам раю з Євою кожному Адаму є де розгулятися! Адже на наших упосліджених теренах мало не кожен Адам – корупціонер, а кожна третя Єва – Оксана Медведчук-Марченко.

Ще один умовивід – стосовно демагогії. Аналізувати увесь спектр лівої локшини на вухах у нас ще буде можливість, адже тільки «Батьківщина» дочасно вистрибнула у вибори, як козак з маку. Вгативши 22 млн грн. лише у біл-борди. Спіймали блок «соціалістів, соціал-демократів та профспілок» на ляпі – він може бути як свідомим плагіатом, і від цього тхне негарно, або ж дається взнаки не вельми глибока освіченість штабістів СДП, цей ґандж легко компенсується елементарною цікавістю («поґуґліть і надибаєте!»).

«СДП – перша (виділено нами – авт.) партія, яка довела практику очищення своїх лав до автоматизму», − заявив вождь української соціал-демократії пан Каплін з приводу прибирання своєї «тушки» Дениса Поліщука з міськради. Не беріть, вождю, гріха на свою голову – вже далеко не першим проріджувачем партійних лав був Брут, саме він – найближчий республіканський сподвижник диктатора Цезаря автоматично заколов друга ножакою (пам'ятаєте передсмертне «Et tu, Brute?!» враженого Гая Юлія?). А Велика Французька революція, яка безжально «очистила» свої лави і від Дантона, Марата та Робесп'єра включно? А недоброї пам'яті Йосип Віссаріонович, чий досвід партійного очищення взагалі випадає з параметрів людської уяви? До речі, теж «за народною ініціативою».

Ви, чистильники наші, були б точно першими, якби відмовилися від партійного популізму. Щоправда, це – неможливо за визначенням, все одно, що вирізати у путіна іскандери.

Вадим Демиденко

Коментарі