•  

Скільки ж «столиць» в Україні і чи справді Харків – перша?

330
Скільки ж «столиць» в Україні і чи справді Харків – перша?

Столиць нині в Україні «розвелося» багато. Як кажуть, хоч греблю гати. Тільки у Полтавській області їх щонайменше… чотири. Саму Полтаву з подачі місцевого начальства віднедавна називають не інакше, як «духовна столиця України». Кременчук – «столиця вітчизняного автомобілебудування». Селище Опішне – «столиця українського гончарства», а Миргород меткі рекламодавці поіменували «столицею українських мінеральних вод».

Ще в Україні є «столиця гумору» ( Одеса), «шахтарська столиця» (Донецьк), а останнім часом у пресі довелося зустрічати й таке: Ужгород – це «закарпатська столиця», а Дніпропетровськ – «столиця вітчизняного ракетобудування»… У руслі цієї словесної еквілібристики можна було б назвати Чернігів «столицею української картоплі» , а Львів – «столицею української мови».

Звісно, про все це зайве говорити без іронії, але є в Україні ще одна «столиця», згадка про яку викликає якщо і посмішку, то доволі гірку. Ідеться про Харків – так звану «першу столицю України». Дивує те, що цей «бренд» почав активно «розкручуватися» саме в роки незалежності. Бо навіть у радянські часи про «першу столицю» воліли якось не дуже згадувати. Це мимоволі підривало ідеологічну тезу про «переможну ходу радянської влади на Україні», адже тоді доводилося згадувати і про те, що в Україні була ще одна столиця – Київ, де цілком законно видавала свої універсали Центральна Рада. Зате нині і місцеве начальство, і журналісти не зморюються тішити самолюбство харків’ян власною «першостоличністю». У місті є навіть телекомпанія з відповідною назвою (здається, і банк теж), на ній паразитують бізнесмени і політики, телефоністи і рекламісти, оптовики і дрібні торговці…

Невже 13 років незалежності не вистачило харків’янам, аби без ідеологічних нашарувань і міфів визначитися, якою ж «столицею» було їхнє місто до червня 1934 року? Адже з позицій дня сьогоднішнього «уряд» на чолі із сумнозвісним Артемом (Ф.А. Сергеєв), «десантований» на більшовицьких багнетах, можна вважати колабораціоністським. Бо саме Харків став одним із «векторів» поширення московської експансії на Україну. Чим же тут можна пишатися? І чи є у світі ще хоч одна країна, де таке було б можливим?

Смішно, але тоді (за логікою харків’ян) Київ мав би називатися «другою столицеюк» України, а Берлін – … третьою, адже він де-факто був нею з червня 1941 року по жовтень 1943-го. До речі, ті ж самі німці нині воліють не згадувати про Бонн як «одну із столиць», бо символом державності для них завжди був і залишається Берлін.

Утім, слідуючи цій схибленій «логіці» , львів’яни могли б «приписати» до українських «столиць» Відень (Австро-Угорська імперія), а Астрахань вважати себе першою столицею … Росії. Адже забуте нині містечко Сарай-Бату (на території сучасної Астрахані) було колись столицею Золотої Орди, до складу якої входили російські князівства ( у тому числі і московське). Сама ж Москва, як відомо, стала столицею лише у другій половині XV століття.

Ось такі історичні паралелі напрошуються стосовно Харкова – «першої столиці», як сказали б нині, самопроголошеної Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

Коментарі