•  

Служба Безладу України: Чи потрібна нам така СБУ – правозахисник

18590
Служба Безладу України: Чи потрібна нам така СБУ – правозахисник

Особисто знаю чимало порядних, моральних, дієвих співробітників СБУ, які сумлінно виконують свої службові обов’язки, захищаючи безпеку країни. На жаль, не завжди можу це сказати про деяких керівники СБУ, які самі вчиняють та кришують злочини.

П’ять років у Карлівці Полтавської області працювало приватне підприємство «Полтава Млин» з іноземними інвестиціями, яке виробляло борошно. Власниками його були громадяни Туреччини Кендір Мехмет (90%) та Каракайя Ейюп (10%). 15 квітня 2015 року вони продали свої частки теж громадянину Туреччини Денізхану Аттілі, який 15 червня 2015 року зареєстрував своє підприємство «Карлівка Млин». 5 серпня 2015 року був підписаний договір оренди цеха між «Карлівка Ресурс» та «Карлівка Млин», бо «Млин» розташовується на території «Ресурсу», й відповідно сплачувалась орендна плата за приміщення, досить немала.

Ще в 2014 році на «Полтава Млин», завдяки якому в наше лихоліття не один десяток українських робітників годували свої сім`ї, поклали око негідники з СБУ, бо перевертнів у правоохоронних органах вистачає. Виконавцем примітивної за своєю сутністю афери із захопленням підприємства «Млин» став Сергій Анатолійович Зінченко, який очолював відділ контролю за державними органами влади УСБУ в Полтавській області. Розраховано на впливовість СБУ і її безкарність.

У червні 2014 року Зінченко затримав турка Ейюпа біля його помешкання, і користуючись посвідченням співробітника такого грізного відомства як СБУ та вовчою (хоча більше підходить слово «шакалиною») хваткою, відібрав у чоловіка турецький паспорт, вид на проживання в Україні та довідку платника податків України. Лише завдяки скандалу в самій будівлі СБУ, вчиненому азербайджанцями – громадянами України Ельчином та Ельдаром, вдалося змусити повернути незаконно відібрані в Ейюпа документи. 

Сергій Зінченко

Наприкінці травня 2015 року Зінченко замовив у бюро перекладів переклад тексту з російської на турецьку мову договору купівлі-продажу майнового комплексу – обладнання «Млина», акт прийому передачі майна та розписку про отримання грошей (другим та третім документами зловмисники не скористалися).

6 червня 2015 року Сергій Зінченко отримав переклад і розрахувався за нього з власної кишені, а вже 12 червня о 2-й годині ночі разом з двома своїми колегами-співучасниками, витягли турка Каракайя Ейюпа з помешкання, забрали всі документи і помістили в окрему кімнату в будівлі обласного СБУ, вимагаючи з нього 2 тис. $ за те, що вони не депортують його, а дозволять залишитися в Україні. Звісно, Ейюп тоді ще не здогадувався, що справжня мета «правоохоронців» – рейдерське захоплення підприємства.

О 8-й годині ранку після кількагодинного морального пресування Сергієм Зінченко турок (який, зважте, не володіє російською мовою, а Зінченко не знає турецької) зробив те, що від нього вимагав СБУшник: підписав чисті аркуші паперу в правому нижньому кутку. Але навіть добившись свого, Зінченко вчинив чергову підлість. Він посадив Ейюпа в своє авто, привіз в еміграційну службу м. Полтава, пров. Шкільний, 4а, поставив печатки про екстрадицію і відвіз до Харкова в аеропорт.

Після цього турецький текст договору купівлі-продажу майнового комплексу млина перенесли на підписані турком чисті аркуші, а покупцем «призначили» такого собі Геннадія Галату, жителя Селещини Машівського району, який в СБУ на гачку (за газолін).

Денізхан Атілла придбав Млин 15.04.2015 р., за два місяці до того А отже Каракайя Ейюп ніякого відношення до Млина не мав.

Отже, є сфальшований договір, який пізніше в суді визнали нікчемним. Далі – більше. Створюють фірму-прокладку «Нігма С» з власником Цвєтковим, який зараз переховується в Казахстані, та директором Максимом Ковальовим, до речі, моїм давнім знайомим по Полтаві. Він без тиску на таку дурню б не повівся. Так на світ божий з’явився фіктивний договір оренди млина між Галатою та «Нігмою С».

Сергій Зінченко разом з посвідченням працівника СБУ тикає під ніс власнику «Карлівка Ресурс» Віктору Романченку якийсь договір оренди «Млина» «Нігмою С», навіть не даючи тому з ним ознайомитись.

Що може Віктор Романченко проти Служби безпеки України, а по-народному, КДБ? І він на вимогу Зінченко вчиняє злочин: розриває договір оренди приміщення з «Карлівка Млин», хоча оренда сплачена наперед і не допускає до свого ж майна справжнього власника – турка Денізхана Атіллу.

Зрозуміло, що Денізхан Атілла звернувся із заявою до Карлівського районного відділення міліції. Була порушена кримінальна справа, внесена до єдиного реєстру під номером 12015170180000717 від 09.11.2015 року. Та оскільки тодішній голова УСБУ в Полтавській області Олександр Кривич та начальник ГУ поліції в Полтавській області Олег Бех «друзі-рішали», то, звісно, далі відкриття провадження справа не рушила.

Олег Бех, ГУ Нацполіції у Полтавській області зліва й Олександр Кривич, УСБУ в Полтавській області до 31.10.2015 р.

Тим паче, що Олег Бех «водить хороводи» з кримінальним авторитетом «Браслєтом» – Сашком Павлюченком та Ігорем Котвицьким, людиною Авакова. 

А люструє полтавських поліцейських права рука «Браслєта», фінансовий директор його фірми – депутат Полтавської облради від «БПП» Ірина Степаненко. Тож на поліцію розраховувати марно...

Сашко Павлюченко – «Браслєт» та Ірина Степаненко – «Блок Петра Порошенко»

Громадяни Туреччини, зрозумівши, що на бандитизм під красивим іноземним словом «рейдерство» в Україні ніхто уваги не звертає, звернулися до адвокатів; спочатку до одного, а потім і до другого. Але з обома адвокатами Сергій Зінченко плідно «попрацював» і вони відмовилися вести цю справу. Цікаво, що відділ внутрішньої безпеки СБУ на той час повністю володів ситуацією.

1 лютого 2016 турки звернулися до мене як до правозахисника. За два дні я з`ясував практично всі обставини справи і звернувся до ГУ поліції у Полтавській області. Було відкрито кримінальне провадження і внесено в єдиний реєстр за № 1201670000000065. Справою займалася слідчий Жанна Ільїна та слідчий УБЕП Константин Мимоходь.

20 травня 2016 року я зустрівся з головою Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником. Пояснив йому суть справи і надав зібрані докази. Ситник покликав першого заступника, досвідченого грузинського реформатора Гізо Углаву. Ми сіли і разом пропрацювали ситуацію. Я бачив щиру зацікавленість двох державних мужів розслідувати справу, адже злочин скоював не пересічний громадянин, а співробітник органу, який повинен боротися зі злочинністю, захищати Україну. Через місяць головний детектив НАБУ Валентин Болгов надіслав мені відПіську (саме так я називаю отриманий папірець), що порушень закону в діях Зінченка не виявлено.

Гізо Углава – грузинський реформатор, Артем Ситник – голова НАБУ

Я остаточно переконався, що Національне антикорупційне бюро – це пустопорожня, «кишенькова» організація, створена для прикриття злочинів керівництва держави.

Кілька разів я звертався до начальника УСБУ в Полтавської області Юрія Васильовича Рахівського. Мені сподобалася його кмітливість. Але здивувала самовпевненість – в справі, вочевидь, задіяні СБУшники верхніх ешелонів. У вересні 2016 року в Карлівку до «Млина» приїздили два джипа з київськими номерами і пихаті пасажири вели себе, як власники життя, а Сергій Зінченко в їх присутності вів себе мов шкідливе кошеня. Колишній помічник сьогоднішнього генерального прокурора Юрій Рахівський, голова УСБУ в Полтавської області, людина системи і такої брудної.

Юрій Рахівський, голова УСБУ в Полтавській області з 31.10.2015 р.              

Було й звернення до військової прокуратури Полтавської області, оскільки саме вона займається виявленням протизаконної діяльності співробітників СБУ. Справою займався слідчий старший лейтенант Валерій Куцак, який передав справу 1КС/3617/16 до Октябрського суду і суддя Тетяна Січиокно 25 квітня 2015 року в суді заслухала свідчення громадянина Туреччини Каракайя Ейюпа. Переклад вів перекладач Максим Деняєв, якого для цього запросили з Харкова.

Як представник обкрадених співробітниками СБУ турків. я повідомив про ганебну ситуацію голові СБ України Василю Грицаку, його заступникам Михайлу Глуговському та Вадиму Пояркову.

Михайло Глуговський, Василь Грицак, Вадим Поярков (усі СБУ)

Ніякої реакції. СБУ претендує на назву Служба Безладу України.

Через це я подав до суду. Справу розглядала суддя господарського суду Полтавської області Оксана Мацко. На жаль, відповідачем був не співробітник СБУ Сергій Зінченко – виконавець рейдерського захоплення, а ПП «Карлівка Ресурс». Відповідач жодного разу в суд не з’явився, а інтереси не його, а негідників з СБУ представляв адвокат Євген Коломієць.

Під час судового засідання наряд поліції ввірвався в зал суду й намагався вивести свідка – Каракайя Ейюпа. Я фізично не дав це зробити і, як представник турецьких громадян, заявив судді протест проти вилучення із залу суду свідка, чим зірвав плани СБУ.

З метою збереження майна ПП «Карлівка Млин» та недопущення його продажу або передачі в оренду іншим особам я подав заяву про накладення арешту для забезпечення позову на 6-тивальцевий борошномельний млин та заборону відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо майна, яке належить підприємству, позаяк, у разі його втрати, рішення господарського суду буде неможливо виконати.

Суддя Оксана Мацко досить своєрідно відреагувала на цю заяву. Вона відмовила в її задоволенні, але... стягнула з ПП «Карлівка Млин» в дохід держави 689 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Утім, суддя не змогла біле назвати чорним і задовольнила позовні вимоги, тим самим визнавши, що «Карлівка Млин» є власником майна, з яким незаконно розірваний договір оренди.

Звісно, Сергій Зінченко не міг змиритися з таким рішенням суду. 10 листопада 2016 року, в день, коли судове рішення першої інстанції вступало в силу, від ПП «Карлівка Ресурс» була подана апеляційна скарга. І в цей же день бригада з 10 чоловік із Західної України заїхала в цех на мікроавтобусі Renault і почала різати обладнання з метою розібрати та вивезти Млин. Таку можливість злочинцям ІМЕНЕМ УКРАЇНИ люб’язно надала суддя Оксана Мацко за вимогою співробітника СБУ Зінченко, бо відмовила в накладенні арешту на майно, яке належало громадянам Туреччини. На місці пограбування оперативниками Карлівської поліції була затримана бригада жителів Західної України. Але за порадою адвоката Євгена Коломійця, всі члени бригади послалися на ст.63 Конституції України і не надали жодних пояснень. Відкрито кримінальне провадження, що внесено до ЄРДР за № 1201617018000074.

Щойно я дізнався, що «Млин» у Карлівці знищують, то забив на сполох, сповістивши про новий злочин на гарячі лінії СБУ, поліції, Генеральної Прокуратури. Протягом тижня я щоранку телефонував голові СБУ Василю Грицаку. Але він заявив: «На місці розберуться». Знає і мовчить, отже, покриває злочинців. Мене запросили представники служби внутрішньої безпеки СБУ Полтавщини і творчо поспілкувались.

Апеляційний господарський суд м. Харкова виніс рішення на користь власника ПП «Карлівка Млин», громадянина Туреччини. Здалося б, ну годі вже. Та ні, коли ми з турками поверталися з Харкова в Полтаву, в смт. Чутове мій автомобіль, за вказівкою СБУ, зупинили поліцейські з автоматами і намагалися витягти пасажира громадянина Туреччини Каракайя Ейюпа. Завдяки моїм зусиллям, це їм не вдалося.

Але щоб відмити брудний мундир СБУ, вирішили розміняти слідчого військової прокуратури старшого лейтенанта Валерія Куцака, розкручуючи версію, буцімто громадянин Туреччини з моєю допомогою підкупив слідчого і той завів кримінальну справу на полковника СБУ Сергія Зінченка. І летять електронні листи від імені Каракайя Еюпа без підписів про які він ні слухом ні духом, в Генеральну прокуратуру, в НАБУ, у військову прокуратуру, поліцію. Так і хочеться сказати: «Ну ви як діти малі!»

Денізхан Атілла з комісією склав кошторис збитків пошкодженого обладнання «Млина», а це 80 тис.$, привіз з Туреччини запчастини та бригаду, яка відремонтувала пошкоджену варварами технологічну лінію, але СБУшники прилипнули, мов реп`яхи. Так, у Карлівській поліції є слідчий капітан Олег Романенко, я бачив його потенціал і радів, що підростає така здібна, порядна молодь. І ось жах: його через коліно ламає поліцейське керівництво області, змушуючи закрити кримінальну справу стосовно пограбування «Млина». Зараз питання за Карлівською прокуратурою, за процесуальним прокурором Валерієм Хотьонка. НЕВЖЕ ДОДАВЛЯТЬ?

А 27 грудня 2016 року слідчому капітану Олегу Романченку дають наказ завести в будівлю до «Млина» Євгена Коломійця, адвоката рейдерів СБУ, що в них на службі. За відмову пустити рейдерів до Млина слідчий навіть складає протокол. Уявіть собі – заборона вчинити злочин рейдерами СБУшниками фіксується протоколом поліції. Це дикість. Це повний цинізм. Що ж як при владі ЦИНІЧНІ ІУДИ.

Отак Бехи, Авакови, Кривичі, Рахівські, Грицаки, знищують мораль і все святе в нашій молоді.

Вражає уяву нахабство й безцеремонність, з якою співробітники СБУ втручаються в роботу українських судів іполіції. У багатьох співробітників такий стиль став звичною моделлю поведінки щодо третьої гілки влади, яка відповідно до Конституції України повинна бути незалежною. Співробітники СБУ точно такі ж громадяни, як і всі інші українці, тому за свої витівки – будь-це звичайне хуліганство або крадіжка, повинні нести відповідальність. В цьому випадку за втручання в діяльність судових органів їм загрожує до трьох років позбавлення волі (ст. 376 Кримінального кодексу України). Тільки ці закони не для них писані.

Так працівників Полтавського СБУ систематично ловлять і арештовують, то на хабарях (ст. слідчий СБУ Шаманський, зараз під судом), то за володіння і керування «лівим», незареєстрованим авто (начальник слідчого управління СБУ Бодак), і така ж ситуація в усій країні.

Недивно, що зараз багато суддів просто не беруться за розгляд резонансних справ, побоюючись, що це може відгукнутися проблемами з переатестацію, телефонними погрозами, а часом і порушенням кримінальних справ або фізичним насильством. Шокує інше: що всі ці речі, які не мають ніякого відношення до основ правової держави, лунають з боку тієї організації, яка повинна займатися безпекою України.

Ну й практично не доводилося зустрічатися з випадками, коли б судді голосно заявляли про тиск на них з боку правоохоронців. Мовчать, воліють грати за правилами кругової поруки.

Все це свідчить про те, що як би ми не прагнули в Європу з їхніми цінностями, поки що живемо за нашими, неписаним українськими правилами, згідно з якими «усі рівні, але хтось рівніший» і йому все можна. Тут людина проти режиму – ніщо...

Україна не тільки найбідніша і найкорумпованіша країна Європи, але ще й «лідер» за кількістю порушень прав людини. Європейський суд з прав людини повідомив про те, що 22% всіх скарг до нього надходять саме з України.

Один за всіх і всі за одного! – ось який принцип може нас спасти. Або починаємо жити за ним, або нас просто затопчуть, кожного поодинці. Потрібен 12-бальний інформаційний шторм в соціальних мережах, щоб допомогти потерпілому добитися справедливості.

ПРОШУ РОЗПОВСЮДИТИ ЦЮ СТАТТЮ.

Порошенко Петро – гарант, той при кому все це можливо

Турки спішно продають свій бізнес і, тричі перехретившись (хоч і мусульмани), тікають з України додому, заказавши й десятому. Вже пів-Туреччини знає, як в Україні ставляться до іноземців. Порошенко й Гройсман не втомлюються співати мантри про залученням іноземних інвестицій для створення нових робочих місць. Насправді ж іноземці підприємці в Україні такі ж незахищені, як і вітчизняний малий та середній бізнес... Прикро...


Василь Ковальчук, правозахисник, м. Полтава

Коментарі