•  

«Справу чорної бухгалтерії» ПР «поховали», бо її матеріали вказують на пуповиний зв’язок між представниками нинішньої і попередньої влади

770
«Справу чорної бухгалтерії» ПР «поховали», бо її матеріали вказують на пуповиний зв’язок між представниками нинішньої і попередньої влади

Вчора гостем програми Тетяни Даниленко на телеканалі «ZIK» був політик і дипломат Роман Безмертний. Центральна тема їхньої розмови – нинішня російсько-українська війна.

Як на мене, розмова була достатньо відвертою з різноаспектним аналізом проблеми і розстановкою нестандартних акцентів. Безмертний сказав багато цікавих і важливих речей, до яких варто дослухатись.

Зміст цієї передачі навіює ряд висновків.

1. Головна причина невизначеності щодо триваючої з абсолютно незрозумілою перспективою війни перебуває не на Донбасі, а в Києві.

2. Втрата Україною Криму і нинішня ситуація на Сході України значною мірою є результатом відсутності твердої і послідовної державницької політики керівництва нашої держави у 2014-2018 роках, не вжиття належних заходів для захисту національних інтересів України.

3. Розвиток подій на Донбасі визначається не у Мінську, а в результаті інших домовленостей. Мінськ дозволяє Росії політично і юридично відсторонитися від війни на Сході України.

4. Необхідно перестати паразитувати на так званому Мінському переговорному процесі. Його продовження веде до істотного погіршення позиції України у розв’язанні проблеми цієї війни. Наразі цей процес не має під собою жодних міжнародно-правових підстав і юридичних наслідків, оскільки Мінські угоди не мають статусу міжнародно-правових документів. Юридично неформалізований Мінськ головним чином вигідний Москві.

5. Потрібно чітко юридично визначитись з тим, що відбувається на Сході України з початку російської агресії у 2014 р. Війну потрібно назвати війною. Україна на Донбасі проводить не антитерористичну операцію, а веде оборонну війну. Оборонно-визвольна діяльність ЗСУ, СБУ та інших військових і правоохоронних органів не охоплюється поняттям «АТО» і юридично не перекриває усього, що там відбувається. Умайбутньому це може мати великі негативні міжнародно-правові наслідки для України. Треба чітко усвідомлювати, що Росія, фактично ведучи війну проти України, ретельно документує діяльність української сторони на предмет її відповідності міжнародному праву.

6. Діюча вітчизняна влада не має системного бачення і стратегії вирішення ключових проблем, у т.ч. закінчення російсько-української війни. Багато потужних політико-бізнесових суб’єктів в нашій країні кровно зацікавлені у продовженні цієї війни, бо вона єзасобом для їхнього перебування при владі та збагачення.

7. Українське суспільство дезорієнтоване владою, яка постійно вводить його в оману – каже одне, а робить зовсім інше. Широко розрекламовані реформи є імітацією (за рідким винятком), спрямованою на завалювання справжньої суті і цілей влади. Однією з головним причин неефективності нинішньої влади є те, що її діяльність в основному спрямована на піар (у т.ч. на війні), а не на розв’язанні нагальних проблем і забезпеченні об’єктивно необхідних суспільно-політичних, економічних та інших змін.

8. Дві сучасні українські революції (Майдан 2004 р. і Революція Гідності 2013-2014 рр.) не стали належним щепленням від загнивання вітчизняної влади. Принципи формування та функціонування влади у своїй основі не змінилися, а відтак немає жодних гарантій від експлуатації державної влади в особистих інтересах і продовження владного свавілля. Революція Гідності не призвела до революційних (кардинальних) змін у владі. Це фактично унеможливлює адекватну юридичну відповідальність ключових діячів попереднього політичного режиму за злочини проти України та Українського народу. Одним з підтвердженням цього є «поховання» «справи чорної бухгалтерії» Партії регіонів, матеріали якої переконливо вказують на наявність пуповинного зв'язку між представниками нинішньої і попередньої влади. Без належного розслідування цієї справи неможливо усунути підґрунтя політичної корупції.

9. З нинішньою політичною владою європейські перспективи України є вельми проблематичними. Водночас реальне утвердження демократичних цінностей і верховенства права – це єдиний шлях, який може забезпечити нашій країні нормальний (європейський) розвиток.

Безперечно, такі висновки не є абсолютно новими – про це у тій чи іншій формі говорилось багатьма людьми (певною мірою, тим же Р.Безсмертним у вчорашній передачі). Але у своїй сукупності вони змушують серйозно задуматись....

Коментарі