•  

Свинокомплекс «Сільські традиції» засмердів Білики – мешканці

10780
Свинокомплекс «Сільські традиції» засмердів Білики – мешканці

Приведення до екологічних нормативів діяльності білицького свинокомплексу, який отруює життя (в прямому й переносному сенсах) мешканців смт Біликів через недосконалу очистку відходів життєдіяльності тварин. Таке питання розглядали на виїзному засіданні постійної депутатської комісії з питань екології та раціонального природокористування Полтавської обласної ради 19 травня у Біликах Кобеляцького району.

Мешканці Біликів не вимагали неймовірного. Вони просто хочуть дихати чистим повітрям і пити чисту воду, тобто, справді мати право на чисте довкілля, як це записано в Конституції України.

Торік здавалося, що проблема шкідливих викидів і смороду от-от буде вирішена. Після пікетів біличан, рішуче налаштованих заблокувати в’їзд до свинокомплексу чи навіть перекрити залізницю Кременчук-Полтава, під орудою заступника голови Полтавської ОДА Романа Товстого регулярно проводилися наради в Біликах і в Полтаві, засідання робочих груп за участі фахівців різних компетентних органів, називалися конкретні строки введення в експлуатацію реконструйованих очисних споруд і фірми, які це зроблять.

Громадські активісти разом з Р.Товстим виїжджали в Одеську область переймати досвід вдосконалення системи очистки гноївки на подібному свинокомплексі й мали перерахувати поголів’я свиней, оскільки за інсайдерською інформацією їх там було в кілька разів більше, ніж передбачено дозвільними документами. Навіть очікували телеміст по Скайпу з власником підприємства російським бізнесменом Олександром Орловим, після чого полтавські владоможці мали ухвалити остаточне рішення, що ж робити з підприємством – закривати чи ні.

Але О.Орлов навідріз відмовився спілкуватися з представниками білицької громади, рішучість влади кудись поділася і видимого прогресу в зменшенні смердючих викидів в атмосферу жителі селища так і не дочекалися.

І тільки звернення активних представників білицької громади до обраного минулої осені нового депутатського корпусу Полтавської облради знову привернуло увагу до діяльності ТОВ «Сільські традиції». Тричі протягом останніх півроку постійна депутатська комісія облради з питань екології та раціонального природокористування під керівництвом Ігоря Горжія розглядала це питання й тричі на засідання не з’являвся директор свинокомплексу Юрій Грушевський. Тому депутатам і довелося приїздити в Білики.

Власне, мало що змінилося за два останні роки, відколи я займаюся журналістським розслідуванням екологічної проблеми Біликів. Часом навіть здавалося, що це дежавю. Такий же переповнений зал Білицького Будинку культури, як і навесні 2014 року. Так само розгоралися пристрасті між прихильниками ідеї закриття свинокомплексу й тими, хто працює на підприємстві (середня зарплата 4500 грн.), а тому готовий кістьми лягти, аби він функціонував і далі. Ті ж самі аргументи наводили представники різних сторін: зарплата і робочі місця для 68 жителів селища, мільйонні прибутки власникам бізнесу і жахливий сморід та болячки для понад 5 тисяч мешканців.

Багато хто вже дозрів до того, щоб продати хату й виїхати в іншу місцевість, але ніхто не купує, бо немає бажаючих жити в зоні екологічного лиха. В колодязях, казали люди, по-перше, зіпсована вода, а по-друге, води практично немає, особливо в мікрорайоні Поділ.

Так само керівництво свинокомплексу (тільки тоді він називався «Ясні зорі» і очолював його Ігор Михайлюк, а тепер «Сільські традиції» і директором там Юрій Грушевський) палко запевняло, що от-от впорається з проблемою смердючих викидів і просило надати новий строк для реконструкції очисних споруд. Тільки якщо рік і два тому врятувати найбільший населений пункт Кобеляцького району бралося столичне ТОВ «Екоенергобуд», то зараз покладають надії на чернігівське ТОВ «Екоспецпром». Щоправда, кілька співробітників останньої фірми так і не змогли пояснити наелектризованому люду, в чому ж полягає іноваційність їхнього методу очистки фугату, а тому були освистані й спішно ретирувалися з трибуни.

Нагадаю, що у 2014 році Департамент агропромислового розвитку Полтавської ОДА надав тодішньому голові ОДА Віктору Бугайчуку довідку робочої групи, до якої входили фахівці багатьох державних органів, у якій ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» було рекомендовано скоротити поголів’я свиней до 12 тисяч голів умовно дорослого (відповідно до проектної потужності), що, звісно, зменшило б навантаження на довкілля.

Але російський бізнес чхати хотів на рекомендації української влади і вочевидь не хоче відмовлятися від надприбутків, з яких фінансується, зокрема, й армія агресора, що вбила на Донбасі майже 10 тисяч наших громадян і продовжує вбивати. Та й пану Орлову, який виніс шкідливе виробництво в іншу країну, воно не тхне! За словами заступника директора ТОВ «Сільські традиції» Романа Калатура, вони вже скоротили поголів’я з 56 тисяч до 33 тисяч голів. Доводиться вірити на слово, адже білицьким громадським активістам, які збиралися порахувати свиней, Ю.Грушевський, посилаючись на карантин через наявність в Україні африканської чуми свиней, озвучив такі умови, які просто унеможливили їхній візит у свинарники.

Правозахисник Анатолій Ратаєв повідомив присутнім, що порушене торік кримінальне провадження проти ТОВ «Сільські традиції» за нехтування вимогами природоохоронного законодавства вісім місяців безуспішно розслідувала прокуратура Полтавської області (пожартував, що, мабуть, слідчі дуже люблять свинину), доки він через Адміністрацію Президента України не добився, щоб її передали в прокуратуру Харківської області. «Якби ті хабарі, які свинарі роздають усіляким правоохоронним і контролюючим органам, та спрямувати на реконструкцію очисних споруд, - зауважив Анатолій Валентинович, - то вже давно можна було б довести їх до необхідної кондиції».

Певно, правозахисник з великим досвідом має рацію. Адже «великий бізнес – великі гроші». І мешканці Біликів, які кілька років не можуть добитися справедливості, коли правда, здавалося б, вочевидь на їхньому боці, вже не припускають, а просто глибоко переконані в тому, що саме за хабарі так звані інвестори домоглися в Інституті гігієни та медичної екології ім.О.Марзєєва зменшення санітарно-захисної зони; в інших установах, які давали свинокомплексу «добро» на відкриття, - дозволу на реконструкцію корівників під свинарники, що категорично заборонено чинним законодавством. Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДБАІ) «закрила очі» на заниження класу екологічної безпеки. Коли стояло питання про відкриття потужного свинокомплексу, не були проведені ні громадські слухання, ні державна екологічна експертиза. Тільки хто тепер за всі ці порушення відповість?

До речі, висновків державної екологічної експертизи немає й до цього часу. І нові керівники нової юридичної особи - ТОВ «Сільські традиції» - явно не поспішають з її проведенням. Тож присутній на зібранні професор Полтавського Національного технічного університету, відомий і авторитетний еколог Юрій Голік пообіцяв, що зможе провести екологічну експертизу безкоштовно.

Та не вірять люди вже нікому. Ні представникам влади, котрі не хочуть чи не спроможні захистити їх і тільки безпорадно розводять руками. Ні бізнесменам-свинарям, які роками годують їх «завтраками». Певно, тому навіть депутати селищної ради відмовилися затвердити наданий підприємством план реконструкції очисних споруд.

Тим часом «Сільські традиції» ведуть відкриту інформаційну війну проти тієї частини білицької громади, яка вимагає від них дотримання екологічних стандартів. Такий висновок напрошується після прочитання газети «Білицький тиждень», яка видається накладом 3300 примірників і безкоштовно вкладається у кожну поштову скриньку.

Чого варта тільки стаття на першій шпальті газети: «Скільки дітей у Біликах залишаться голодними?» У цій «страшилці» анонімний автор залякує читачів тим, що в разі закриття свинокомплексу екологічною комісією обласної ради понад 150 школярів залишаться без обідів, які безкоштовно надає підприємство, а малеча та ветерани не отримуватимуть подарунки на свята! Я дивуюся, як ще не дописалися до того, що 150 учнів помруть з голоду… Хіба це не маніпулювання громадською думкою?!

В іншій публікації цитують директора Юрія Грушевського, який просторікує про нібито рейдерське захоплення підприємства: «У хід ідуть усі нечесні засоби – і цькують на нас активістів, і підбурюють ЗМІ, і проводять постійні засідання екологічної інспекції. Закидають нам, нібито підприємство забруднює повітря і грунт. Але таку потужну і якісну систему очистки й екологічного виробництва, як у нас, мають дуже мало виробників в Україні». Тож виходить, що у очільників ТОВ «Сільські традиції» подвійна мораль і насправді вони не визнають того, що отруюють людей і довкілля?!

«Кишенькове» періодичне видання надає слово тільки керівництву свинокомплексу або «друзям» підприємства. Противникам – зась, наочно реалізуючи принцип: хто платить, той і замовляє музику…

- У цьому ж номері «Білицького тижня», - висловлює колективне обурення підприємець, депутат селищної ради минулого скликання Тетяна Кищенко, - прес-служба ТОВ «Сільські традиції» хизується тим, що протягом двох останніх років підприємство надало понад 1,3 млн. грн. благодійної допомоги лікарні, школам і учасникам АТО. Звісно, спасибі за це. Але ж даруйте, наш цукровий завод десятки років теж відчутно допомагає громаді, тільки не кричить про це на всіх перехрестях. Цинізм цих «господарів життя» полягає в тому, про що вони воліють не говорити публічно. Кричать про те, що дали мільйон, але мовчать про те, що недодали десятки мільйонів гривень. Посудіть самі. Найняли найдорожчих адвокатів і виграли позов у суді, коли селищна рада позивалася до ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина», намагаючись стягнути 12,6 млн. грн. – передбачені законом 10% від кошторисної вартості реконструкції свинокомплексу, які рада повинна була отримати як пайову участь у соціальному розвитку населеного пункту. І це при тому, що Україна виплатила інвесторам зі Стабілізаційного фонду 34 млн. грн. Уже «Сільські традиції» через суд скасували припис ДФІ про стягнення на користь селищної ради 3,5 млн.грн. Вірогідно, фінансово зацікавили суддів, бо закон однозначно на боці органу місцевого самоврядування…

Розповідають, що й серед білицьких громадських активістів «свинські» бізнесмени також зуміли посіяти розбрат: когось «переконали», когось «зацікавили»... Ну все як за підручником: «розділяй і владарюй».

Історія з водогоном у мікрорайон Поділ (600 дворів), який під тиском громади зобов’язалося спорудити ТОВ «Сільські традиції», теж схожа на детектив. Уклали публічний договір, почали будувати. Проектна вартість кошторису – 25 мільйонів гривень. Уже пробурили свердловину, встановили башту. І тут колишній керівник свинокомплексу Ігор Михайлюк з якогось дива «настукав» у ДБАІ, що декларацію про початок будівництва подав не той суб’єкт (підприємство, а не селищна рада). Тож інспекція призупинила будівництво водопроводу, що дає привід свинарям говорити: «Та ми - з радістю, тільки ж нам заважають…»

Галина Пушкіна, яка віддала охороні здоров’я понад півстоліття, розповіла у своєму виступі під час засідання в Будинку культури, що Білики вже стикалися з аналогічною проблемою у 50-х роках минулого століття, коли відгодівельний комплекс ВРХ опинився прямісінько в центрі селища, яке розбудовувалося швидкими темпами. Тхнув він, звісно, не так, як нині свинокомплекс (а свиня – найсмердючіша свійська тварина), але сусідство було не з приємних. Та радянська влада вочевидь була гуманнішою й відповідальнішою, ніж нинішня: без пікетів і масових вимог трудящих перенесли комплекс на околицю Біликів.

І що, як кажуть, в «сухому залишку»? Комісія обласної ради ухвалила рішення: дати ТОВ «Сільські традиції» строк до 15 жовтня ц.р. для завершення реконструкції очисних споруд комплексу. Із залу лунали голоси, щоб на цей строк Грушевський та Калатур привезли в Білики свої сім’ї (винаймати житло тут дешево – всього 400 гривень за 2-кімнатну), щоб і вони та їхні домочадці кілька місяців подихали тим, чим роками дихають біличани.

Наостанок хтось передав слова народного депутата Андрія Реки, котрий пообіцяв, що якщо до осені екологічна ситуація у Біликах не буде нормалізована, то він через Кабінет міністрів України доб’ється закриття свинокомплексу.

Людмила Стельмах (Кучеренко),

президент Полтавського обласного медіа-клубу

Коментарі